[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Новітній час: зображення
→‎Історія: доповнення
Мітка: Скасовано
Рядок 263:
{{main|Кімерійці|Давньогрецькі колонії Північного Причорномор'я|Скіфія|Сарматія|Анти|Склавини}}
[[Файл:Pektoral111.JPG|міні|праворуч|Золота [[Пектораль із Товстої Могили|Пектораль]], [[4 століття до н.е.|IV століття до н. е.]], [[Товста Могила]] (поховання [[скіфи|скіфів]]), виготовлена можливо греками з [[Давньогрецькі колонії Північного Причорномор'я|причорноморських колоній]] ]]
Першим народом на теренах нинішньої України, що відомий за історичною назвою, а не лише за археологічними знахідками, були [[кімерійці]] (бл. Х—VII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.), які напряму походили від зазначених вище степових культур. ЗгодомСпорідненим їхз кімерійцями народом були [[таври]], що населяли південь [[Крим]]у протягом [[I тисячоліття до н. е.]]. Кімерійців згодом витіснили [[скіфи]] (VII—III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.), які створили одну з наймогутніших держав того часу. У III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. скіфів замінили [[сармати]], союз споріднених племен яких проіснував до IV&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е., коли їх витіснили [[гуни]], які згодом дали поштовх до [[Велике переселення народів|великого переселення народів]].<ref name="Haak2015"/><ref name="Krzewińska2018"/><ref name="Залізняк2005"/><ref name="Яковенко"/>
 
Одночасно з цим, починаючи з VII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е, [[давні греки]] заснували низку [[поліс|міст-колоній]] на північному узбережжі Чорного моря, що відомі як [[Давньогрецькі колонії Північного Причорномор'я]]: [[Борисфен (колонія)|Борисфен]], [[Тіра]], [[Ольвія]], [[Пантікапей]], [[Херсонес Таврійський|Херсонес]], [[Феодосія]], [[Керкінітида]] тощо. На основі цих колоній у V—IV&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. виникла [[Боспорська держава]].<ref name="Залізняк2005"/><ref name="Яковенко"/>
Рядок 365:
Стартував період козацьких міжусобиць&nbsp;— [[Руїна|руїни]], внаслідок якої козацька держава розкололася по [[Дніпро|Дніпру]] на [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]], [[Правобережна Україна|Правобережжя]] і [[Військо Запорозьке Низове|Запорожжя]]. Правобережна Україна [[Слободищенський трактат|опинилася під владою Речі Посполитої]], а Лівобережжя і Запорожжя&nbsp;— [[Московські статті (1665)|під впливом Московії]]. [[1667]] року цей поділ затверджено [[Андрусівське перемир'я|Андрусівським миром]].
 
У [[1672]] році у [[Бучацький мирний договір|Бучацькому договорі]] зазначено [[Польська мова|польською мовою]] та [[Турецька мова|турецькою мовою]] існування України, української [[Держава|державності]]<ref>{{cite web |url=http://lviv1256.com/history/vidnaydeno-dokumenty-iaki-pidtverdzhuiut-shcho-u-xvii-stolitti-v-nas-bula-suverenna-ukrains-ka-derzhava/ |title=Віднайдено документи, які підтверджують, що у XVII столітті в нас була суверенна Українська держава |author= |date=21.09.2019 |website=Львів місто натхнення |publisher= |archiveurl=https://archive.today/20200928091150/http://lviv1256.com/history/vidnaydeno-dokumenty-iaki-pidtverdzhuiut-shcho-u-xvii-stolitti-v-nas-bula-suverenna-ukrains-ka-derzhava/ |archivedate=28.09.2020 |accessdate=28.09.2020 }}</ref>.pid
 
Козацькі [[Польсько-турецька війна (1672—1676)|намагання об'єднати Україну]] під проводом гетьмана [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] за допомоги [[Османська імперія|Османської імперії]] у [[1672]]—[[1676]] роках [[Московсько-турецька війна (1676—1681)|закінчилися поразкою]] і [[Бахчисарайський мирний договір|закріпленням попереднього поділу]]<ref name="Яковенко-Руїна">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;2. Руїна (1658—1686) // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1689]] року Московія і Річ Посполита [[Вічний мир (1686)|остаточно розділили Гетьманщину]]. Наприкінці [[XVII століття]] поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на [[Правобережна Україна|Правобережжі]], а московити поступово скасовували його на Лівобережжі.
 
