Феофіл Китаївський
Преподобний Феофіл (Феофіл Київський, в миру — Горенківський Хома Андрійович; 1788, Махнівка (Київська губернія, сьогодні Вінниччина) — 28 жовтня 1853, Київ) — український святий, ієросхимонах Києво-Печерської лаври, подвижник XIX століття, юродивий. Блаженний Феофіл був канонізований і прославлений у 1999 році рішенням Синоду УПЦ.
| Феофіл Китаївський | |
|---|---|
| Народився |
1788 Махнівка, Україна |
| Помер |
28 жовтня 1853 Київ, Російська імперія |
| Конфесія | православ'я |
Біографія ред.
Народився в сім'ї священника у містечку Махнівка Київської губернії. Життя повідомляє, що після свого народження Хома не хотів їсти материнське молоко, але не відмовлявся від посної їжі (розварена ріпа і морква). Це викликало жах у його суєвірної матері і вона тричі намагалася втопити дитину, проте він у дивний спосіб був врятовний.[1] До семи років Хома осиротів і став блукаючим мандрівником, що й визначило його майбутнє юродство.
Блукання по сім'ях родичів привели юного Хому у Києво-Братський монастир, де він почав навчання у Академії. Після смерті вуйка, котрий допомагав йому грішми, Хома залишив навчання, став пономарем спочатку в Чигирині, потім в Обухові. Під час франко-російської війни 1812 року він вернувся до Братського монастиря і став послушником.
- 11 грудня 1821 року Хому постригають у чернецтво з іменем Феодорит
- 30 вересня 1822 року рукопокладають у ієродиякони.
- 6 лютого 1827 року Феодорит стає ієромонахом.
- 9 грудня 1834 року Феодорит приймає велику схиму з іменем Феофіл.
Після цього він приймає на себе подвиг юродства заради Христа. Життя святого оповідає про його дар пророцтва і чудотворення. За порадами і благословінням до старця зверталося багато людей. Відомо, що Феофіл воздвинув хрести на майбутньому місці облаштування Спасо-Преображенської пустині та Іонинського монастиря.[2] Йому приписують пророцтво про появу жіночого Покровського монастиря на Глубочиці (заснований через 36 років після його смерті великою княгинею Олександрою Петрівною[3]).
28 жовтня 1853 року Феофіл помер в день пам'яті особливо шанованої ним великомучениці Параскеви. Перед смертю він приготував усе необхідне до свого поховання, запалив в келії лампади, обкадивши приміщення ладаном і велів одному з послушників вдарити у дзвін. Життя повідомляє що він помер промовивши євангельські слова Симеона Богоприємця: «Господи, в руці твої передаю дух мой».
Прославлення ред.
У 1993 році разом з преподобними Досифеєю, Парфенієм і Олексієм а також Христа ради юродивим Паїсієм Феофіл був прославлений в лику місцевошанованих печерських святих. Пам'ять святого встановлено на 27 липня та 10 листопада (за григоріанським календарем).
Були віднайдені мощі святого, які раніше знаходилися в приходському Свято-Троїцькому храмі на території Китаївської пустині, 24 лютого 2009 року були перенесені до монастирського храму Дванадцяти апостолів[4]. Там знаходиться і могила преподобного. В роки радянської влади, коли територія монастиря була передана НДІ садівницва, місце поховання ієросхимонаха Феофіла зберегли відомим через те, що тут стояв пам'ятник.
Багато фрагментів з життя Феофіла лягли в основу сценарію фільму Острів.
Примітки ред.
- ↑ Митрополит Филарет и старец Феофил. Предвидения старца(рос.)
- ↑ Монастир преподобного Йоны до революції
- ↑ Свято-Покровський жіночий монастир. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 23 грудня 2009.
- ↑ Перенесення мощей 24 лютого 2009 року. Архів оригіналу за 5 липня 2009. Процитовано 23 грудня 2009.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття про святого або святу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про православ'я. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |