Данґо (яп. 団子) або оданґо (яп. お団子) — японські кульки мочі на паличці, зазвичай подаються із соусом.

Данґо
Походження  Японія
Необхідні компоненти рисове борошно
Приготування мітарасі данго

Значення ред.

Дослідник української та японської міфології Хіросі Катаока стверджує, що це спеціальна їжа для душ померлих. В останній день Бону готували так звані прощальні галушки «данґо», що повинні були підтримати силу духу предків поверненням у «той» світ.[1]

Види данґ ред.

Існує декілька[2] різновидів данґ, частина з котрих названа у честь приправ, що йдуть до нього:

  • Ан-данґо включає в себе анко, пасту з червоної квасолі.
  • Боччян данґо — триколірне данго, частини якого фарбуються червоною квасолею, яйцем і зеленим чаєм.
  • Ґома данґо посипається насінням кунжуту.
  • Кінако данґо містить соєве борошно.
  • Куші данґо — данґо, насаджене на шомпол.
  • Мітараші — данґо, покрите сиропом, який складається з соєвого соусу, цукру і крохмалю.
  • Саса данґо — традиційне данґо префектури Ніїґата, завернуте в сасу — різновид бамбука. Існує два види саса данґо — онна данґо (дослівно «жіноче данґо»), наповнене анком, і отоко данґо (дослівно «чоловіче данґо»).
  • Теппан-які — данґо, приготоване способом теппан-які.
  • Чічі данґо має трішки солодкий смак і вживається як десерт.
  • Чяданґо[3] — данґо ароматизоване зеленим чаєм, може посипатись його листочками.
  • Ханамі данґо — також триколірне данґо. Зазвичай виготовляється у сезон цвітіння сакури і вживається на свята милування сакурою.
  • Цукімі данґо готують і їдять на честь свята милування місяцем.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Художня модифікація предків в українському та японському фольклорі. otherreferats.allbest.ru. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 14 травня 2022.
  2. Обзор видов данго с ингредиентами и способами приготовления. [Архівовано 20 листопада 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Wagashi: Chadango and Minazuki | Kyoto Foodie: Where and what to eat in Kyoto [Архівовано 24 березня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)