[[1709]] року, під час [[Велика Північна війна|Великої північної війни]], козаки під проводом із гетьманом [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] уклали союз зі [[Шведська імперія|Швецією]], намагаючись визволитися з-під московського панування, але зазнали [[Полтавська битва|поразки під Полтавою]]<ref name="Яковенко-Мазепа">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;3. Мазепа і мазепинці // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1710]] року переможені козаки на чолі з гетьманом [[Пилип Орлик|Пилипом Орликом]] прийняли у вигнанні [[Конституція Пилипа Орлика|першу козацьку Конституцію]]<ref name="Яковенко-Мазепа" />. Після повстання Мазепи Московська держава, перетворена на [[Російська імперія|Російську імперію]], взяла курс на повну [[Малоросійська колегія|ліквідацію козацької автономії]] в Україні. [[1754]] року росіяни ліквідували українсько-російський [[митниця|митний кордон]] і [[1764]] року скасували гетьманство, надавши останньому гетьману [[Кирило Розумовський|Кирилу Розумовському]] декоративний титул [[фельдмаршал]]а. [[1775]] року [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|зруйновано Запорозьку Січ]], [[1781]] року ліквідовано [[Полковий устрій Гетьманщини|козацький устрій в Україні]], а [[1783]] року [[кріпацтво|закріпачено]] українських вільних селян<ref name="Козацька ера" /><ref>Розділ VI. Україна XVIII&nbsp;ст. між Річчю Посполитою і Російською імперією. §&nbsp;2. Згасання козацьких автономій у підросійській Україні // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>.
 
<gallery caption="[[Українські гетьмани і кошові отамани|Гетьмани]] [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]" widths="" heights="170" mode="packed" perrow="" class="style=">
Petro Konashevych-Sahaidachny (Portrait, mid 19th century, Havrylo Vasko).jpg|'''[[Петро Сагайдачний]]'''<br/><small>(1582—1622)</small>
BChmielnicki.jpg|'''[[Богдан Хмельницький]]'''<br/><small>(1595—1657)</small>
Iwan Wyhowski.PNG|'''[[Іван Виговський]]'''<br/><small>(бл. 1608—1664)</small>
Petro Doroshenko 19.jpg|'''[[Петро Дорошенко]]'''<br/><small>(1627—1698)</small>
Portret Mazepa.jpg|'''[[Іван Мазепа]]'''<br/><small>(1639—1709)</small>
Natalia Pavlusenko. Portrait by Pylyp Orlyk. 2022.jpg|'''[[Пилип Орлик]]'''<br/><small>(1672—1742)</small>
</gallery>
 
==== Кримськотатарська держава ====
{{main|Кримський ханат}}
[[Файл:Flag of the Crimean Khanate (15th century).svg|ліворуч|міні|Прапор Кримського ханату [[XV століття]] з [[Герб кримських татар|гербом Ґераїв]]]]
[[Файл:De Landschappen der Percoptize en Nogaize Tartares, Circassen, P Van der Aa (Leiden, 1707).jpg|thumb|right|Кримськотатарська держава на карті 1707 року, позначені також Україна та [[Московія]]]]
Державою [[кримські татари|кримських татар]], одного з [[Корінні народи України|корінних народів України]]<ref name="ї"/>, був [[Кримський ханат|Кримський ханат]] (Кримський престол, Кримське ханство), що існував на південних українських землях у [[1441]]—[[1783]] роках за правління династії [[Ґіреї|Ґераїв]], засновником якої був [[Хаджі I Ґерай]]. Держава мала [[Станово-представницька монархія|станово-представницький]] устрій, основною релігією був [[іслам]]. Займала територію [[Крим]]у (крім південного узбережжя), степів [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]] в межиріччі [[Дністер|Дністра]] і [[Дон]]у, а також земель північної [[Кубань|Кубані]]. Перебувала у [[васал]]ьній залежності від [[Османська імперія|Османської імперії]], яка контролювала південне узбережжя Криму. Тримала у [[васал]]ьній залежності [[Кочовики|кочовиків]] [[Ногайська орда|Ногайської]], [[Білгородська орда|Буджацької]], [[Єдисанська орда|Єдисанської]], [[Джамбуйлуцька орда|Перекопської орд]], [[Мала Ногайська Орда|малих ногаїв]] Кубані та [[черкеси|черкесів]] Північного Кавказу.<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>
 
