Ставищенська лікарня

Ставищенська лікарня — заклад системи охорони здоров’я в селищі Ставище Білоцерківського району Київської області.

Ще з початку 19 сторіччя за сприяння графів Браницьких скраю Ставища, зі сторони дороги з Білої Церкви, функціонувала дерев’яна лікарня на 10 койок. У ній працювали лікар, двоє фельдшерів та акушерка, яка приймала пологи вдома.

Станом на 1899 рік лікарнею завідував лікар Вацлав Йосипович Горох. То була лікарня на 24 ліжка: з відділеннями для чоловіків на 15 ліжок та для жінок на 9 ліжок. Ліки з аптеки при лікарні видавали тільки безплатно і тільки за рецептом лікаря.

1911 року земство з дотацією графа Владислава Браницького розпочало будівництво нової двоповерхової цегляної лікарні на 50 ліжок (архітектор невідомий). Дався взнаки «вік авіації», і лікарня будувалася за типом літака-біплана:

місце пропелера припало на центральний вхід;
у вестибюлі — мотор;
у кабіні льотчика — молільня;
у крилах — палати й коридор;
фюзеляж — допоміжні кабінети, рентґен та інфекційне відділення з окремими двома входами;
в елеронах — амбулаторія та кухня;
у хвостовому оперенні — квартири медичного персоналу.

До початку Першої світової війни 1914 року встигли опорядити перший поверх «лікарні Браницьких» на 35 ліжок. Другий поверх облаштовано 1923 року і завершено загальний ремонт. Постелено підлогу керамічною плиткою заводу Бергенгейма, встановлено каналізаційну мережу та відливи, електро- і водопровідну мережу тощо. Молільню перетворено на конференц-залу. Лікарня названа іменем 10-річчя Червоної Армії та належала до Білоцерківської округової інспектури охорони здоровля (1925 рік).

1941 року вдалося розширити койковий фонд лікарні до 150 ліжок, вивільнивши підсобні кабінети й квартири медперсоналу. У роки Другої світової війни тут містився госпіталь.

1947 року лікарня мала 5 відділень: хірургічне, терапевтичне, гінекологічне, пологове та інфекційне. Транспорт: одна вантажівка («полуторка») і чотири пари коней. Опалювали лікарню трьома котлами, розміщеними в підвальному приміщенні. Електричний струм вироблявся нафтовим двигуном: удень він працював і заряджав три акумуляторні батареї, які використовували вночі, щоб не тривожити шумом хворих. У підвальному приміщенні знаходилися кухня, звідки їжа доставлялася спеціальним ліфтом, і пральня. Вода подавалася із шахтного колодязя, насос якого накачували за допомогою кінної сили. Для післяпологових та післяопераційних хворих, а також для зберігання м’ясних та молочних продуктів заготовлявся лід, що складався в окремій спеціальній будівлі. У голодні роки допомогу дистрофічним дітям надавала міжнародна організація UNRRA.

1966 року пробурено свердловину і змонтовано водонапірну вежу Рожновського, що забезпечило безперебійне постачання води. Дах із черепиці замінено бляхою.

Рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих від 24.09.1990 № 67 «Про затвердження переліків та взяття на державний облік і під державну охорону нововиявлених протягом 1980-1989 рр. на території області пам’яток археології і архітектури місцевого значення та встановлення охоронних зон пам’яток археології» будівля «лікарні Браницьких» внесена до переліку пам’яток архітектури місцевого значення з охоронним номером 86-кв.

У 2019 році дерев'яні вікна замінено на металопластикові. Прибудовано третім поверхом шахту ліфта, що змінило фасад будівлі ззаду.

Від 21 січня 2021 року перебуває в складі Комунального некомерційного підприємства «Ставищенська лікарня» Ставищенської селищної ради. У 2023-2024 роках бляшаний дах лікарні замінено на металочерепицю, на фасаді встановлено кондиціонери.

Література:

Володимир Перерва. Коли Ставище було містечком: історичний нарис. Біла Церква, 2019.
Спогади Федора Михайлівського про Ставищенську лікарню 1947 року (машинопис).
Довідка про Ставищенську центральну районну лікарню від 6 вересня 1970 року (машинопис).
Комунальне некомерційне підприємство «Ставищенська лікарня» Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області.