Історія України: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Veletav (обговорення | внесок) м →Утворення та становлення: Невеличка зміна для кращого сприйняття назв розділів |
Veletav (обговорення | внесок) Додана опис Криму у часи Русі, та опис українських земель у складі Золотої Орди |
||
Рядок 1:
{{Cite web|url=http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-7344-3/978-966-02-7344-3.pdf|title=Західні володіння Улусу Джучи: політична історія, територіально-адміністративний устрій, економіка, міста. (XIII–XIV ст.)|last=Черкас}}
'''Істо́рія Украї́ни''' — [[історія]] земель сучасної [[Україна|України]], [[Українці|українського народу]] та інших її мешканців, що проживають на території України, від доісторичних часів до сьогодення.
Територію України [[Первісне суспільство|первісні люди]] почали заселяти з давніх-давен (перші сліди датуються близько 1 млн років до н. е.), після чого вже її не полишали навіть в часи найбільшого просування льодовиків на південь. Територія країни належить до найперших [[Трипільська культура|вогнищ цивілізації]] та [[містобудування]], вона входить до первісного ареалу [[Кінь свійський|приручення коня]], [[Колесо|винаходу колеса]] та [[Історія металургії|освоєння перших металів]] людством. Різні хвилі міграції [[індоєвропейці]]в до Європи та пізніші в зворотному напрямку склали підґрунтя різнобарвної картини її населення.
Поділ території на великі природні [[Український лісостеп|лісову]] й [[Історія українського степу|степову]] смуги [[Географічний детермінізм|зумовив]] різні форми господарювання й заклав характер подальших історичних процесів, в яких степ український завжди залишався невід'ємною складовою загальноєвразійських історичних і етноміграційних процесів у [[Євразійський степ|Великому степу]]. [[Давньогрецькі колонії Північного Причорномор'я|Грецька колонізація]] морського узбережжя увібрала територію України до орбіти [[Античність|античної цивілізації]] як її північний фронтир. [[Велике переселення народів]] першої половини першого тисячоліття н. е. підживило процеси державотворення у [[Слов'яни|слов'янських племен]], у яких на [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейській рівнині]] постала потужна середньовічна держава [[Київська Русь]]. У степах України в цей час почали виникати кочові союзи племен, з поділом на крила та орди. Лідери цих союзів змінювалися поступово: [[булгари]], [[печеніги]] та [[половці]]. Взаємодія цих племен Русю були складною та складалися як з взаємних війн, так і взаємної торгівлі, родичання та військової допомоги. Також існували слов'янські культури у степу (див. [[бродники]] та [[берладники]]), і навпаки кочівницькі в Русі (див. [[чорні клобуки]]). Важливим також є відзначити вплив [[Варяги|скандинавів]] на історію Русі. У [[Крим|Криму]] на той момент існують різні сили: половці [[Біла Куманія|Білої Куманії]], русини [[Тмутороканське князівство|Тмутороканського князівства]] та
|date=2003▼
|editor-last=Smoliĭ▼
|editor-first=V. A.▼
|location=Kyïv▼
|isbn=978-966-00-0632-4▼
▲}}</ref>Золотої Орди. При ослаблені держави джучидів, західні землі Руси зібрало [[Велике князівство Литовське]], яке, шукаючи союзників у боротьбі з [[Московське царство|Московським царством]] та [[Розселення німців на схід|балтійськими німцями]] тісно інтегрується із [[Польське королівство|Польським королівством]]. Утворюється потужна східноєвропейська держава ранньомодерного часу — [[Річ Посполита]]. Руйнація Золотої Орди, призводить до звільненню народів українського степу і утворенню двох держав- [[Військо Запорозьке|Війська Запорожського]] та [[Кримське ханство|Кримського ханства]]. Продовжується процес лісостепової взаємодії, у вигляді союзів [[Українська шляхта|руської шляхти]] та [[Українське козацтво|козацькіх отаманів]]. Взаємодії з Кримським Ханством були складним, у випадку руських еліт це частіше були вороги, а у випадку козацьких торгові партнери. В цей час території України, стають полем битви трьох могутніх імперій регіону, а саме Речі Посполитої, [[Османська імперія|Османської Порти]] та [[Московське царство|Московського царства]]. Саме останнє захоплює більшу частину українських земель, а саме [[Гетьманщина|Гетьманщину]], Військо Запорізьке, [[Слобідські козацькі полки|Слобідську-Україну]] та Кримське ханство. Території [[Галичина|Галичини]], Закарпаття та [[Буковина|Буковини]] опинилися під контролем [[Австро-Угорщина|Австрійської Імперії]], де утворилося [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівство Галичини та Лодимерії]]. В цей період відбувається заселення територій східної України (див. [[Слобідська Україна|Слобожанщини]]) та [[Кубань|Кубані]], а також знищення [[Ногайці|ногайського]] населення на території України.
