Вікіпедія

Алехандро Альфаро

іспанський футболіст

Алехандро Альфаро Ліхеро (ісп. Alejandro Alfaro Ligero; (23 листопада 1986(1986-11-23), Ла-Пальма-дель-Кондадо, Андалусія)) — колишній іспанський футболіст. Грав здебільшого на позиції правого вінгера, але часом міг виконувати роль другого страйкера.

Ф
Алехандро Альфаро
Алехандро Альфаро
Алехандро Альфаро
Альфаро в складі Тенерифе 2010 року
Особисті дані
Повне ім'я Алехандро Альфаро Лігеро
Народження 23 листопада 1986 (37 років)(19861123)
  Ла-Пальма-дель-Кондадо, Іспанія
Зріст 1,73 m (5 ft 8 in)
Вага 71 кг
Громадянство  Іспанія
Позиція Вінгер
Інформація про клуб
Поточний клуб Осасуна (скаут)
Номер 39[1][2], 27[2][1], 11[3], 21[1], 15[1], 24[2], 21[2], 23[2], 11[2], 11[2], 10[2], 11[2] і невідомо[4]
Юнацькі клуби
Siempre Alegres
Севілья
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2005–2008 Севілья Б 100 ( 25)
2006–2011 Севілья 33 ( 3)
2008–2010 →  Тенерифе 78 ( 27)
2011–2014 Мальорка 94 ( 17)
2014–2016 Вальядолід 18 ( 0)
2016–2019 Кордоба 79 ( 13)
2019 Еркулес 13 ( 0)
2020 Intercity 8 ( 3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2007 Іспанія U21 4 ( 0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця ред.

Альфаро є вихованцем молодіжної академії «Севільї», де його вважали перспективним футболістом. 2005 року його перевели до складу «Севільї Атлетіко» (фарм-клубу «Севільї»). В основному складі «Севільї» Альфаро дебютував 30 квітня 2006 року в матчі чемпіонату Іспанії проти «Реал Сосьєдада»[5]. Однак закріпитися в головній команді клубу він не зумів і наступні кілька сезонів продовжував грати за другий склад, де був одним з лідерів[6].

Влітку 2008 року Альфаро віддали в оренду «Тенерифе» на рік[7]. У новій команді він став одним з основних гравців, у сезоні 2008/2009 забив 20 голів в Сегунді й допоміг «Тенерифе» вийти до Прімери, де продовжив оренду ще на рік і також непогано себе проявив[8].

Влітку 2010 року Альфаро повернувся до «Севільї». На початку сезону він досить часто виходив на поле, підміняючи травмованого Хесуса Наваса. 19 вересня 2010 року він забив гол у грі з Малага (футбольний клуб), в якій його команда перемогла 2-1[9]. 4 листопада він двічі відзначився в домашній зустрічі з львівськими Карпатами в рамках Ліги Європи, що завершилася перемогою 4–0[10]. Наступного тижня він знову вразив сітку в двох домашніх матчах, проти Валенсії (2–0, вийшов на заміну в другому таймі)[11] і Реал Уніон (6–1, в рамках 1/16 Кубка Іспанії)[12]. Втім, стабільного місця в основному складі футболіст так і не одержав.

8 серпня 2011 року Альфаро перейшов до «Мальорки», яка заплатила за нього 700 тис. євро. Контракт з футболістом було підписано строком на п'ять років[13]. Він вийшов у стартовому складі у своєму першому матчі, домашній поразці 1–0 від Еспаньйола[14]. За три роки в «Мальорці» Альфаро зіграв понад сто матчів, залишився в команді й після її вильоту до Сегунди 2013 року.

Влітку 2014 року мав відбутися перехід Альфаро до грецького «Панатінаїкоса», однак на медогляді у гравця було виявлено проблеми зі здоров'ям[15]. 28 серпня 2014 року Алехандро підписав дворічний контракт з клубом «Реал Вальядолід»[16]. У «Вальядоліді» Альфаро грав нерегулярно, за два сезони провів лише 20 матчів у всіх турнірах.

В липні 2016 року як вільний агент Альфаро уклав договір на рік з Кордовою[17]. 23 липня 2019 року, після того, як його команда вилетіла до Сегунди Б, він уклав договір на два роки з клубом Сегунди Б Еркулесом[18].

Завершення кар'єри футболіста і наступна робота ред.

