Стабілізатор (аеронавтика)

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Стабілізатор літака — це аеродинамічна поверхня, що зазвичай включає одну або кілька рухомих поверхонь керування^[1]^[2], яка забезпечує поздовжню (нахил) та курсову (рискання) стійкість і контроль. Стабілізатор може мати фіксовану або регульовану конструкцію, на якій шарнірно закріплені будь-які рухомі поверхні управління, або сам він може бути повністю рухомою поверхнею, такою як стабілізатор. Залежно від контексту «стабілізатор» іноді може описувати лише передню частину загальної поверхні.

Примітки

↑ Empennage — D. Stinton The design of the aeroplane, Longitudinal stability — Hoerner Fluid Dynamic Lift — Ilan Kroo, Aircraft Design. In stability considerations (tail sizing, tail area, stabiliser volume coefficient), authors always deal with the whole unit, that includes elevators. «Horizontal tail» or «tail» terms are generally used in lieu of «stabilizer».
↑ Roskam, Jan (2002). Airplane Design: Pt. 3. Lawrence: DARcorporation. с. 287. ISBN 1-884885-56-X. Процитовано 30 July 2015.

[1] Empennage — D. Stinton The design of the aeroplane, Longitudinal stability — Hoerner Fluid Dynamic Lift — Ilan Kroo, Aircraft Design. In stability considerations (tail sizing, tail area, stabiliser volume coefficient), authors always deal with the whole unit, that includes elevators. «Horizontal tail» or «tail» terms are generally used in lieu of «stabilizer».

[2] Roskam, Jan (2002). Airplane Design: Pt. 3. Lawrence: DARcorporation. с. 287. ISBN 1-884885-56-X. Процитовано 30 July 2015.

[1]

[2]