Герман Музер

Герман Музер (нім. Hermann Mooser; 3 травня 1891(18910503), Маєнфільд, Граубюнден, Швейцарія — 20 червня 1971, Цюрих) — швейцарський лікар, що спеціалізувався з бактеріології. Він є відкривачем збудника ендемічного висипного тифу.

Герман Музер
Народився	3 травня 1891(1891-05-03) Маєнфельд, Ландкварт, Граубюнден, Швейцарія
Помер	20 червня 1971(1971-06-20) (80 років) Цюрих, Швейцарія
Країна	Швейцарія
Діяльність	бактеріолог, викладач університету
Заклад	Цюрихський університет Національний Автономний Університет Мексики
Членство	Reial Acadèmia de Medicina de Catalunyad
Нагороди	Marcel Benoist Prized (1941)

Біографія

Батько Германа Антон Музер (1860—1947), був майстром мистецтв і ремесел, геральдистом, дослідником за́мків. Мати Йоганна (уроджена Барандун, 1864—1908) походила з фермерської сім'ї.

Освіта

Музер навчався медицині в Лозаннському, Цюрихському та Базельському університетах. Закінчивши навчання, у 1918 році став першим помічником доктора Фердинанда Зауербруха в хірургічній університетській клініці в Цюриху, а в 1919 році — в Інституті патології Базельського університету. У 1920 році в Цюрихському університеті він отримав докторський ступінь з дисертацією «Про випадок ендогенного ожиріння з високим ступенем остеопорозу», яка потім стала відомою як хвороба Кушинга. Зробив внесок у патологію внутрішньої секреції та згодом був помічником лікаря в Інституті гігієни Цюрихського університету.

Робота в Мексиці і США

Потім він працював шістнадцять років за кордоном і був клінічним патологом в Американській лікарні в Мехіко між 1921 і 1928 роками, майже половину 1929 року працював директором Християнського госпітального інституту медичних досліджень у Цинциннаті, до того, як в 1930 році став професором бактеріології в Національному автономному університеті Мексики. Окрім своєї лікарської та викладацької діяльності, він зосередив увагу, зокрема, на дослідженні інфекцій, спричинених рикетсіями. Під час перебування в Мексиці він виявив у 1928 році збудника ендемічного (мишачого) висипного тифу, названого на його честь «Rikettsia mooseri». Інші його дослідження стосувались содоку, Ку-гарячки та інших інфекційних гарячок, інсектицидної активності ДДТ та бутазолідину.

Після повернення додому

Після повернення до Швейцарії в 1936 році він прийняв пропозицію професорства в Цюрихському університеті і викладав там до виходу на пенсію в 1961 році. У той же час він обіймав посаду директора Інституту гігієни та бактеріології, який входив до складу університету. Як фахівця з екзотичних захворювань Музера направлено в Китай Лігою Націй у 1938 році. Також він здійснив епідеміологічні місії до Іспанії в 1942 році, Югославії в 1944 році, Єгипту в 1947 і 1960 роках. Музер неодноразово з такими місіями бував в Африці. Ганс Цінссер у своїх спогадах у 1940 році так оцінив Музера:

Цей жвавий, доброзичливий швейцарець був і є одним з найкращих наукових спостерігачів, з якими мені колись пощастило співпрацювати. Без нього нам, мабуть, не вдалося б. Він — маленька, міцна бомбочка енергії, жорстока чесність якого зробила його ворогом багатьох людей, але не тих, що є чесними.

3 листопада 1941 року Музер послав своєму другові Френсісу Пейтону Раусу з Інституту Рокфеллера (Нью-Йорк) телеграму з проханням надати фінансову допомогу для виготовлення вакцини проти епідемічного висипного тифу в Цюриху для Варшавського гетто, проте американці прохання відхилили. Виникли проблеми вакцинації у гетто, тому Музер організував виготовлення вакцини в своїй лабораторії, що створило серйозні проблеми, адже декілька працівників заразилися і перехворіли на епідемічний висипний тиф, але зрештою вдалося виготовити певну кількість доз вакцини і передати її до Польщі. Музер не був ні у Варшаві в 1941 році, ні членом швейцарських санітарних місій на східному фронті. Він отримав після війни швейцарську наукову премію Марселя Бенуа за підтримку виробництва в Швейцарії цієї вакцини для Варшавського гетто.

