Сухенко Ольга Петрівна

	Сухенко Ольга Петрівна
Народження:	19 жовтня 1971; Київ, Українська РСР
Смерть:	24 березня 2022 (50 років); Мотижин, Київська область, Україна
Країна:	Україна
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сухенко.

Сухенко Ольга Петрівна (19 жовтня 1971, м. Київ, Українська РСР, СРСР — 24 березня 2022^[1], с. Мотижин, Бучанський район, Київська область, Україна) — староста села Мотижин, жорстоко вбита російськими окупаційними військами.

Біографія ред.

Народилася в Києві. У 1989 році закінчила Київську загальноосвітню школу № 127, а в 1994 — Київський комерційний коледж.

У 2011 році закінчила Київську державну академію водного транспорту (кваліфікація — спеціалістка з обліку і аудиту).

Працювала на Київському хлібзаводі № 11, продавчинею в ЗАТ «Ольга-К» м. Київ, вихователькою в Мотижинському дошкільному закладі.

В 2002 році обрана секретаркою Мотижинської сільської ради, в 2006 році — Мотижинською сільською головою Макарівського району Київської області.

З грудня 2020 року обіймала посаду старости села Мотижин Макарівської селищної громади Бучанського району Київської області.

Була одружена з Ігорем Сухенком, народила двох дітей — дочку Олену та сина Олександра.

Російське вторгнення в Україну ред.

Після окупації Мотижина російськими військами 27 лютого 2022 року Ольга Сухенко з родиною організувала вивезення людей, привозила в село медикаменти й хліб.

23 березня 2022 року російські військові провели обшук у будинку старости, забрали автомобіль. Згодом повернулись за Ольгою. Хотіли забрати лише її, але чоловік Ігор Сухенко наполіг, що поїде з нею. Ще за 6 годин забрали сина Олександра. Окупанти вивезли їх у невідомому напрямку.

26 березня 2022 року Офіс генпрокурора повідомив, що через викрадення російськими окупантами старости села Мотижин розпочато провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).

Тіла родини Сухенків були знайдені 2 квітня 2022 року в братській могилі після звільнення села від російських окупантів.

Нагороди ред.

Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов’язку^[2]

Див. також ред.

Джерела і посилання ред.

Примітки ред.

↑ Воєнні злочини росіян у Мотижині: як убивали старосту села та мирних мешканців. «Новинарня». Процитовано 9 квітня 2022.
↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»

[1] Воєнні злочини росіян у Мотижині: як убивали старосту села та мирних мешканців. «Новинарня». Процитовано 9 квітня 2022.

[2] Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»

[1]

[2]