Вікіпедія

Стефано Сальваторі

Стефано Сальваторі (італ. Stefano Salvatori, нар. 29 грудня 1967, Рим — пом. 31 жовтня 2017, Австралія) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Стефано Сальваторі
Стефано Сальваторі
Стефано Сальваторі
Стефано Сальваторі у «Фіорентині». 1991 рік.
Особисті дані
Народження 29 грудня 1967(1967-12-29)
  Рим, Італія
Смерть 31 жовтня 2017(2017-10-31) (49 років)
  Австралія
Зріст 180 см
Вага 72 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1984-1985
1985-1987 		Італія «Лодіджані»[en]
Італія «Мілан»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1987–1988 Італія «Вірешит Боккалеоне» 32 (0)
1988 Італія «Парма» 7 (0)
1988–1989 Італія «Фіорентина» 23 (1)
1989–1990 Італія «Мілан» 10 (0)
1990–1992 Італія «Фіорентина» 45 (1)
1992–1994 Італія СПАЛ 30 (0)
1994–1996 Італія «Аталанта» 45 (0)
1996–1999 Шотландія «Гартс» 58 (1)
1999–2001 Італія «АльцаноЧене» 41 (2)
2001 Італія «АльбіноЛеффе» 12 (0)
2001–2002 Італія «Леньяно» 25 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1989–1990 Італія Італія U-21 13 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2002–2005 Італія «Леньяно»
2005–2007 Італія «Вогера»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 16 січня 2019.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав за ряд італійських клубів, зокрема, за клуби «Парма», «Фіорентина» та «Мілан», а також шотландський «Гартс».

Ігрова кар'єра

ред.

Народився 29 грудня 1967 року в місті Рим. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Лодіджані»[en] та «Мілан».

У дорослому футболі дебютував 1987 року виступами за команду Серії С1 «Вірешит Боккалеоне», в якій провів один сезон, взявши участь у 32 матчах чемпіонату, після чого наступний сезон розпочав у клубі Серії Б «Парма»[1].

В листопаді 1988 року перейшов у «Фіорентину», у складі якої і дебютував у Серії А та зайняв 7-ме місце, після чого повернувся в рідний «Мілан». Того ж року під керівництвом Арріго Саккі виграв Суперкубок Європи, відігравши перший матч з «Барселоною» (1:1). У тому ж сезоні Стефана став з командою переможцем Кубка європейських чемпіонів 1989/90, але у фінальній грі не грав, зігравши по ходу турніру лише в першій грі чвертьфіналу проти бельгійського «Мехелена», замінивши Анджело Коломбо[2][3]. Також Сальваторі зіграв у другому фінальному матчі на Кубок Італії проти «Ювентусу», вийшовши на заміну, але міланці програли 0:1 і не здобули цей трофей[4].

Так і не ставши основним гравцем, Сальваторі повернувся до «Фіорентини». Цього разу відіграв за «фіалок» наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Фіорентини», був основним гравцем команди. Після цього з 1992 року по два сезони захищав кольори клубів СПАЛ та «Аталанта», дійшовши з останньою до фіналу Кубка Італії 1995/96[2][3].

1996 року уклав контракт з шотландським клубом «Гарт оф Мідлотіан»[2][3], у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця і допоміг клубу виграти Кубок Шотландії у 1998 році, вперше за 42 роки[5], в результаті чого італієць став популярною фігурою серед вболівальників клубу[1].

Після трьох сезонів в Шотландії, провівши в цілому 84 матчів і забивши 3 голи у всіх змаганнях, Сальваторі повернувся в Італію в 1999 році, де він закінчував свою кар'єру в нижчолігових клубах з «АльцаноЧене», «АльбіноЛеффе» з Серії С1 і «Леньяно» з Серії С2, завершивши професійну ігрову кар'єру у 2002 році[3].

Виступи за збірну

ред.

З 1989 року залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став півфіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1990 року[2][3]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 13 офіційних матчах. Також грав за другу збірну Італії[6].

Кар'єра тренера

ред.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2002 року, очоливши тренерський штаб свого останнього клубу «Леньяно», де працював до 2005 року. Після цього працював в команді Серії Д «Вогера», головним тренером команди якого Стефано Сальваторі був з 2005 по 2007 рік.

Пізніше він повернувся до Шотландії в 2011 році, щоб працювати футбольним агентом, а в 2013 році переїхав до Австралії, де керував низкою футбольних академій, зосередившись на розвитку молодих місцевих талантів у районах Брисбен і Сідней[2][3][7].

Помер 31 жовтня 2017 року на 50-му році життя в Австралії від раку[2][3].

Титули і досягнення

ред.
«Мілан»: 1989–90
«Мілан»: 1989
«Мілан»: 1989/90
«Гарт оф Мідлотіан»: 1997-98

Примітки

ред.
  1. ↑ а б PIERFRANCESCO ARCHETTI (2 листопада 2017). Addio a Stefano Salvatori, guerriero del Milan d’oro di Sacchi (Italian) . cinquantamila.corriere.it. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 2 листопада 2017. [Архівовано 2017-11-07 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б в г д е RIP, Stefano Salvatori. Football Italia. 1 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
  3. ↑ а б в г д е ж McPartlin, Patrick (1 листопада 2017). Hearts cup-winning legend Stefano Salvatori dies at 49. Edinburgh Evening News. Процитовано 1 листопада 2017.
  4. ↑ Maurizio Mariani (3 квітня 2009). Italy - Coppa Italia History. RSSSF. Процитовано 1 листопада 2017.
  5. ↑ Hearts Scottish Cup winner Stefano Salvatori dies at 49. STV. STV. 1 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
  6. ↑ Courtney, Barrie (22 травня 2014). England - International Results B-Team - Details. RSSSF. Процитовано 21 квітня 2017.
  7. ↑ Michaela Harlow (25 червня 2013). In Mackay or Milan, good skills are key. The Daily Mercury. Процитовано 1 листопада 2017.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стефано_Сальваторі&oldid=43879286