Арман Фальєр
Арма́н Фальє́р (фр. Armand Fallières; 6 листопада 1841, Мезен, департамент Лот і Гаронна, — 22 червня 1931, Мезен, департамент Лот і Гаронна) — французький державний діяч, президент Франції (Третя республіка, 1906—1913).
| Арман Фальєр | |
|---|---|
| фр. Armand Fallières | |
 | |
| Президент Франції | |
| 18 лютого 1906 — 18 лютого 1913 | |
| Попередник | Еміль Лубе |
| Наступник | Раймон Пуанкаре |
| Народився |
6 листопада 1841[1][2][…] Мезен |
| Помер |
22 червня 1931[1][2][…] (89 років) Ланн |
| Похований | Мезен |
| Відомий як | політик, адвокат, правник |
| Країна | Франція |
| Alma mater | Правничий факультет Паризького університетуd і Тулузький університет |
| Політична партія | Democratic Republican Allianced |
| У шлюбі з | Jeanne Fallièresd |
| Діти | André Fallièresd |
| Нагороди |
       |
 Роботи у Вікіджерелах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Дід був ковалем, батько — землеміром та судовим приставом. Почав займатися політичною діяльністю з 1870-х років. У 1883 р. нетривалий час перебував на посаді прем'єр-міністра. Потім протягом 16 років обіймав різні міністерські посади. У 1899 році, після обрання Еміля Лубе на посаду президента республіки, змінив його на посаді голови Сенату, а у 1906 році змінив Еміля Лубе на посаді президента Франції, перемігши на виборах Поля Думера.
Брав активну участь в укріпленні Антанти, але був рішучім противником війни з Німеччиною. Офіційно зустрівся з імператором Миколаю Другим у Шербурі. Залишаючи посаду у 1913 році (після закінчення семирічного терміну перебування на посаді та відмови балотуватися на наступний термін), він заявив маючи на увазі жорстку анти-німецьку позицію свого наступника Раймона Пуанкаре: «Я залишаю місце війні». Ці слова були пророчими, адже Перша світова війна розпочалась вже 1914 року.
Був рішучим противником смертної кари та на посаді президента помилував багатьох засуджених до страти злочинців.
Примітки ред.
- ↑ а б http://www.senat.fr/senateur-3eme-republique/fallieres_armand0754r3.html
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Sycomore / Assemblée nationale
Література ред.
- Stéphane Baumont, Fallières ou la République de la province, Éché, 1988.
- Hubert Delpont et Janine Dréano-Sestacq, Fallières, la République aux champs, AVN, 1996, 258 pages.
- Frédéric Lavignette, L'affaire Liabeuf. Histoires d'une vengeance, Fage éditions, 2011.
| Попередник: | Президент Франції |
Наступник: |
| Еміль Лубе |
Раймон Пуанкаре |
|
Це незавершена стаття про французького політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |