Осієцька ударна бригада: відмінності між версіями

[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Poltavski (обговорення | внесок)
м правопис
Poltavski (обговорення | внесок)
→‎«Російські» формування бригади: видалено помилково завантажений файл
Рядок 51:
 
За хоробрість, проявлену в боях, радянські воїни бригади неодноразово відзначалися у документах 12-ї дивізії і 6-го корпусу. У списках відмічених осіб, крім згадуваного вище П.&nbsp;М.&nbsp;Гутікова, є: кулеметник Григорій Стефанович Болотов, комісар роти Олексій Горян, боєць Іван Гречаний, боєць Олександр Летнєв, кулеметник Анатолій Олексійович Мащенкін, командир взводу Іван Уколов, командир роти Петро Українець, мінометник Олексій Шмихалов, командир роти Олександр Шляповський<ref>Zbornik dokumenata i podataka o Narodnooslobodilačkom ratu jugoslovenskih naroda.&nbsp;— Beograd: Vojnoistorijski institut, 1963.&nbsp;— t. 5, knj. 34.&nbsp;— S.122-123</ref>.
 
[[Файл:Ruski bataljon Osjeсke udarne brigade NOVJ.jpg|мини|300px|upright|«Руський» батальйон Осієцької ударної бригади, Славонія, осінь 1944 року]]
Незважаючи на втрати, ряди радянських бійців Осієцької бригади швидко поповнювалися. Станом на 1 жовтня 1944 року в бригаді воювали 199 громадян СРСР<ref>Zbornik dokumenata i podataka o Narodnooslobodilačkom ratu jugoslovenskih naroda.&nbsp;— Beograd: Vojnoistorijski institut, 1966.&nbsp;— t. 5, knj. 34, S.43.</ref>. На 1 грудня в бригаді налічувалося 258 радянських громадян<ref>Zbornik dokumenata i podataka o Narodnooslobodilačkom ratu jugoslovenskih naroda.&nbsp;— Beograd: Vojnoistorijski institut, 1968.&nbsp;— t. 5, knj. 36, S.13.</ref>, а в кінці цього місяця&nbsp;— 340<ref name="Побратими"/>. То був період найвищої чисельності радянських підрозділів бригади. 23 грудня німці розпочали із [[Джаково]] наступ проти Осієцької бригади в районі населеного пункту Леваньська Варош, що тривав п'ять днів. Це були останні бої, в яких у складі бригади брав участь «руський» батальйон. Фронт швидко наближувався. З кінця грудня за наказом штабу 6-го корпусу розпочався перехід радянських бійців Осієцької бригади на Вировитицький плацдарм у розташування Червоної армії. Протягом січня 1945 року туди прибула більшість бійців радянського батальйону. Решта комбатантів через складну воєнну обстановку продовжувала боротися на хорватській землі<ref name="Побратими"/><ref>Zbornik dokumenata i podataka o Narodnooslobodilačkom ratu jugoslovenskih naroda.&nbsp;— Beograd: Vojnoistorijski institut, 1968.&nbsp;— t. 5, knj. 36.&nbsp;— S.499.</ref>.