Протягом [[1474]]—[[1700]] років кримські хани, як спадкоємці ханів Золотої Орди, [[Данина Москви в Крим|отримували данину]] від [[Московія|Московії]]. У [[1521]] році, після того як [[Московія|московити]] кілька років уникали сплати данини, хан [[Девлет I Ґерай]] організував [[Кримський похід на Московщину (1521)|масштабний похід]] на [[Московія|Московщину]] зі стотисячним військом, відомий як «Кримський Смерч». У результаті походу кримські татари розорили Москву та декілька міст дорогою й змусили [[Московія|московитів]] підписати принизливий договір і продовжувати виплачувати данину.<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>
 
У [[1659]] році хан [[Мехмед IV Ґерай]] підтримав гетьмана [[Іван Виговський|Івана Виговського]] в [[Конотопська битва|битві під Конотопом]], 40 тисяч кримськотатарських вершників разом з 20 тисячами козаків та 4 тисячами польських найманців здобули рішучу перемогу над 100 тисячами [[Московське царство|московитів]].<ref name="ЕІУ"/><ref>О. Сокирко. Тріумф в час Руїни. Конотопська битва 1659&nbsp;р.&nbsp;— К. : Темпора, 2008</ref>
 
Зазнала сильних руйнувань під час [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|російсько-османської війни 1735—1739 років]]. У [[1774]] році [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|здобула повну незалежність]] як від [[Османська імперія|Османської]], так і від [[Російська імперія|Російської]] імперії внаслідок чергової [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|поразки османів у російсько-турецькій війні]], що було [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|письмово закріплено мирним договором]].<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>
 
У [[1783]] році [[Російська імперія]] порушила [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|договір]] та [[Анексія Кримського ханства|анексувала Кримський ханат]]<ref>{{cite book | author = Г. Л. Кессельбреннер | chapter = | chapter-url = | format = | url = https://mgimo.ru/about/news/main/249710/ | title = Крым: страницы истории | orig-year = | agency = | edition = | location = М. | date = 1994 | publisher = SvR-Аргус | at = | volume = | pages = | page = | series = | isbn = 5-86949-003-0 | ref = | accessdate = 5 червня 2020 | archive-date = 6 березня 2019 | archive-url = https://web.archive.org/web/20190306042906/https://mgimo.ru/about/news/main/249710/ }}</ref>.
 
<gallery widths="" heights="200" mode="packed" perrow="" class="style=">
Stamp of Ukraine s1428 01.jpg|'''[[Дюрбе Хаджі Ґерая|Мавзолей]] хана<br/>[[Хаджі I Ґерай|Хаджі І Ґерая]]'''<br/><small>(1397—1466)</small>
Han Camii (Tatar Khan Mosque, Yevpatoriya, Crimea).jpg|'''[[Джума-Джамі (Кезлевська мечеть)|Мечеть Джума-Джамі]] хана [[Девлет I Ґерай|Девлета I Ґерая]]'''<br/><small>(1512—1577)</small>
Ислям Герай.jpg|'''Хан [[Іслям III Ґерай]]'''<br/><small>(1604—1654)</small>
Adil Geray (cropped).jpg|'''Хан [[Аділь Ґерай]]'''<br/><small>(1617—1672)</small>
</gallery>
 
==== Імперська доба ====
{{main|Українське національне відродження}}
[[Файл:Шевченко Т. Г. Катерина. 1842.jpg|міні|200px|Картина «[[Катерина (картина Шевченка)|Катерина]]», [[1842]], [[Тарас Шевченко]]]]
 
Після останнього [[поділи Речі Посполитої|поділу Речі Посполитої]] [[1795]] року українські землі були розчленовані між [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщиною]] і [[Російська імперія|Росією]]. Перша отримала [[Галичина|Галичину]], [[Буковина|Буковину]] і [[Закарпаття]], а друга&nbsp;— решту України<ref>В. Греченко О. Ярмиш. Історія України.&nbsp;— Харків: Торсінг, 2005.&nbsp;— С. 58-126</ref>.
 