Українська культура зазнає утисків під [[Російська імперія|імперським]] контролем. ВІдбуваються заборони мови та культури (див. [[Валуєвський циркуляр|Валуївський циркуляр]] та [[Емський указ]]). У Криму починається процес знищення [[Кримські татари|автохтоного населення]]. Вперше на територіях України з'являється [[кріпацтво]], руйнуються автономії та незалежні релігійні громади. Українці на територіях Австро-угорської імперії відчувають менші утиски, але стають інструментом стримування польських еліт. У 19 сторіччі відбувається формування української та кримської націй, поява національних діячів цих народів. Під час руйнації Австрійської та Російської імперій, на територіях України утворюються незалежні держави- [[Українська Народна Республіка|УНР]], [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]], [[Кримська Народна Республіка|КНР]]. Відбувається [[Акт Злуки|акт злуки]] ЗУНР та УНР, а також взаємодії еліт Криму та Київа. Під натиском військових потуг, помилок керівництва та подій на міжнародній арені ці держави втрачають незалежності: більшу частину захоплюють [[більшовики]], західні території потрапляють у склад другої [[Польська Республіка (1918—1939)|Речі Посполитої]]. Українці Закарпаття спромоглися вирватися з угорської орбіти, але за відсутністю незалежної України були вимушені знайти прихисток у [[Чехословаччина|Чехословаччині]].
Рядок 253 ⟶ 244:
[[Файл:Radzivill Chronicle Cumans.jpg|міні|Половецькі вежі]]
[[Файл:Baba 010.jpg|міні|Половецька баба]]
Основу економіки Куманії, складало [[Тваринництво|кочове скотарство]], а також торгівля. Саме при половцях в України починають розводити [[Верблюдівництво|верблюдів]]. Помітну роль грали [[рибальство]] та [[полювання]]. Щоб забезпечити худобу пашею, влітку кочували на півночі, ближче до лісостепу, а взимку на півдні, біля морського узбережжя- так званого [[Лукомор'я (Україна)|Лукомор'я]]. Половці будували [[Зимівник|зимівники]], де загатавлювали фураж для отар, стад та табунів. Окрім зимівників, були і міста які за данину зберігали самоврядування. Прикладами таких містечок можуть бути [[Шарукань]], [[Азов (місто)|Азак]], [[Ялта]], [[Судак (місто)|Сугдея]], Сугров, Балин, деякі історики відносять до половецьких міст і [[Полтава|Лтаву]]. Поряд в степах існували і бродницькі поселення: [[Адомах]], [[Бургунка]], [[Протолче]] тощо. Куманія складалася з родів, які також називаються куренями. Рід складався з кількох сімей, що господарювали самостійно, але користувалися спільними пасовиськами та іншими угіддями — [[Кочовище|«кошем»]]. Роди об'єднувалися в орди. Серед загальної кількості родів виділялися шляхетні — на чолі з беками, очільників простих родів іменувалися отаманами. Був і поділ на два крила: старшу Чорну Куманію та молодшу Білу Куманію. Чорна Куманія знаходилася навколо річок [[Сіверський Донець]] та [[Дон]], складалася з Поморської, Донецької, Нижньодінської, Надволзької та Передкавказької орд. Головними родами були Тертер-оба (Тертровичі) та Ольберлю (Ольберлюєви). Столицею було місто Шарукань, що ототожнюють з сучасним містом [[Чугуїв]]'''.''' На початках домінували перші, пізніше другі. Біла Куманія знаходилася навколо Дніпра та у Криму, найбільш сильним родом цього крила був Кай-оба(Каєвичі). Столицей було місто Матлука, що за деякими припущеннями розташовувалося на річці [[Молочна (Азовське море)|Молочна]].
Взаємодія половців з Русю на початках була у вигляді військового протистояння, але після одруження Володимира Мономаха з з дочкою половецького хана [[Аєпа|Аепи]] взаємини починають бути взаємовигідними. Еліти половців та русинів перемішуються, часто виступають однією силою, підтримують один одного в військових походах, зокрема в [[Битва на Калці|битві на Калці]].
