Ілтутмиш
Шамс-уд-дін Ілтутмиш (хінді:अलतामश, д/н —1 травня 1236) — 3-й правитель Делійського султанату у 1211–1236 роках.
| Ілтутмиш | |
|---|---|
 Делійський султанат за Ілтитумиша | |
| Псевдо | Шамс-уд-дін |
| Народився | невідомо |
| Помер |
1 травня 1236 Делі |
| Поховання | Комплекс Кутб Мінар |
| Національність | тюрок |
| Діяльність | політик |
| Титул | Султан Делі |
| Посада | Султан Деліd |
| Термін | 1211—1236 |
| Попередник | Кутб ад-Дін Айбек |
| Наступник | Рукн ад-дін Фіруз-шах |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Гулями |
| У шлюбі з | Шах-Туркан |
| Діти | 3 сини та 1 донька |
Життєпис ред.
Про місця народження та батьків немає ніякої згадки. Був рабом (гулямом) султана Кутб ад-Дін Айбека. Добре проявив себе під час його походів на півдні Індії. Завдяки цьому отримав посаду намісника м. Бадаун (сучасний штат Уттар-Прадеш) та став зятем султана.
Після смерті у 1210 році Айбека його спадкоємцем став син Арам Шах, який зійшов на трон в Лахорі. Втім проти цього виступила тюркська знать, яка запросила до Делі Ілтутмиша. Зрештою той у 1211 році зайняв Делі, а згодом розбив Алам Шаха, після чого став новим султаном Делі.
З самого початку правління Ілтутмиш зіткнувся з численними ворогами: Гуридами, посталими маліками (намісниками провінцій) у сучасних Біхарі та Бенгалії, Пенджабі та Малві. У цей же час відвоювали свої володіння раджпути з клану Чаухан.
Спочатку у 1215–1217 роках він розбив Насир-уд-діна та Тадж-уд-діна, військовиків династії Гуридів. Водночас його еміри підкорили владі Ілтутмиша середню частину Гангської долини. Втім уже в 1221–1222 роках він зіткнувся з монгольською загрозою. Не маючи можливості їй протидіяти, Ілтутмиш відмовився надати допомогу хорезмському військовику Джелал-ад-діну Макбурні, ворогу Чингісхана. Завдяки цьому вдалося укласти тимчасовий мир з монголами.
Для розширення своєї підтримки серед різних тюркських племен Ілтутмиш впровадив систему ікт, щось на кшталт європейського феода.
Ілтутмиш більше опікувався зміцненням своєї влади в Індії. У 1222 році йому довелося придушити велике повстання індусів у районі Бенареса. У 1225–1227 роках підкорив Біхар й Бенглію, розбивши Іваза Хілджі.
У 1227 році, після смерті Чингісхана, Ілтутмиш вирішив перейти у наступ проти монголів та їхнього союзника Насир-уд-діна Гурида. Військам Делійського султанату вдалося захопити місто Мултан й остаточно підкорити собі Пенджаб, а потім оволодіти Сіндом.
Разом з цими військовими діями Ілтутмиш спрямував армії на підкорення раджпутів, які ще раніше поновили свою владу в Раджастхані та Гуджараті. Протягом 1226–1227 років він підкорив основні князівства Раджастхану.
1231 року придушив Балка, сина Іваза Хілджі, в Бенгалії. остаточно зміцнивши там владу. У 1232 році захопив Удджайн та Малву, проте у Гуджараті зазнав поразки. Помер 1 травня 1236 року в Делі.
Родина ред.
- Насір-уд-дін Махмуд (д/н—1229), валі Бенгалії у 1227—1229 роках
- Рукн-уд-дін Фіруз (д/н—1236), султан Делі
- Разія Султан (д/н—1240), султанша Делі
- Муіз-уд-дін Бахрам (д/н—1242), султан Делі
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ілтутмиш |
- Louis Frédéric, Dictionnaire de la civilisation indienne, Robert Laffont, 1987
- Keay, John (2000). India, a History. London: Harper Collins Publishers. ISBN 0-00-638784-5.