Фірсенко Максим Васильович

Максим Фірсенко
	Максим Фірсенко
Ім'я при народженні	Максим Фирсенко
Дата народження	26 вересня 1984 (39 років)
Місце народження	Одеса, СРСР
Громадянство	Україна
Професія	продюсер, режисер, сценарист, актор
Кар'єра	2009—2018
IMDb	ID 4447794
	Фірсенко Максим Васильович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фірсенко.

Максим Васильович Фірсенко (нар. 26 вересня 1984 року, Одеса) — український кінопродюсер, сценарист, режисер та актор, член Української кіноакадемії, директор Кіностудії «Порто-Франко Фільм».

Біографія ред.

Народився 26 вересня 1984 року в Одсеі в сім'ї міліціонера та перекладача німецької мови.

У 2006 році закінчив Одеський національний університет імені І. І. Мечникова за спеціальністю «Журналістика». У 2009 році закінчив Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління».^[1]

Фільмографія ред.

Фірсенко продюсував стрічки різних форматів: короткометражні, документальні та повнометражні фільми.

Продюсер ред.

Короткометражні фільми

(2006) «Кафедра журналістики 2005: Будні та свята», 16 хв. (режисер Максим Фірсенко) — випускна робота (документальний фільм) на спеціальності «Журналістика» Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова
(2008) «DeadWorld», 2 хв. (режисер Максим Фірсенко) — соціальна реклама знята в рамках конкурсу Film Your Issue.
(2009) «Продати Караваджіо», 10 хв. (режисер Максим Фірсенко) — випускна робота (короткометражний художній фільм) в Одеській кіношколі ім. Віри Холодної.
(2009) «Музики-мандрівники», 5 хв. (режисер Анастасія Храмова) — випускна робота (короткометражний документальний фільм) в Одеській кіношколі ім. Віри Холодної.
(2011) Покоління, 8 хв. (режисер Максим Фірсенко) — короткометражний фільм.
(2011) «Шаббат», 25 мин. (режисер Юрій Садомський) телефільм.
(2012) «Шуточка» (режисер Олександр Драглюк) — короткометражний фільм з альманаху У кожного свій Чехов.
(2012) «Post Scriptum» (режисер Анастасія Храмова) — короткометражний фільм з альманаху У кожного свій Чехов.
(2012) «Драма без кави та цигарок» (режисер Максим Фірсенко) — короткометражний фільм з альманаху У кожного свій Чехов.
(2012) «Гіркі забобони» (режисер Віктор Тросін) — короткометражний фільм з альманаху У кожного свій Чехов.
(2014) Олександр Довженко. Одеський світанок 25 хв. (режисер Артем Антонченко) — короткометражний документальний фільм.
(2017) «Чаклун Гнат та люди» 11 хв. (режисер Максим Фірсенко) — короткометражний фільм за мотивами оповідання Віктора Пєлєвіна^[2].

Повнометражні фільми

(2012) У кожного свій Чехов альманах^[3].
(2013) Не хочу помирати режисер Аліса Павловська.^[4].
У пост-продакшині Егле: Королева Вужів режисер Федір Александрович, Артем Рижиков.
У пост-продакшині Південний сценарій режисер Володимир Мірзоєв, Захар Хунгурєєв.^[5]
Не завершений Колесо Фортуни: Сага про Злиднів режисер Максим Фірсенко, проект заморожений на стадій виробницта через складнощі в російсько-українських відносинах.^[6].

Режисер ред.

(2006) «Кафедра журналістики 2005: Будні та свята», 16 хв. — випускна робота (документальний фільм) на спеціальності «Журналістика» Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова
(2008) «DeadWorld», 2 хв. соціальна реклама знята в рамках конкурсу Film Your Issue.
(2009) «Продати Караваджіо», 10 хв. — випускна робота (короткометражний художній фільм) в Одеській кіношколі ім. Віри Холодної.
(2011) Покоління, 8 хв. — короткометражний фільм.
(2011) «Шаббат», 25 мин. (співрежисер, режисер Юрій Садомський) — телефільм.
(2012) «Драма без кави та цигарок» — короткометражний фільм з альманаху У кожного свій Чехов.
(2017) «Чаклун Гнат та люди» 11 хв. — короткометражний фільм за мотивами оповідання Віктора Пєлєвіна.
Колесо Фортуни: Сага про Злиднів — проект заморожений на стадій виробницта через складнощі в російсько-українських відносинах.

