Ленник
Ленник (від нім. Lehn, нім. leihen «займати») — особа, яка перебуває в ленній залежності від сюзерена, спадковий власник лену у ВКЛ і Речі Посполитій; власник феоду в Західній Європі[1]. Васал, який залежав від сеньйора[2].
Див. також ред.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Примітки ред.
- ↑ «Словник іншомовних слів», за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука, м. Київ, 1985 р., с. 487; (укр.)
- ↑ «Современный толковый словарь русского языка», Ридерз Дайджест, Москва, 2004 г. ISBN 5-89355-108-7, c. 316. (рос.)
Джерела ред.
- «Акты издаваемые Виленскою Археографическою Комиссиею для разбора Древних Актов», г. Вильна, 1865–1915, том I–XXXIX;
- Ушаков Д. Н., «Толковый словарь», 1935–1940 г.; (рос.)
- Тришин В. Н., «Словарь синонимов», «ASIS», 2010 г.; (рос.)
- Ефремова Т. Ф., «Современный толковый словарь русского», 2000 г.; (рос.)
- «Словник іншомовних слів», за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука, м. Київ, 1985 р., с. 487; (укр.)
- «Современный толковый словарь русского языка», Ридерз Дайджест, Москва, 2004 г. ISBN 5-89355-108-7, c. 316. (рос.)