18 вересня 2020 оголошено, що Альфаро пішов працювати в Осасунау на посаді скаута, а це означало завершення його кар'єри футболіста[19]. До обов'язків Альфаро входитиме стеження за гравцями здебільшого на півдні Іспанії. За словами Альфаро, цю посаду йому запропонували Брауліо Васкес і Хосе Антоніо Ката Прієто зі штабу Осасуни, яких він знав за спільним часом у Вальядоліді[20].

Особисте життя ред.

Двоє братів Альфаро також футболісти: Хуан Хосе (1981), півзахисник, закінчив Ла Масію в Барселоні, але всю кар'єру провів у Сегунді Б та ще нижчих лігах. Хесус, нападник, пройшов через юнацьку школу Севільї, а потім зіграв кілька сезонів за Севілью Б[21].

Досягнення ред.

Севілья

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и https://www.transfermarkt.es/alejandro-alfaro/rueckennummern/spieler/39783
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф https://www.bdfutbol.com/j/j79.html
  3. ↑ а б https://www.bdfutbol.com/p/j79.html?cat=2a&temp=&equip=65&rival=&jug=si&pgep=
  4. ↑ а б https://www.lapreferente.com/J11441C10038/cf-intercity/alfaro.html
  5. ↑ La Real permanece en la mediocridad [Real are still mediocre]. Ель Паїс (ісп.). 1 травня 2006. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  6. ↑ ¿Qué fue de los integrantes del Sevilla Atlético de Segunda división? [What happened to members of Sevilla Atlético of Segunda división?] (ісп.). Sevillismo en Vena. 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 29 травня 2019.
  7. ↑ El club confirma la vuelta de Alfaro al Tenerife, de nuevo como cedido (ісп.). ABCdeSevilla. 26 серпня 2009. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 3 березня 2016.
  8. ↑ Alfaro podría ser el primer beneficiado con Antonio Álvarez [Alfaro could be the first to benefit from Antonio Álvarez] (ісп.). El Desmarque. 28 травня 2010. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  9. ↑ Caceres seals derby victory. ESPN Soccernet. 19 вересня 2010. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 12 травня 2011.
  10. ↑ Slick Sevilla overwhelm eliminated Karpaty. UEFA. 4 листопада 2010. Архів оригіналу за 7 листопада 2010. Процитовано 23 грудня 2010. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  11. ↑ Sevilla overcome 10-man Los Che. ESPN Soccernet. 8 листопада 2010. Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 12 травня 2011.
  12. ↑ 6–1. El Sevilla cumple el trámite con otra goleada ante el Real Unión de Irún [6–1. Sevilla go through formality with another routing against Real Unión de Irún] (ісп.). Telecinco. 10 листопада 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  13. ↑ Mercado: Alfaro ficha por el Mallorca buscando "continuidad" (ісп.). Goal.com. 8 серпня 2011. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 3 березня 2016.
  14. ↑ Un gol de rebote hunde al Espanyol en Mallorca [Goal on the rebound sinks Espanyol in Mallorca]. Diario AS (ісп.). 28 серпня 2011. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  15. ↑ Alfaro no ficha por el Panathinaikos (ісп.). ElDorsal.com. 20 серпня 2014. Архів оригіналу за 22 серпня 2014. Процитовано 3 березня 2016.
  16. ↑ Alejandro Alfaro refuerza la banda derecha (ісп.). Real Valladolid. 28 серпня 2014. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 3 березня 2016.
  17. ↑ El Córdoba ficha a Caro, Alfaro, Domínguez y Donoso (ісп.). Marca. 1 липня 2016. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 7 вересня 2016.
  18. ↑ Oficial: el Hércules ficha a Alejandro Alfaro hasta 2021 [Official: Hércules sign Alejandro Alfaro until 2021]. Diario AS (ісп.). 23 липня 2019. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 16 серпня 2019.
  19. ↑ Alfaro, refuerzo para la secretaría técnica [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], diariodenavarra.es, 18 September 2020
  20. ↑ Alfaro: "Dejé de tener ilusión, me llegó la opción de Osasuna y decidí retirarme" [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], radiomarcatenerife.com, 28 September 2020
  21. ↑ Jesús Alfaro firma con el Sevilla por dos años [Jesús Alfaro signs with Sevilla for two years]. Marca (ісп.). 6 липня 2010. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 20 грудня 2013.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алехандро_Альфаро&oldid=35856275