Верхній Спасо-Преображенський монастир

Верхній Спасо-Преображенський монастир
	52°02′51″ пн. ш. 48°55′07″ сх. д. / 52.04750000002777455° пн. ш. 48.918611111138773140° сх. д.Координати: 52°02′51″ пн. ш. 48°55′07″ сх. д. / 52.04750000002777455° пн. ш. 48.918611111138773140° сх. д.
	Верхній Спасо-Преображенський монастир у Вікісховищі

Верхній Спасо-Преображенський монастир (пізніше — Верхньо-Успенський чоловічий одновірський 3 класу монастир) — старообрядницький, а після 1841 року єдиновірський чоловічий монастир на околиці міста Миколаївська (нині Пугачова) Саратовської області Росії, який існував у XVIII—XX століттях.

На території монастиря наприкінці XVIII ст. жило близько 400 ченців і послушників, діяли 4 церкви, знаходилося бл. 400 ікон.

Серед усіх старообрядницьких монастирів, збудованих на ріці Великий Іргиз, Верхній Спасо-Преображенський найдовше опирався переходу на єдиновірство. 1841 року за указом Миколи I перетворений на єдиновірський загальножительний монастир.

Закритий згідно з постановою Миколаївського повітового Раднаркому 1918 року. Преображенський храм перетворили на театр, Сергіївський — на склад, Введенський — на колонію^[1].

Примітки ред.

↑ Верхне-Спасо-Преображенский. www.hrono.ru. Процитовано 22 січня 2022.

Джерела ред.

Верхний Спасо-Преображенский монастырь (pugachev-sar.ru)

[1] Верхне-Спасо-Преображенский. www.hrono.ru. Процитовано 22 січня 2022.

[1]