Хлоритна кислота

хімічна сполука

Хлоритна кислота HClO2, односновна кислота середньої сили.

Хлоритна кислота

Chlorous acid

Хлоритна кислота
Назва за IUPAC Хлоритна кислота
Ідентифікатори
Номер CAS 13898-47-0
PubChem 24453
KEGG C01486
ChEBI 29219
SMILES O=ClO
InChI 1/ClHO2/c2-1-3/h(H,2,3)
Номер Гмеліна 1267
Властивості
Молекулярна формула HClO2
Молярна маса 68,46 г/моль
Кислотність (pKa) 1,96
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Властивості ред.

Хлоритна кислота HClO2 у вільному вигляді нестійка, навіть у розбавленому водному розчині вона швидко розкладається:

4HClO2 → HCl + HClO3 + 2ClO2 + H2O

Ангідрид цієї кислоти невідомий.

Отримання ред.

Розчин кислоти отримують з її солей - хлоритів, що утворюються в результаті взаємодії ClO2 з лугом:

2ClO2 + Н2O2 + 2NaOH → 2NaClO2 + O2 + 2H2O


і далі за реакцією:

Ba(ClO2)2 + H2SO4 → 2HClO2 + BaSO4


Солі хлоритної кислоти називаються хлорити, вони, як правило, безбарвні і добре розчинні у воді. На відміну від гіпохлоритів, хлорити проявляють виражені окислювальні властивості тільки в кислому середовищі. З солей найбільше застосування має хлорит натрію NaClO2, який застосовується для відбілювання тканин і паперової маси. Хлорит натрію отримують за реакцією:

2ClO2 + PbO + 2NaOH → PbO2 + 2NaClO2 + H2O

Безводний NaClO2 вибухає при ударі і нагріванні; запалюється при контакті з органічними речовинами, гумою, папером і т. п.

Див. також ред.

Джерела ред.

  • Nils Wiberg, Egon Wiberg, Arnold Fr. Holleman: Lehrbuch der Anorganischen Chemie. 102 Auflage. de Gruyter, Berlin 2007, ISBN 978-3-11-017770-1.
  • Луцевич Д. Д. Довідник з хімії, Українські технології, Львів 2003, 420 ст.

Література ред.

  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0