Старовойт Володимир Миколайович

Володимир Миколайович Старовойт (25 серпня 1966, Львів) — громадський діяч, політик та благодійник; депутат Київської міської ради IV-го та VIIІ-го скликань. Один із ініціаторів та організаторів Податкового майдану у 2010 році, входив до складу Координаційної ради з питань розвитку малого та середнього бізнесу при Кабінеті міністрів України. Засновник та Голова Громадської організації Соціальний центр мікрорайону «Перспектива-Оболонь». Разом з своєю дружиною Ольгою Старовойт активно займається громадською діяльністю, волонтерством та допомогає ЗСУ.

Життєпис

Народився 25 серпня 1966 року в м. Львів у родині студентів. Мати — Старовойт Анна Дмитрівна навчалася в Львівському політехнічному інституті, батько Старовойт Микола  в Львівському лісотехнічному інституті ім. Петра Погребняка.

Родина Володимира Старовойта походить із села Веприн (Житомирська область) із старовинного козацького роду, відомості про який сягають 17ст. Згідно сімейного родоводу, козак Григорій Коденко на прізвисько Старовойт («старий войт», війт — керівник міського чи сільського самоврядування в середньовічній Україні, походить від польського wójt, woyt), був сотником на Запорізькій Січі. Окрім архівних відомостей та родового гербу в сім'ї Старовойт зберігається реліквія — козацька шабля XVII ст.

Трудову діяльність розпочав відразу після закінчення середньої школи в м. Боярка (Київська область) в 1983 р. Працював монтажником і регулювальником радіоапаратури на військовому машинобудівному заводі «Іскра» — отримав IV робітничий розряд. Серйозно займався плаванням, отримав звання «Майстра спорту».

Впродовж 1984—1986 рр. проходив службу в армії у складі військ особливого призначення. За час служби був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

В 1986 році вступив до Київського інженерно-будівельного інституту нині (Київський національний університет будівництва та архітектури). Поєднував навчання з роботою на посаді лаборанта науково-дослідного сектору Київського інженерно-будівельного інституту. В 1990—1991 рр. працював монтувальником сцени в Київському драматичному театрі ім. Лесі Українки.

Щоб забезпечити родину, в 1991 році поїхав на Камчатку займатися рибним промислом. За декілька років налагодив власний бізнес: придбав риболовні судна, льодохід та побудував завод з переробки морепродуктів. В 1994 році повернувся в Україну. Поєднуючи навчання в Київському торгівельно-економічному університеті з роботою, займався підприємницькою діяльністю у сфері торгівлі та фінансів.

В 1996 році закінчив Київський державний торговельно-економічний університет за спеціальністю «організація торгівлі». У 2006 р. в Інституті політичних наук на базі Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України отримав другу вищу освіту за спеціальністю «менеджер з державного управління» та звання магістра державного управління.

Одружений. Дружина Старовойт Ольга Олександрівна.

Має чотирьох дітей: Старовойт Павло, Старовойт Даніель, Старовойт Єлизавета, Старовойт Катерина.

Діяльність

З 1997 року почав активну громадську та політичну діяльність. Був одним із засновником Соціал-демократичної партії України (Буздугана), входив до політичної ради партії. В 2001 році за ініціативи мешканців Оболонського району м. Києва очолив Громадську організацію Соціальний Центр мікрорайону «Перспектива-Оболонь». Головною метою організації стало об'єднання зусиль киян заради вирішення актуальних проблем Оболонського району та міста Києва в цілому.

В 2002 році був обраний депутатом Київської міської ради по виборчому округу № 43 (Оболонський район, м. Київ). У статусі депутата проводин активну роботу по розвитку місцевого самоврядування та самоорганізації населення в м. Києві. За сприяння Володимира Старовойта в 2003 році було створено перший в столиці Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет пр-т Героїв Сталінграда 39Б».

Приймав активну участь у Помаранчевій революції 2004 року та Революції Гідності 2014 року. В 2010 році був одним із організаторів та активних учасників Податкового майдану. Як член Координаційної ради малого та середнього бізнесу при Кабінеті міністрів України відстоював інтереси підприємців під час врегулювання конфлікту.

В 2015 році був обраний депутатом Київської міської ради по виборчому округу № 66 (Оболонський район) з найкращим результатом серед всіх кандидатів від партії ВО «Батьківщина» в м. Києві. Під час виконання депутатських повноважень був автором рішеннь міської ради про скасування земельного податку для житлово-будівельних кооперативів та ОСББ. А також ініціатором рішень про облаштування скверів в Оболонському районі за адресами: вул. Героїв Дніпра 45-51, вул. Героїв Дніпра 35-37, вул. Героїв Дніпра 30-62, пр-т Оболонський 28Б, пр-т Оболонський 34Б-34Г, пр-т Озерна 24 — вул. Героїв Дніпра 35.

Меценатська діяльність, волонтерство

Старовойт Володимир Миколайович

У селі Веприн (Житомирська область) з якого походить родина Старовойт, Володимир Старовойт фінансував реставраційні роботи Михайлівської церкви XVIII ст. та благоустрою сільського цвинтаря.

Від початку російської агресії проти України в 2014 році і під час повномасштабного вторгнення рф, Володимир Старовойт реалізовує волонтерські проекти та допомагає ЗСУ.

Активно допомагає підрозділам 3-ої окремої штурмової бригади, 111-ій окремій бригаді територіальної оборони, 25-ій окремій повітряно-десантній бригаді, 47-ій окремій механізованій бригаді, 67-ій окремій механізованій бригаді, ДФТГ ЛЕГІОН ОБОЛОНЬ, школі пілотів БПЛА «Небесне око».

Реалізовано десятки соціальних та доброчинних проектів спрямованих на підтримку родин захисників, допомогу тяжкопораненим воїнам, внутрішньо переміщеним особам, дітям-сиротам, людям похилого віку та інших соціальним категоріям громадян.

Володимир Старовойт є активним членом Київського форуму волонтерів з 2022 року.

В 2023 діяльність Володимиром Старовойтом на чолі ГО СЦМ «Перспектива-Оболонь» було відзначено нагородою Топ-100 успішних прикладів реалізації громадських ініціатив у вирішенні питань місцевого значення в м. Києві.

Нагороди та почесні звання

• Лауреат міжнародної премії «Меценат екології та культури» (1997 р.).
• Грамота та Ювілейний орден «Різдво Христове 2000» II ступеня Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви Володимира (2000 р.).
• Орден Української Православної Церкви «Преподобного Нестора Літописця» (2002 р.).
• Медаль «За Заслуги» III-го ступеня Української спілки ветеранів Афганістану.
• Подяка Державної судової адміністрації в м. Києві (2003 р.).
• Подяка Київського міського голови (2003 р.).
• Почесна Грамота Київського міського голови (2004 р.).
• Нагрудний знак «Знак Пошани» Київського міського голови (2005 р.).
• Почесна Грамота «За особливі заслуги перед Українським народом» Верховної Ради України (2005 р.).
• Медаль «За Заслуги» ІІ-го ступеня Української спілки ветеранів
• Подяка Київського міського голови «За вагомий внесок у розвиток волонтерського руху» (2022 р.)
• Орден Святого Юрія Переможця. Української православної церкви Київського патріархату (2024 р)