Вікіпедія

Биструшкін Олександр Павлович

радянський і український актор театру та кіно, поет, державний діяч

Олекса́ндр Па́влович Бистру́шкін (*1 січня 1949(19490101), Галич, Івано-Франківська область) — український актор театру та кіно, поет, державний діяч. Народний артист України (2001), член Національної комісії ЮНЕСКО, Національної спілки театральних діячів, Національної спілки кінематографістів, автор численних збірок поезій.

Биструшкін Олександр Павлович
Народився 1 січня 1949(1949-01-01)[1] (75 років)
Галич, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор
Роки діяльності 1969 — тепер. час
Діти Биструшкін Ярослав Олександровичd
IMDb nm1250830
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний артист України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Биструшкін.

Освіта ред.

Закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого

Кар'єра ред.

1970–1993 — актор Київського драматичного театру імені Івана Франка.

1993–2006 — очолював Головне управління культури Київської міськдержадміністрації. Результат діяльності:

  • проектування Державного театру ляльок,
  • створення Театру на Подолі,
  • створення Молодіжного театру на Троєщині,
  • створення Центру творчості «Натхнення», базового для Всеукраїнської академії танцю,
  • створення музею «Повернута спадщина»,
  • створення музичної школи Стефана Турчака в Шевченківському районі столиці,
  • створення Київської дитячої академії мистецтв.

Засновані й діють

  • Міжнародний конкурс балету імені Сержа Лифаря,
  • Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця,
  • хоровий фестиваль «Золотоверхий Київ»,
  • «Київ травневий — театральний»,
  • фестиваль споріднених міст,
  • музичний молодіжний фестиваль «Чайка».

Запрацювали

  • Державний музей книги і друкарства,
  • Київська міська галерея мистецтв «Лавра»
  • багато інших культурно-мистецьких проектів, що підтримують нашу духовність.

2007–2010 — керівник Головної служби гуманітарної політики та з питань збереження національного культурного надбання Секретаріату Президента України.

Творчість ред.

 
Олександр Биструшкін у студії Українського радіо

З 1970 в Київському драматичному театрі імені Івана Франка упродовж кількох десятиліть акторської праці створив близько 50 сценічних образів.

Зіграв понад 20 ролей у кіно.

2010 — у рамках проекту «Твої сини, Україно, — твій біль, твоя слава» записав аудіокниги з творами Т.Шевченка, І.Франка, В.Стуса[2]., П.Тичини[3].

2012 — створив «Аудіоантологію української поезії» (9 дисків, 10 годин запису, 13 поетів, наклад — 1000 примірників)[4]. «Аудіоантологію української поезії» Спілкою звукорежисерів України було висунуто на здобуття Національної премії України імені Тарас Шевченка.

Родина ред.

Фільмографія ред.

Відзнаки ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Тетяна Череп. «Народе мій, до тебе я ще верну» // Слово Просвіти, 27.09.2010. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 8 грудня 2011.
  3. ↑ Тетяна Череп. Сила та ніжність болю // Слово Просвіти, 10.11.2010. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 травня 2022.
  4. ↑ Людмила Олтаржевська. «Душа, що пробудилася, не дасть скоїти зло» // Україна молода, 4.05.2012. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 травня 2012.
  5. ↑ Про нагородження Биструшкіна О.П. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 29 січня 2019.
  6. ↑ Указ Президента України від 10 листопада 2003 року № 1285/2003 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Києва». Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Биструшкін_Олександр_Павлович&oldid=38903187