Шугнанці
Шугнанці (самоназва: хугні, хунуні) — один з памірських народів.
| шугнанци | |
|---|---|
| Кількість | 90 — 115 тис. |
| Ареал |
|
| Близькі до: | Памірці |
| Мова | шугнанська мова |
| Релігія | Іслам (ісмаіліти) |
Територія проживання ред.
Таджикистан (Гірсько-Бадахшанська автономна область) та північ Афганістану (афганський Бадахшан).
На території Таджикистану шугнанці компактно проживають в Шугнанському та Рошткалінському районах, а також у місті Хорог — столиці Гірського Бадахшану. За переписом 1989 р. в республіці було 64 800 шугнанців[1]. Сьогодні їх чисельність досягає 90 — 115 тис. осіб[2]
В Афганістані шугнанці займають протилежний (від Хорога) лівий берег річки П'яндж (райони Шугнано (не плутати з Шугнанським районом в ГБАО Таджикистану), Ішкашим (не плутати з Ішкашимський районом в ГБАО Таджикистану) у складі афганської провінції Бадахшан).
Мова ред.
Шугнанська мова належить до північнопамірської (шугнано-рушанської) підгрупи східної гілки іранської групи індоєвропейської мовної родини.
Релігійні вірування ред.
Віруючі — мусульмани-шиїти (ісмаїліти).
Традиційні заняття ред.
Одяг ред.
Обряди та повір'я ред.
Взаємовідносини ред.
Примітки ред.
- ↑ Итоги переписи населения Таджикистана 2000 года: национальный, возрастной, половой, семейный и образовательный составы
- ↑ Памирцы в России[недоступне посилання з травня 2019]
Джерела ред.
- Історія шугнано (Таріх-і шугнано)/пер. А. А. Семенова. — Ташкент, 1916 р.
- Калландаров Т. Магія в сімейно-побутовій обрядовості шугнанців, 2001. Етнографічний огляд, № 1.
- Дані Комісії з національної політики.[джерело не вказане 4213 днів]