Севільський цирульник (п'єса)

п'єса Бомарше

Севільський цирульник, або Марна обережність, Le Barbier de Séville — комедія у чотирьох діях французького драматурга П'єра Бомарше, написана в 1773 році, а поставлена в 1775 році. П’єса є першою з трилогії, до якої також входять «Одруження Фігаро» та «Злочинна мати або Другий Тартюф».

Севільський цирульник
Le Barbier de Séville
Жанр комедія
Форма п'єса
Автор П'єр Бомарше
Мова французька
Написано 1773 рік
Опубліковано 23 лютого 1775
Країна  Франція

CMNS: Цей твір у Вікісховищі

Історія створення ред.

П'єса «Севільський цирульник» спочатку була написана в 1772 у формі фарсу для домашнього театру Ленормана д'Етіоль, в гуртку якого Бомарше відзначався як автор і актор. Однак сам автор передбачав п'єсі великий успіх і відніс свій твір у Театр італійської комедії, проте театр відмовився від її постановки. Тоді Бомарше переробив п'єсу в 1773 році в драматичну комедію і передав її у паризький театр «Комеді Франсез». 23 лютого 1775 року відбулась прем'єра, але вона була провальною. Бомарше швидко удосконалив сценарій, довівши за три дні до тривалого успіху.

Назва комедії ред.

Назва п'єси може бути каламбуром найяскравішої п'єси Тірсо де Моліна ("Севільський фокусник")(1630). Ім'я "Фігаро" було винайдено Бомарше для цього персонажа, у перекладі слово означає "цирульник".

Сюжет ред.

Бомарше нескладний сюжет комедії викладав так: «Закоханий старий хоче одружитися на своїй вихованці, закоханий юнак … випереджає його і в той же день у нього під носом і в його ж будинку одружується на його вихованці». Іспанський граф Алмавіва закохався з першого погляду в дівчину на ім'я Розіна. Щоб переконатись, що вона справді любить його, а не лише його гроші, граф маскується під бідного студента коледжу на ім'я Ліндор і намагається залицятися до неї. Його планам перешкоджає опікун Розіни, доктор Бартоло. Він тримає дівчину замкненою у своєму будинку і має намір одружитися з нею. Удача приходить до графа після випадкової зустрічі з його колишнім слугою Фігаро, який зараз працює перукарем і має доступ в будинок Бартоло. Фігаро придумує різні способи зустрічі та спілкування графа та Розіни. Граф приходить в будинок Бартоло спочатку як Ліндор, а потім як Алонсо, учень Базиля. Історія завершується шлюбом графа і Розіни.

Герої ред.

  • Граф Алмавіва, іспанський гранд, закоханий у Розіну
  • Фігаро, севільський цирульник
  • Розіна, вихованка дона Бартоло, дівчина шляхетного походження
  • Бартоло, лікар і опікун Розіни
  • Дон Базиль, органіст, який є вчителем співу Розіни

Зміст ред.

І дія ред.

Дія відбувається перед будинком доктора Бартоло в Севільї. Граф, переодягнений у бідного студента університету, сподівається побачити Розіну, в яку закохався шість місяців тому в Мадриді. Фігаро випадково проходить вулицею, і вони впізнають одне одного. Поки двоє чоловіків розмовляють, доктор Бартоло і Розін підходять до вікна будинку. Розіна робить вигляд, що ненавмисно скидає з вікна нотний твір. Поки лікар спускається сходами, щоб дістати його, дівчина просить графа взяти записку. Вона просить пояснити, хто він і чому пішов за нею до Севільї. Від Фігаро граф дізнається, що Розіна є вихованкою лікаря Бартоло. Фігаро пропонує план входження графа, переодягнутого в нетверезого солдата, який потребує житла, в будинок. Вони підслуховують лікаря Бартоло, який планує таємно одружитися з Розіною наступної ночі. Граф співає Розіні представляючи себе бідним юнаком на ім'я Ліндор, який закоханий в неї.

ІІ дія ред.

Розіна пише записку Ліндору і просить Фігаро її передати. Коли той виходить, заходить доктор Бартоло, який скаржиться на Фігаро, і помічає чорнильні плями на пальцях Розіни. Він вимагає знати, що вона написала, що Фігаро, заховавшись у кабінеті, почув, як Бартоло і Базіль замислюють план розповсюдження злісних пліток про графа. Фігаро повертається до Розіни і попереджає її, що Бартоло планує змусити її вийти за нього заміж до ранку. У цей момент граф, переодягнений у п'яного солдата, приходить на поселення. Та виявляється, що лікар звільнений від закону, який вимагає від людей влаштування солдатів. Тим часом граф передає записку Розіні.

III дія ред.

Граф знову приходить до будинку, переодягнувшись цього разу учнем Базиля, органістом монастиря. Він розповідає Бартоло, що Базіль захворів і послав його дати Розіні уроки музики. Розіна впізнає графа ("Ліндора") і співає. Захоплений музикою, засинає; тим часом граф починає цілувати Розіну. Фігаро приїжджає і намагається відвернути увагу лікаря Бартоло. Базіль приїжджає, щоб дати Розіні урок музики. Граф непомітно передає Базілю гаманець, підкуповуючи його. Граф обіцяє Розіні повернутися вночі.

IV дія ред.

Базіль припускає, що в будинок лікаря приходив граф, і не радить планувати Бартоло змушувати Розіну до шлюбу. Тим часом Бартоло обмовляє Ліндора і Розіна вірить цій історії. Вона обурюється і погоджується вийти заміж за Бартоло. Та коли Бартоло поспішає на пошуки нотаря для проведення церемонії одруження, Фігаро і граф вриваються в будинок. Граф розкриває свою справжню особу, і Розіна прощає його. Нотар укладає шлюбний договір графом та Розіною. Бартоло приходить за хвилину після його підписання. Як втіху йому залишають гроші з приданого Розіни.

Проблематика твору ред.

  • Проблема честі і відданості
  • Соціальна нерівність
  • Мистецтво у тогочасному суспільстві
  • Свавілля представників пануючої верхівки
  • Сенс і радість життя, насолода від кожної прожитої хвилини.
  • Влада грошей у суспільстві

Образ Фігаро ред.

Фігаро - головний персонаж комедії пройдисвіт і балакун. Він за жодних обставин не втрачає самовладання та доброго настрою. У дитинстві був викрадений і батьків не пам'ятає. Герой доклав чимало зусиль, щоб пробити собі дорогу в житті. Був ветеринаром, писав п’єси, багато мандрував Іспанією. Він зазвичай спокійний, зібраний та розумний, але може бути ірраціональним, коли злиться. Фігаро винахідливий, уміє плести комедійну інтригу, заплутуючи її, а потім розплутуючи.

Див. також ред.

Посилання ред.

Література ред.

  • Бомарше П'єр. Севільський цирульник. Комедії / Бомарше ; пер. з фр. Є. Годило-Годилевської, О. Пивоварової, В. Самійленка. — К. : Знання, 2019. — 238 с.

Джерела ред.

  • Зарубежная литература и культура эпохи Просвещения: учебник для студ. учреждений высш. проф. образования / В.Д. Алташина, И.В. Лукьянец, Л.Н. Полубояринова, А.А. Чамеев. — М.: Издательский центр «Академия», 2010. — 240 с.