==== Крим у часи Русі ====
{{Докладніше|Історія Криму|Тмутороканське князівство }}
У середньовічному Криму було змішання культур та державних впливів. Його населяли кочові [[Тюрки|тюркські]] племена, [[Греки Криму|греки]], [[Кримські готи|готи]], вірмени. Гори Криму та південь контролювала [[Візантійська імперія|Візантія]]. Контролювала вона, території так званої Готії, котра адміністративно відносилася до [[Фема|феми]] [[Херсонес Таврійський|Херсонес]]. У Херсонеській фемі були ті самі офіційні титули, що й в інших утвореннях: у ній були турмархи та податкові чиновники.<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1017/s007542690000046x|title=Literature - (D.) Yatromanolakis and (P.) Roilos <i>Eds.</i>Greek Ritual Poetics. Cambridge, MA and London: Harvard UP, for Foundation of the Hellenic World, Athens, and Center for Hellenic Studies, Washington, DC, 2004. Pp. ix + 482. £25.95. 9780674017924. - (D.) Yatromanolakis and (P.) Roilos Towards a Ritual Poetics. Foundation of the Hellenic World. 2003. Pp. 119. €10. 9789607957252.|last=Rehm|first=Rush|date=2008-11|pages=208–209|work=The Journal of Hellenic Studies|volume=128|doi=10.1017/s007542690000046x|issn=0075-4269|access-date=2024-06-29}}</ref> Міста мали велику автономію, так Херсонес має своїх властних архонтів.<ref>{{Cite book
|title=Catalogue of Byzantine seals at Dumbarton Oaks and in the Fogg Museum of Art
|editor-last=Dumbarton Oaks
|editor2-last=Nesbitt
|editor2-first=John W.
|editor3-last=Oikonomidès
|editor3-first=Nicolas
|editor4-last=McGeer
|editor4-first=Eric
|editor5-last=Cotsonis
|editor5-first=John A.
|editor6-last=Fogg Art Museum
|series=Dumbarton Oaks catalogues
|publisher=Dumbarton Oaks Research Library and Collection
|location=Washington, D.C
}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1017/s007542690000046x|title=Literature - (D.) Yatromanolakis and (P.) Roilos <i>Eds.</i>Greek Ritual Poetics. Cambridge, MA and London: Harvard UP, for Foundation of the Hellenic World, Athens, and Center for Hellenic Studies, Washington, DC, 2004. Pp. ix + 482. £25.95. 9780674017924. - (D.) Yatromanolakis and (P.) Roilos Towards a Ritual Poetics. Foundation of the Hellenic World. 2003. Pp. 119. €10. 9789607957252.|last=Rehm|first=Rush|date=2008-11|pages=208–209|work=The Journal of Hellenic Studies|volume=128|doi=10.1017/s007542690000046x|issn=0075-4269|access-date=2024-06-29}}</ref> Також у даній фемі наявні чиновники з титулом «катепан», що були були воєначальниками, не підвладними фемній адміністрації.
Степові території та деякі прибережні міста, контролювалися [[Половці|половцями]], зокрема, [[Ялта]] та [[Судак (місто)|Сугдея]].<ref>{{Cite book
|title=G - J
|date=2005
|series=Kazachstan : nacionalʹnaja ėnciklopedija / [Glavnyj red. "Ķazaķ Ėnciklopedijasy": Burkitbaj Ajagan]
|publisher=Glavnaja Red. "Ķazaķ Ėnciklopedijasy"
|isbn=978-9965-9746-3-2
}}</ref>. Керчинський пролив контролювалося Тмутороканським князівством, [[Анклав|анклавом]] [[Чернігівське князівство|Чернігівського князівства]]. Русинів на цих теренах було мало, фактично це був аванпост інформація про котрий втрачається після 1094.<ref>{{Cite web|url=http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=DOP&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Tmutorokanske_kniazivsstvo|title=ТМУТОРОКАНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО|website=resource.history.org.ua|access-date=2024-06-29}}</ref>
==== Роздрібненість та ординська навала ====
Рядок 288 ⟶ 310:
Після смерті Данила [[1264]] року престол зайняв його син [[Лев Данилович]] ([[1264]]-[[1301]]). Він переніс столицю до новозбудованого [[Львів|Львова]], воював з угорцями (приєднав [[Мукачево]]) і поляками (захопив [[Люблін]]ську землю). По смерті Лева, престол зайняв його син [[Юрій Львович|Юрій I]] ([[1301]]-[[1308]]), який втратив Люблінську землю, переніс столицю до [[Володимир-Волинський|Володимира-Волинського]], титулував себе ''«королем Русі, князем Володимирії»'', увійшов до союзу із [[Тевтонський орден|Тевтонським орденом]] проти інших слов'янських князівств та заснував [[1303]] року православну [[Галицька митрополія (1302—1401)|Галицьку митрополію]]. [[1325]] року на престол було запрошено польського князя [[Болеслав Тройденович|Болеслава Тройденовича]], який відомий під іменем Юрій ІІ Болеслав, за його часів розпочалось активна полонізація українських земель. [[1340]] року, з отруєнням невдоволеними боярами Юрія ІІ, єдина Галицького-Волинська держава припинила своє існування.