До і під час Другої світової війни Музер активно демонстрував послідовні антинацистські настрої. Під час перебування в Китаї у 1938 році з колегами він розмовляв швейцарським діалектом, або англійською мовою, бойкотував німецькою мовою — мовою нацистів. Він категорично відмовлявся до кінця Другої світової війни публікуватися у німецьких часописах. У розпал німецьких військових тріумфів у 1942 році до уряду Цюриху було подано скаргу щодо антинацистських висловлювань, які Музер зробив, сидячи з колишніми студентами в ресторані. Ректору університету якимось чином вдалося вирішити проблему. У 1942 році швейцарська армія за порадою Музера взялася використовувати ДДТ для боротьби з вошами, переносниками епідемічного висипного тифу, що надалі використали як союзні, так і німецькі війська

У 1951 році він отримав медаль імені Бернгарда Нохта.

Він був науковцем старої школи, в основному будував свої висновки на спостереженнях або експериментах, які відтворювали ситуацію якомога ближче до «дикої природи». Незважаючи на 26 років діяльності в Цюриху, він не заснував фактичної своєї наукової школи. Його інтереси були широкими і різноманітними від математики до класичної філології.

Став почесним доктором Національного автономного університеті Мексики (1954), Базельського (1961) та Гамбурзького (1961) університетів. Почесний член Королівської академії Барселони, член Бельгійської академії тропічної медицини.

Сімейний стан

Двічі був у шлюбі. Перша дружина Джессі Хаутрі, з якою він одружився 1922 році, померла в 1939 році. З другою дружиною Гедвіг взяв шлюб 1940 року, який проіснував до кінця його життя. У першому шлюбі мав сина і дочку, у другому — сина. Племінник Емануель Музер—Гюнкелер став професором фізики в Лозанні.

Основні наукові праці

• Reaction of guinea pigs to Mexican typhus (Tabardillo). Preliminary note on bacteriologic observations. J. Am. Med. Assoc., vol. 91, 1928. — pp. 19-20. (англ.)
• Experiments relating to the pathology and the etiology of Mexican Typhus (Tabardillo). (1) Clinical course and pathologic anatomy of Tabardillo in Guinea-Pigs, 7. 7/z/ectz'ozzs Dis. 43 (1928a) 241—270 (англ.)
• Experiments relating to the pathology and the etiology of Mexican Typhus (Tabardillo). (2) Diplobacillus from the proliferated Tunica vaginalis of Guinea-Pigs reacting to Mexican Typhus, 7. Pz/ecf. Dz's. 43 (1928b) 261—284 (англ.)
• Zum Uebertragungsmodus des Fleckfiebers: Beobachtungen anläßlich einer Laboratoriums-Gruppeninfektion (Mitautor Wilhelm Löffler). In: Schweizerische medizinische Wochenschrift, Jg. 72 (1942), Nr. 28
• Zur Bekämpfung des epidemischen Fleckfiebers und des epidemischen Rückfallfiebers: Veröffentlichung des Vereinigten Hilfswerks vom Internationalen Roten Kreuz, 1942
• «Die Bedeutung des Neocid Geigy für die Verhütung und Bekämpfung der durch Insekten übertragenen Krankheiten», Sc/zwez'z. Me<7. Woc/ze/zsc/zr. 74 (1944) 947—952
• Acta tropica: Zeitschrift für Tropenwissenschaften und Tropenmedizin. Verlag für Recht und Gesellschaft, 1945 — 87 стор.
• Ist Stricheria jürgensi Stempell 1916 ein Synonym von Rickettsia prowazekii Rocha Lima 1916?. — 1952.
• «Selektiv-insektizide Wirkung des Butazolidin Geigy», Sc/zwez'z. Z. Rtzt/z. ßtz/ü. 19 (1956) 552—559 (разом з J. Lindenmann та F. Weyer)
• Erythrozyten-Adhäsion und Hämagglomeration durch Rückfallfieber-Spirochäten. Verlag nicht ermittelbar, 1958.

Джерела

• Jean Lindenmann. Mooser, Hermann. / Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 18, Duncker & Humblot, Berlin 1997, ISBN 3-428-00199-0, S. 78 [1] [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
• Lindenmann, Jean Hermann Mooser, Typhus, Warsaw 1941. Gesnerus: Swiss Journal of the history of medicine and sciences. 59 (2002): 99-113 (англ.)
• Huldrych M. F. Koelbing: Mooser, Hermann. / Historisches Lexikon der Schweiz [2] [Архівовано 29 липня 2019 у Wayback Machine.](нім.)
• Reial Acadèmia de Medicina de Catalunya. Awesome Team Member. Mooser, Hermann [3] [Архівовано 16 серпня 2019 у Wayback Machine.] (ісп.)