Сусеньйос I
Сусеньйос, Сизиній (амх. ሱስንዮስ)— імператор Ефіопії з Соломонової династії.
| Сусеньйос I ሱስንዮስ | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 1606 — 14 червня 1632 року | ||
| Попередник: | Якоб | |
| Наступник: | Фасілідес | |
| Народження: |
1572 Gojjamd, Ефіопська імперія | |
| Смерть: | 17 вересня 1632 | |
| Релігія: | римо-католик[d] | |
| Рід: | Соломонова династія | |
| Діти: | Фасілідес | |
Правління
ред.Перші три роки його правління позначились постійними смутами; деякий час йому довелось навіть жити у галла. Негус постійно вів війни та придушував повстання; відбивав навали галла та заспокоював фалаша[1]. Сусеньйос поширив свій вплив на північ до Албаси й Така, на південь — до Енаргі. Водночас, щоб утриматися на престолі, Сизиній охоче йшов на поступки володарям провінцій і місцевій знаті, а державні посади роздавав зазвичай родичам, насамперед братам. Відносини імператора з церквою при цьому залишалися напруженими.
Сусеньйос постійно закликав європейських монархів надати йому допомогу для захисту від «невірних» і ворогів всередині власної держави. Але на Заході до скарг далекого володаря в цей час ставилися здебільшого скептично. Імператор дозволив католикам проповідувати в своїх володіннях, відновив богословські диспути за участю єзуїтів і зрештою таємно перейшов до католицтва — разом з найближчими родичами, повідомивши про це лише папу римського та іспанського короля. Але невдозі про це дізнався патріарх Симон, який відлучив Сусеньйос від церкви і закликав співвітчизників усунути «єретика» від влади. Проте військо, зібране Симоном, було розгромлене в бою, а сам патріарх загинув[2].
Після перемоги єзуїти лише посилили свій вплив на імператора, який був вдячний їм за те, що вони збудували для нього кілька кам'яних мостів і палац[1]. В країні почали запроваджувати католицькі обряди — попри те, що вони були не знайомі місцевим християнам і часто викликали в них відразу. Було скасовано вшанування суботи, змінений календар постів, заохочували вживання заячини та свинини. Від ефіопів, навіть представників знаті вимагали ставати на коліна перед католицьким очільником. Католицизм поширювали і серед оточуючих племен. Проте після того, як Сусеньйос офіційно оголосив про підпорядкування ефіопської церкви папі римському, в країні спалахнуло нове повстання. Опозиція імператорському курсу виникла навіть при дворі. На чолі її став рідний син імператора Фасілідес[3].
Покинутий навіть найближчими родичами, Сусеньйос проголосив у країні свободу віросповідання[1]. А в 1632 році визнав помилки, розкаявся і зрікся престолу. Новим імператором став Фасілідес[4].
Примітки
ред.- ↑ а б в Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- ↑ Мустафін О. Халепи, що визначили долю народів. Х., 2021, с.76-77
- ↑ Мустафін О. Халепи, що визначили долю народів. Х., 2021, с.77-78
- ↑ Andrzej Bartnicki: Historia Etiopii. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1987, с. 166