=== Золотоординська доба ===
{{main|Золота Орда|}}
Території Русі мали вассальне положення до ханів Золотої Орди. На початках, над Русю ставляться залісських князів, пізніше князів невідомого походження про яких мало відомо. Захопленні території утворювали адміністративну одиницю- [[Улус Манкерман]]. Виключенням було [[Подільське князівство]], що добровільно пішло на союз з монголами- там був свій окремий [[Улус Курумиши]].<ref name=":4">{{Cite web|url=http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-7344-3/978-966-02-7344-3.pdf|title=Західні володіння Улусу Джучи: політична історія, територіально-адміністративний устрій, економіка, міста. (XIII–XIV ст.)|last=Черкас}}</ref>. В цей улус окрім [[Поділля]], також входили землі, що контролювали [[чорні клобуки]] та хан [[Котян]]. Релігійних чи етнічних утисків не було в цей період, але руські еліти мали підлеглий статус.
Степові території України відчували помітний тиск ординців. Половецька знать була або винищена, або інтегрована у ординську еліту, або була вимушена імігрувати. Прості скотарі були розвернуті по монгольським родам, хоча частина і покидала рідні юрти відправляючись козакувати. Улуси утворені на цих територіях, подібні до крил половецьких орд- [[Улус Картана]] на Подонні та [[Кримський улус|Улус Кирим]] на Подніпров'ї. Також існував [[Ногайський улус|Улус Ногай]] у течії Дунаю та Буджаку.<ref name=":4" /> Через стабільну торгівлю, відбувається поява міст у степу як особисто золоординських так і італійські фортеці на побережжі.<ref>{{Cite web|url=https://referatu.net.ua/newreferats/17/183878/?page=2|title=ЗОЛОТООРДИНСЬКІ МІСТА НА ТЕРИТОРІЇ ЗАПОРІЗЬКОГО КРАЮ - останньому з них верхня частина була укріплена цеглою-сирцем, за розмірами характ...|website=referatu.net.ua|access-date=2024-06-29}}</ref> Всі території сучасної України були частиної [[Крило Мувала|Крил Мувала]], яке через свій прифронтовий статус часто керувалося [[Беклярбек|беклярбеками]].<ref name=":4" />
Еліти українського півдня періодично повставали против влади Орди. Так белкярбек Мамай, почав поротьбу за ханський престол. Після кількох невдалих спроб призначити зручного хана або захопити престол, Мамай підняв на повстання народи [[Наддніпрянська Україна|Подніпров'я]]. Наприкінці серпня [[1962|1362]] року князь [[Велике князівство Литовське|литовський]] [[Ольгерд]] і кримський емір Мамай уклали між собою військово-політичний союз, спрямований проти представників легітимної династії [[Джучі|Джучидів]].<ref>{{Cite web|url=http://history.org.ua/LiberUA/Book/Sha/ShaBul.pdf|title=Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях}}</ref> Військова компанія Мамая закінчується поразкою 1380 року. Він є предком роду [[Українська шляхта|українських шляхтичів]] [[Глинські|Глинських]], що мали своє [[Глинське князівство|удільне князівство]] в рамках литовсько-руської держави. Сам Мамай стає прообразом персонажа народної творчості [[Козак Мамай|козака Мамая]].
=== Литовсько-руська доба ===
Рядок 307 ⟶ 337:
=== Причорномор'я. Створення Кримського ханства ===
{{main|Дике Поле|Кримське ханство|Генуезька Газарія|Феодоро}}
Золота орда за своєю суттю була кочовою державою
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
| |||