З кінця [[XVIII століття]], під впливом європейського [[романтизм]]у і [[націоналізм]]у на українських землях набув нового розвитку український національний рух. [[1798]] року [[Котляревський Іван Петрович|Іван Котляревський]] видав бурлескну поему «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїда»]], головною темою якої було відновлення козацької держави. Цей твір був першим твором української літератури, написаний розмовною українською мовою, й послужив стимулом для відродження українських національних традицій. [[1806]] року засновано [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківський університет]], що став центром [[українознавство|українознавчих студій]]. [[1825]] року була написана «[[Історія русів]]», що справила виплив на формування української гуманітарної інтелігенції. [[1834]] року засновано [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет]], який так само як і Харківський став одним із українознавчих центрів. У 1840-х роках будителем української національної свідомості став [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]], поезія якого набула популярності серед широких верств українського суспільства&nbsp;— від Волині до Кубані. Серед найвідоміших діячів української культури імперського періоду були також [[Григорій Квітка-Основ'яненко]], [[Микола Костомаров]], [[Пантелеймон Куліш]], [[Марко Вовчок]], [[Іван Франко]], [[Ольга Кобилянська]], [[Михайло Коцюбинський]], [[Леся Українка]], [[Василь Стефаник]] тощо.
 
Українське національне відродження сприймалося вороже імперським керівництвом Росії. Російський уряд взяв курс на повну мовно-культурну асиміляцію неросійських народів європейської частини імперії, інструментом якої була політика [[русифікація|русифікації]] українського народу. З цією метою російська влада видавала офіційні заборони на використання української мови, зокрема [[Валуєвський циркуляр]] [[1863]] року й [[Емський указ]] [[1873]] року<ref name="Півторак"/>.
 
<gallery caption="Діячі української та кримськотатарської культури імперської доби" widths="" heights="164px" mode="packed" perrow="" class="style=">
Іван Котляревськиy.jpg|'''[[Іван Котляревський]]'''<br/><small>(1769—1838)</small>
Taras Shevchenko bw.jpg|'''[[Тарас Шевченко]]'''<br/><small>(1814—1861)</small>
Ismail Gasprinskiy.jpg|'''[[Ісмаїл Гаспринський]]'''<br/><small>(1851—1914)</small>
Іван Якович Франко.jpg|'''[[Іван Франко]]'''<br/><small>(1856—1916)</small>
Кобилянська Ольга2.jpg|'''[[Ольга Кобилянська]]'''<br/><small>(1863—1942)</small>
Леся Українка.2.jpg|'''[[Леся Українка]]'''<br/><small>(1871—1913)</small>
</gallery>
 
=== Новітній час ===
 
==== Визвольні змагання ====
{{main|Українська революція|УНР|Українська Держава|ЗУНР|Кримська Народна Республіка|Українські держави (1917-1922)}}
[[Файл:Coat of Arms of UNR.svg|міні|ліворуч|150px|Герб [[УНР]]]]
[[Файл:Map of Ukraine for Paris Peace Conference.jpg|міні|Карта [[УНР]] 1919 року заявлена на [[Паризька мирна конференція (1919—1920)|Паризькій мирній конференції]]]]
[[Файл:Pedagogical Museum in Kyiv.jpg|міні|праворуч|[[Українська Центральна Рада]]]]
[[1917]] року [[лютнева революція]] в Росії [[Російська імперія|повалила монархію]] і дала початок республіканському [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовому уряду]]<ref name="Субтельний ">[[Орест Субтельний|Субтельний О.]] [http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1657 Україна у XX столітті // Україна: Історія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304142308/http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1657 |date=4 березня 2016 }}.&nbsp;— Київ: Либідь, 1993.</ref>. Відлунням цих подій стало формування [[17 березня]] у Києві '''[[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]]''' на чолі з професором [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайлом Грушевським]]<ref name="Субтельний "/>. [[20 листопада]], після [[більшовики|більшовицького]] [[жовтневий переворот|перевороту]] в Росії, Центральна Рада як представницький орган України [[Третій Універсал Української Центральної Ради|проголосила]] створення автономної '''[[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]''' (УНР)<ref>{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/Третій_Універсал_Української_Центральної_Ради |title=III Універсал Української Центральної Ради |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=10 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210510072113/https://uk.wikisource.org/wiki/Третій_Універсал_Української_Центральної_Ради }}</ref>, а [[22 січня]] [[1918]] року, через спалах [[українсько-радянська війна|українсько-більшовицької війни]], [[Четвертий Універсал Української Центральної Ради|проголосила її незалежність]]<ref>{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/Четвертий_Універсал_Української_Центральної_Ради |title=IV Універсал Української Центральної Ради |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=16 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210416175224/https://uk.wikisource.org/wiki/Четвертий_Універсал_Української_Центральної_Ради }}</ref>. За місяць український уряд уклав у [[Берестя|Брест-Литовську]] [[Берестейський мир|договір]] із [[Німецька імперія|Німецькою]] та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорською імперіями]], за допомоги яких звільнив Україну від більшовиків.
 
