Острів пінгвінів
«О́стрів пінгві́нів» або «Пінгві́нський о́стрів» (фр. L’Île des Pingouins) — фантастичний та історико-сатиричний утопічний роман Анатоля Франса, що вийшов у 1908 році.
| Острів пінгвінів | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. L’Île des Pingouins | ||||
 | ||||
| Жанр | фантастика, політична сатира | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Анатоль Франс | |||
| Мова | французька | |||
| Опубліковано | 1908 | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція | |||
| Опубліковано українською | 1930 | |||
| Переклад | В. Підмогильний, Ю. Я. Лісняк, М. Терещенко | |||
| У «Гутенберзі» | 1930 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Роман є пародією на Францію, містить численні натяки на сучасні автору події. Зокрема, у 6-й книжці («Сучасні часи») йдеться про якусь «справу Піро», яка насправді є нічим іншим, як «справою Дрейфуса».
Історія написання ред.
17 грудня 1905 року на сторінках європейського видання газети «Нью-Йорк геральд» вийшло різдвяне оповідання Анатоля Франса під назвою «Острів пінгвінів». Згодом ця ж газета опублікувала ще три пов'язані між собою оповідання письменника — «Дракон острова Альки», «Муффомор та Бурдьюк, пінгвінська історія» та «Історія без кінця». Остаточний же варіант твору — «Острів пінгвінів» — побачив світ 14 жовтня 1908 року, вийшовши окремим томом у видавництві «Кальман-Леві».[1]
Сюжет ред.
Один святий самітник, на ім'я Маель, закинутий бурею на острів, розташований у гіперборейських морях. Бувши підсліпуватим, Маель охрещує пінгвінів, прийнявши їх за людей. Бог, попередньо проконсультувавшись з докторами богослов'я, вирішує виправити помилку самітника, зробивши пінгвінів людьми. Автор описує потім їхню історію, походження, їхні стародавні часи, Середньовіччя, Відродження, сучасність і майбутні часи. Як відбиток історії Франції, історія Пінгвінів являє собою тільки «…череду нещасть, злочинів і безумств. Це справедливо як для пінгвінього народу, так і для всіх інших народів». Справа про 80 тисяч стогів сіна також є пародією на справу Дрейфуса. Історія майбутнього описує сучасний світ з його бігом вперед і вперед, світ «де смак губиться у витончених формах і блискучих вбраннях», де царює «величезне і постійне потворство»… Людство коливається між надмірним створенням, знищенням і занепадом: «Ніхто ніколи не знаходив будинки досить високими… П'ятнадцять мільйонів осіб працювали у величезному місті…». Це історія без кінця, пекельне коло, яке, на думку Франса, робить неймовірною мрію про щасливе суспільство майбутнього.
Особливості роману ред.
Зазначають, що Анатоль Франс для комічного ефекту дав своїм персонажам імена, засновані на назвах пінгвінів різними мовами: так, герцог Грейток (Greatauk) англійською звучить як «Великий Пінгвін» (Great Auk), назва столиці країни пінгвінів Алька (Alca) пов'язана з найменуванням пінгвіна іспанською мовою.
Українські видання ред.
- Франс А. Острів пінгвінів //Літературно-науковий вісник, т. 46-47, 1909, Пер. з фр. Наталія Романович-Ткаченко
- Франс А. Пінгвинський острів / пер. В. Підмогильного. — Х. ; К.: Книгоспілка, 1930
- Франс А. Острів пінгвінів / Анатоль Франс, Пер. з фр. (не вказано): За ред. М. Терещенка — К.: Держлітвидав УРСР 1955.
- Франс А. Острів пінгвінів / Анатоль Франс. Твори в п'яти томах [Т.4 На білому камені. Острів пінгвінів. Боги жадають] / пер. з фр. Ю. Я. Лісняк. — К.:"Дніпро", 1977
- Франс А. Острів пінгвінів: роман / Анатоль Франс ; пер. з фр. Ю. Я. Лісняк. — Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2007.
- Франс А. Пінґвінський острів / пер. В. Підмогильного: Видавництво Жупанського, 2014
Примітки ред.
- ↑ Анатоль Франс. Твори в п'яти томах, Т.4, 553—554 ст.
Посилання ред.
- Острів пінгвінів (французькою) [Архівовано 21 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Острів пінгвінів (українською)