Субморф

Субморф (лат. sub ‘під’ +морф ) – асемантичний сегмент основи, що на відміну від морфа не має самостійної семантичної і словотвірної функцій, але має тотожну з ним фонетичну будову і (як морф) бере участь у формуванні лексичної основи. Наприклад: -ець у словах кінець, олівець, нанівець (пор. з суфіксом -ець у слові западенець); -о у словах соло, кіно; -ум у словах максимум, пленум і т.д.

Субморфи є або реліктами первісної морфемної будови або базою новоутворюваних морфем. Субморфи — це одиниці нижчого рівня, ніж морфеми. Субморфи за формою тотожні морфемам, відрізняються від повноцінних морфем відсутністю семантики і самостійної словотвірної функції.

Розрізняють суфіксальні і префіксальні субморфи.

Концепція субморфів введена В.Чургановою (1973).

Література

• Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір, Морфонологія. Київ, 1999.
• Чурганова В. Г. Очерк русской морфонологии. — М.: Наука, 1973.
• Касевич В. Б. Субморфы, слогоморфемы и слогоморфемные языки / Отв. ред. В. С. Храковский // Типология и грамматика. — М.: Наука, 1990.
• Алпатов В. М. Морфема. Субморф. Слогофонема.