[[Файл:Ukrainian 100 hryvnia's note of the People's repub.jlic of Ukraine (1918) front side.jpg|міні|праворуч|Банкнота 100 [[гривня#УНР|гривень]] [[УНР]], 1918, художник [[Георгій Нарбут]]]]
 
Одночасно в Криму, [[13 грудня]] [[1917]] року було оголошено національну державу [[кримські татари|кримських татар]] [[Кримська Народна Республіка|Кримську Народну Республіку]] на чолі з [[Номан Челебіджіхан|Номаном Челебіджіханом]]. Однак вже на початку [[1918]] року Крим захопили більшовики.
 
[[29 квітня]] [[1918]] у Києві, внаслідок [[Гетьманський переворот (1918)|державного перевороту]] українських монархічних сил, уряд Центральної Ради УНР замінив [[гетьман]] [[Скоропадський Павло Петрович|Павло Скоропадський]]<ref name="Субтельний"/><ref name="Дорошенко">[[Дорошенко Дмитро Іванович|Дорошенко Д.]] ''Історія України. 1917—1923&nbsp;рр.: Українська гетьманська держава 1918 року''.&nbsp;— Ужгород, 1930.</ref>. Республіка була перейменована на «[[Українська Держава|Українську Державу»]]<ref name="Дорошенко"/>. Режим Скоропадського протримався до листопада, коли його головні союзники німці капітулювали у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]]<ref name="Дорошенко" />. [[14 грудня]] [[Антигетьманське повстання 1918|повстання]] [[Директорія УНР|Директорії]] на чолі з [[Симон Петлюра|Симоном Петлюрою]] та [[Володимир Винниченко|Володимиром Винниченком]] повалило гетьманат і відновило Республіку.
 
Однак відступ німців дозволив російським більшовикам поновити воєнні дії. [[6 січня]] [[1919]] вони створили у [[Харків|Харкові]] маріонеткову державу&nbsp;— [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українську Соціалістичну Радянську Республіку]], від імені якої розпочали війну<ref name="Субтельний" />. Протягом [[1919]]&nbsp;— [[1920]] років за контроль над Україною боролися українські республіканці, більшовики, [[Добровольча армія|російські націоналісти]] за підтримки [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Великої Британії]], [[Третя французька республіка|Франції]] та [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]], [[Махновський рух|українські анархісти]] на чолі з [[Нестор Махно|Нестором Махном]] та [[Отаманщина|українські партизани]]<ref name="Субтельний" />. Боротьба закінчилася перемогою більшовицьких сил і встановленням радянського контролю в Центральній, Східній та Південній Україні<ref name="Субтельний" />.
 
Паралельно з цим, у зв'язку з розпадом Австро-Угорщини, [[19 жовтня]] [[1918]] року українці [[Королівство Галичини та Володимирії|Галичини]], [[Герцогство Буковина|Буковини]] і [[Закарпаття]] проголосили створення [[ЗУНР|Західно-Української Народної Республіки]] (ЗУНР) зі столицею у [[Львів|Львові]]<ref name="Субтельний"/>. Проте [[1 листопада]] того ж року її атакувала Польща, розпочавши [[Польсько-українська війна (1918—1919)|українсько-польську війну]]. Нападника підтримували країни [[Антанта|Антанти]]&nbsp;— Велика Британія, Франція, [[Румунське королівство]] й [[Угорщина]], а західні українці перебували в міжнародній ізоляції<ref name="Субтельний"/>. У пошуках союзника уряд ЗУНР звернувся по допомогу до УНР і [[22 січня]] [[1919]] року [[Акт Злуки|об'єднався з нею у єдину державу]]<ref>{{Cite web |url=http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0011300-18 |title=Передвступний договір, складений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про подальшу злуку обох українських держав в одну державну одиницю |accessdate=22 січня 2012 |archive-date=29 листопада 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202910/https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0011300-18 }}</ref>. Проте Директорія була зайнята війною з більшовиками і не могла надіслати військ. Внаслідок цього, на середину липня 1919 року поляки окупували Галичину, [[румуни]]&nbsp;— Буковину, а [[чехи]]&nbsp;— Закарпаття<ref name="Субтельний"/>. У квітні [[1920]] року за володіння Західною Україною спалахнула [[радянсько-польська війна]]. Вона закінчилася [[18 березня]] [[1921]] року [[Ризький мир|Ризьким миром]], що закріпив за Польщею право на українські Галичину та Волинь<ref name="Субтельний"/><ref>{{cite book| author=Мельтюхов М.| title=Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг.| location=М.| publisher=Вече| year=2001| isbn=978-5-699-07637-6| url=http://militera.lib.ru/research/meltyukhov2/index.html| accessdate=| archive-date=30 листопада 2020| archive-url=https://web.archive.org/web/20201130001607/http://militera.lib.ru/research/meltyukhov2/index.html}}</ref>.
 