Сценарист ред.

(2006) «Кафедра журналістики 2005: Будні та свята», 16 хв. (режисер Максим Фірсенко) — випускна робота (документальний фільм) на спеціальності «Журналістика» Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова
(2008) «DeadWorld», 2 хв. (режисер Максим Фірсенко) — соціальна реклама знята в рамках конкурсу Film Your Issue.
(2009) «Продати Караваджіо», 10 хв. (режисер Максим Фірсенко) — випускна робота (короткометражний художній фільм) в Одеській кіношколі ім. Віри Холодної.
(2011) Покоління, 8 хв. (режисер Максим Фірсенко) — короткометражний фільм.
(2012) «Драма без кави та цигарок» (режисер Максим Фірсенко) — короткометражний фільм з альманаху У кожного свій Чехов.
(2017) «Чаклун Гнат та люди» 11 хв. (режисер Максим Фірсенко) — короткометражний фільм за мотивами оповідання Віктора Пєлєвіна.
Колесо Фортуни: Сага про Злиднів (режисер Максим Фірсенко), проект заморожений на стадій виробницта через складнощі в російсько-українських відносинах.

Актор ред.

(2006) фільм «Іноземці» (режисер Олексій Колмогоров) — відвідувач кафе, офіціянт.
(2006) документалка «Кафедра журналістики 2005: Будні та свята» (режисер Максим Фірсенко) — грає самого себе.
(2007) фільм Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні (режисер Георгій Юнгвальд-Хількевич) — французький офіцер.
(2008) реклама «DeadWorld», (режисер Максим Фірсенко) — головна роль.
(2009) короткометражка «Продати Караваджіо» (режисер Максим Фірсенко) — відвідувач бару.
(2009) короткометражка «Радіомашина» (режисер Людмила Соколова) — хлопець.
(2011) короткометражка Покоління (режисер Максим Фірсенко) — пасажир в автобусі.
(2011) телефільм «Шаббат»(режисер Юрій Садомський) — автомийник.
(2011) документалка «Восьмий» (режисер Миколай Бондарчук, Миколай Єрьомін) — грає самого себе ^[7].
(2012) альманах У кожного свій Чехов (альманах) — маньяк.
(2014) докудрама Олександр Довженко. Одеський світанок (режисер Артем Антонченко) — актор кіностудії.
(2017) документалка Prince parmi les hommes (режисер Stephan Crasneanscki) — грає самого себе.
фільм Південний сценарій (режисер Володимир Мірзоєв, Захар Хунгурєєв) — перехожий.

Примітки ред.

↑ ОРІДУ НАДУ при Президентові України. www.oridu.odessa.ua. Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 6 вересня 2018.
↑ Украинский режиссер экранизировал первый рассказ Пелевина. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
↑ У каждого свой Чехов. BEZКино — новости украинского кино (рос.). Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
↑ Максим Фирсенко: «Не хочу умирать» как зеркало одесской действительности. www.reporter.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.
↑ Россияне снимают в Одессе кино почти без бюджета. 13 серпня 2013. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
↑ Колесо фортуны: Сага о Злыднях. BEZКино - новости украинского кино (рос.). Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
↑ Vos'moy, архів оригіналу за 9 вересня 2019, процитовано 19 серпня 2018

Джерела ред.

Посилання ред.

Maksym Firsenko на сайті IMDb (англ.)
Максим Фирсенко [Архівовано 1 серпня 2017 у Wayback Machine.] на сайті kino-teatr.ru
Максим Фирсенко [Архівовано 12 січня 2015 у Wayback Machine.] на сайті kinopoisk.ru

[1] ОРІДУ НАДУ при Президентові України. www.oridu.odessa.ua. Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 6 вересня 2018.

[2] Украинский режиссер экранизировал первый рассказ Пелевина. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.

[3] У каждого свой Чехов. BEZКино — новости украинского кино (рос.). Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.

[4] Максим Фирсенко: «Не хочу умирать» как зеркало одесской действительности. www.reporter.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.

[5] Россияне снимают в Одессе кино почти без бюджета. 13 серпня 2013. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.

[6] Колесо фортуны: Сага о Злыднях. BEZКино - новости украинского кино (рос.). Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.

[7] Vos'moy, архів оригіналу за 9 вересня 2019, процитовано 19 серпня 2018

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]