Громадянство в СРСР визначало приналежність особи до держави, надавало низку прав та обов'язків, що визначались законодавством СРСР. Кожен громадянин СРСР після досягнення шістнадцятиріччя отримував паспорт. Єдине союзне громадянство вперше було встановлено Конституцією СРСР 1924 року.

Обкладинка радянського паспорту — основного документу, що посвідчує громадянство СРСР

Втрата громадянства СРСР ред.

Відповідно до Закону СРСР «Про громадянство СРСР» 1978 року[1] проживання громадянина СРСР за кордоном само за собою не тягнуло втрати громадянства СРСР (ст. 5). Підставами для втрати громадянства СРСР були:

  1. вихід із громадянства СРСР;
  2. позбавлення громадянства СРСР;
  3. підстави, передбачені міжнародними угодами СРСР;
  4. інші підстави, передбачені законом «Про громадянство СРСР».

Втрата громадянства СРСР тягнула за собою втрату громадянства союзної республіки (ст. 16 Закону[1]).

Особи, яких було позбавлено громадянства СРСР ред.

Примітки ред.

  1. а б Закон СРСР від 1 грудня 1978 року № 8497-IX «Про громадянство СРСР [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]» // Відомості ВР СРСР. — 1978. — № 49. — ст. 816.

Посилання ред.