<gallery caption="Українські діячі періоду [[Українська революція (1917—1921)|Визвольних змагань]]" widths="" heights="170" mode="packed" perrow="" class="style=">
Hrushevskyi Mykhailo XX.jpg|'''[[Михайло Грушевський]]'''<br/><small>(1866—1934)</small>
Pavlo Skoropadsky portrait, colorized by Ruslan Habanets.jpg|'''[[Павло Скоропадський]]'''<br/><small>(1873—1945)</small>
Symon Petlura. Photo 1920s.jpg|'''[[Симон Петлюра]]'''<br/><small>(1879—1926)</small>
Vynnychenko.jpg|'''[[Володимир Винниченко]]'''<br/><small>(1880—1951)</small>
Noman Chelebicihan.jpg|'''[[Номан Челебіджіхан]]'''<br/><small>(1885—1918)</small>
1921. Нестор Махно в лагере для перемещенных лиц в Румынии.jpg|'''[[Нестор Махно]]'''<br/><small>(1888—1934)</small>
</gallery>
 
==== Міжвоєнний період ====
{{main|УРСР|Радянська окупація України|Карпатська Україна|Голодомори в Україні|Розстріляне відродження|Сталінські репресії}}
 
[[Файл:Жертвам голодомору.Три колоски... (пв).jpg|міні|200px|Пам'ятник жертвам Голодомору в Києві.]]
[[30 грудня]] [[1922]] року Українська Соціалістична Радянська Республіка уклала разом із більшовицькими республіками [[РРФСР|Росії]], [[БРСР|Білорусі]] та [[Закавказька Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Закавказзя]] договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). За цим договором усі національні республіки нового Союзу були рівноправними, проте після прийняття [[Конституція СРСР 1936 року|Конституції СРСР]] [[1936]] року була обрана централізована система управління, в якій національні держави перетворювалися на автономії у складі Росії.
 
Протягом [[1923]]—[[1933]] років уряд СРСР та [[комуністична партія]] проводили в Українській СРР курс [[українізація|українізації]], спрямований на укріплення позицій більшовиків. Шляхом розширення сфери застосування української мови в освіті, науці, засобах масової інформації, війську та партії більшовики намагалися знизити ступінь ворожости українців до радянської влади. Але вже в [[1930]] році, за ініціативи більшовицького намісника в Україні [[Лазар Каганович|Лазаря Кагановича]], стартувала кампанія гострої критики українізації та її прихильників. В [[1933]] році більшовики затаврували курс як «націоналістичний перегин», розпочали масові репресії щодо української інтелігенції та поновили русифікаційний курс. В результаті [[Сталінські репресії|сталінських репресій]], особливо протягом «[[Великий терор|Великого терору]]», за політичними мотивами були страчені або відправлені у [[ГУЛАГ|трудові табори]] мільйони українців, зокрема тисячі діячів української культури та науки. Знищення радянською владою у 1930-х роках понад 200 українських письменників і митців, здебільшого людей чий пік активності припав на 1920-ті роки та початок 1930-х років, зробило це покоління української культури відомим як [[Розстріляне відродження]].<ref>[[Лавріненко Юрій Андріанович|Юрій Лавріненко]]. [http://fmm51.org.ua/html_books/lavrinenko_rozstriliane_vidrodzhennia.htm Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101213085603/http://fmm51.org.ua/html_books/lavrinenko_rozstriliane_vidrodzhennia.htm |date=13 грудня 2010 }}&nbsp;— Київ: [[Смолоскип (видавництво)|Смолоскип]], 2004.</ref> Серед найвідоміших жертв були [[Лесь Курбас]], [[Микола Куліш]], [[Микола Зеров]], [[Хоткевич Гнат Мартинович|Гнат Хоткевич]], [[Михайль Семенко]], [[Майк Йогансен]], [[Підмогильний Валер'ян Петрович|Валер'ян Підмогильний]], [[Бойчук Михайло Львович|Михайло Бойчук]], [[Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна|Софія Налепинська-Бойчук]].
 
