Публій Манілій Вопіск Віцинілліан
Публій Манілій Вопіск Віцинілліан (Publius Manilius Vopiscus Vicinillianus; ? — після 114) — державний та військовий діяч часів Римської імперії, консул 114 року. Повне ім'я Публій Манілій Вопіск Віцинілліан Луцій Елуфрій Юлій Квадрат Басс.
| Публій Манілій Вопіск Віцинілліан | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | після 114 |
| Підданство | Римська імперія |
| Діяльність | політичний, державний та військовий діяч |
| Посада | консул |
| Термін | 114 рік |
| Попередник | Тит Семпроній Руф |
| Наступник | Луцій Цезенній Соспет |
| Рід | Манілії |
| Батько | Публій Манілій Вопіск |
| Мати | Вібія Віцинілла |
Життєпис ред.
Походив з патриціанського (з 70 року) роду Маніліїв Вопісків, що вийшов з іспанської провінції Бетіка. Син Публія Манілія Вопіска, поета та друга імператора Доміціана, й Вібії Віцинілли, онуки Марка Манілія Вопіска, консула-суффекта 60 року. Публія було всиновлено якимось Луцієм Елуфрієм Севером Юлієм Квадратом Бассом. Замолоду (у віці 22—27 років) призначається до колегії монетаріїв. Незабаром увійшов до престижної жрецької колегії саліїв.
У 100 році його призначено військовим трибуном, потім — легатом IV Скіфського легіону при Гає Анції Авлі Юлії Квадраті, проконсулі Сирії. Разом з військом стояв у фортеці Звгма. Близько 102 або 103 року став квестором за поданням особисто імператора Траяна. У 104—109 роки послідовно став членом колегії понтифіків та фламіном.
110 року його обрано претором. У 112 або 113 році обіймав посаду куратора святилища Геркулеса Переможного в Тибурі. У 114 році його призначено ординарним консулом разом з Квінтом Ніннієм Хастою. Про подальшу діяльність відсутні відомості. Вважається, що помер за правління імператора Адріана.
Джерела ред.
- Anthony Birley, The Fasti of Roman Britain (Oxford: Clarendon Press, 1981), pp. 4f
- Salomies, Adoptive and polyonymous nomenclature in the Roman Empire, (Helsinski: Societas Scientiarum Fenica, 1992), p. 138
- Françoise Des Boscs Plateaux, Un parti hispanique à Rome?, Casa de Velázquez, Madrid, 2006, pp. 224, 277 y 406.
- Zsuzsanna Várhelyi, The Religion of Senators in the Roman Empire: Power and the Beyond, Cambridge University Press, 2010, p. 222.