В економічній сфері України комуністи проводили так звану «колективізацію» сільського господарства та посилену «індустріалізацію», яка супроводжувалась вимушеним переміщенням великих мас населення з сіл у міста.
 
У [[1932]]—[[1933]] роках, з метою «колективізації» господарства та придушення українського визвольного руху, центром якого було українське село, [[Список організаторів Голодомору|радянська влада]] організувала штучний [[голод]] на території УСРР. Від нього також постраждали регіони інших радянських республік, де компактно проживали [[українці]], зокрема [[Голодомор на Кубані|Кубань]]. За різними підрахунками, внаслідок [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]] українське населення втратило від 4 млн<ref name="кількість жертв">{{Cite web |url=http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=308364 |title=Голова СБУ назвав точну кількість жертв Голодомору |accessdate=26 січня 2012 |archive-date=1 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170301063757/http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=308364 }}</ref><ref name="стенограма">{{Cite web |url=http://www.cdvr.org.ua/content/стенограма-прес-конференції-«рішення-апеляційного-суду-києва-про-визнання-винними-в-голодомо |title=Стенограма прес-конференції «Рішення Апеляційного суду Києва про визнання винними в Голодоморі, присвоєння звання „Герой України“ Степанові Бандері та інші питання історичної спадщини України.» |accessdate=26 січня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160314074026/http://www.cdvr.org.ua/content/стенограма-прес-конференції-«рішення-апеляційного-суду-києва-про-визнання-винними-в-голодомо |archivedate=14 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref> до 12&nbsp;млн осіб<ref>Rosefielde, Steven. Excess Mortality in the Soviet Union: A Reconsideration of the Demographic Consequences of Forced Industrialization, 1929—1949 // ''Soviet Studies'' 35 (July 1983): 385—409</ref>. Він зруйнував українське село і, як наслідок, традиційну систему цінностей у [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщині]], [[Слобожанщина|Слобожанщині]], [[Запорожжя|Запорожжі]] й [[Кубань|Кубані]]. Голодомор визнаний [[геноцид]]ом і [[злочин проти людяності|злочином проти людяности]] на міжнародному рівні.
 
В той час, як більша частина України перебувала під радянською владою, західноукраїнські землі переважно знаходилося у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини протягом 1920—30-тих років, де продовжував існувати український визвольний рух, частина якого пізніше оформилася в організаційну структуру [[ОУН]].
 
<gallery caption="Представники [[Розстріляне відродження|Розстріляного відродження]]" widths="" heights="180" mode="packed" perrow="" class="style=">
Олександр-Зенон Курбас.jpg|'''[[Лесь Курбас]]'''<br/><small>(1887—'''1937''')</small>
Mykola Zerov.jpg|'''[[Микола Зеров]]'''<br/><small>(1890—'''1937''')</small>
Mykola Kulish.jpg|'''[[Микола Куліш]]'''<br/><small>(1892—'''1937''')</small>
Семенко М3.jpg|'''[[Михайль Семенко]]'''<br/><small>(1892—'''1937''')</small>
Pidmohylny.jpg|'''[[Підмогильний Валер'ян Петрович|Валер'ян Підмогильний]]'''<br/><small>(1901—'''1937''')</small>
</gallery>
 
==== Друга світова війна ====
{{main|Друга світова війна|Втрати України в Другій Світовій війні|Голокост в Україні|Депортація кримських татар}}
[[Файл:Upa 1947.jpg|міні|200px|Бійці УПА в [[Сураж (село)|Суразьких лісах]] (грудень 1943)<ref>http://cdvr.org.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120620181917/http://cdvr.org.ua/ |date=20 червня 2012 }} Центр досліджень визвольного руху</ref>.]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-A0706-0018-029, Sowjetunion, Storow, Juden vor Exekution.jpg|міні|200пкс|праворуч|[[Голокост в Україні|Українські євреї]] примушені копати власні могили, [[Зборів]], липень [[1941]] року.]]
[[23 серпня]]<ref>{{Cite news|url=http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/08/22/144140/|title=6 російських міфів про Пакт Гітлера-Сталіна|work=Історична правда|accessdate=2018-01-30|archive-date=2018-02-13|archive-url=https://web.archive.org/web/20180213232525/http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/08/22/144140/}}</ref> [[1939]] року СРСР та Німеччина уклали [[Пакт Молотова-Рібентропа|пакт про ненапад та розподіл сфер впливу]] у Східній Європі. [[1 вересня]] року німці [[Польська кампанія (1939)|напали на Польщу з заходу]], а [[17 вересня]] Радянський Союз&nbsp;— [[Польський похід РСЧА|зі сходу]]. Унаслідок цієї операції до [[УРСР]] були приєднані Західна Волинь і Галичина, заселені переважно українцями<ref>{{Cite web |url=http://uris.org.ua/istoriya-gosudarstva-i-prava-ukrainy/priednannya-zahidnoyi-volini-ta-shidnoyi-galichini-do-skladu-ursr |title=Приєднання Західної Волині та Східної Галичини до складу УРСР |accessdate=6 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130419042259/http://uris.org.ua/istoriya-gosudarstva-i-prava-ukrainy/priednannya-zahidnoyi-volini-ta-shidnoyi-galichini-do-skladu-ursr |archivedate=19 квітня 2013 |deadurl=yes }}</ref>. Після [[Французька кампанія (1940)|окупації Німеччиною Франції]], [[28 червня]] [[1940]] року СРСР здійснив [[Бессарабсько-Буковинський похід 1940|операцію супроти Румунії]]. Завдяки цьому до складу УРСР були повернуті Північна [[Буковина]] і [[Буджак]], але [[Молдовська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|відторгнута частина]] [[Придністров'я]], що стала частиною [[Молдовська Радянська Соціалістична Республіка|Молдовської РСР]]. [[14 липня]] [[1940]] року червоноармійські війська окупували країни [[Балтійські країни|Балтії]], а [[1 червня]] [[1941]] року німці захопили [[Балкани]]. Німеччина і СРСР отримали спільні кордони.
 
[[18 грудня]] [[1940]] року Німеччина затвердила [[план Барбаросса]] й [[22 червня]] [[1941]] року напала на СРСР. [[Німецько-радянська війна|Війна між цими державами]] тривала чотири роки й велася значною мірою на території України. У конфлікті на боці Німеччини виступили [[Королівство Італія (1861-1946)|Італія]], [[Угорське королівство (1920—1946)|Угорщина]], [[Румунське королівство|Румунія]], [[Незалежна Держава Хорватія|Хорватія]], [[Третє Болгарське царство|Болгарія]], [[Перша Словацька республіка|Словаччина]] і [[Фінляндія]].
 
[[Файл:Tamga Deportation 1.png|міні|195x195пкс|Символ [[Депортація кримських татар|депортації кримських татар]]]]
 
[[30 червня]] [[1941]] року [[Ярослав Стецько]] проголосив [[Акт відновлення Української Держави]] в [[окупація|окупованому]] [[Вермахт|німецько-гітлерівськими військами]] [[Львів|Львові]]. Невдовзі він та [[Степан Бандера]] опинились у концтаборі «[[Заксенгаузен]]».
 
[[19 вересня]] [[1941]] року нападники захопили [[Битва за Київ (1941)|Київ]] і [[Правобережна Україна|Правобережжя]], [[24 жовтня]]&nbsp;— [[Харків]] і [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]], а червні-липні [[1942]] року&nbsp;— [[Крим]] і [[Кубань]]. В лютому [[1943]] року СРСР зміг спинити натиск противника [[Сталінградська битва|під Сталінградом]], а в серпні того ж року перехопив наступальну ініціативу після [[Битва на Курській дузі|перемоги на Курській дузі]]. [[6 листопада]] [[1943]] року радянські війська [[Битва за Дніпро|захопили Київ]], а в квітні-травні [[1944]] року встановили радянський контроль над [[Дніпровсько-Карпатська операція|Правобережжям]] і [[Кримська операція (1944)|Кримом]]. Наприкінці серпня [[1944]] року СРСР зайняв [[Львівсько-Сандомирська операція|Західну Україну]] й почав наступ на окуповані Німеччиною країни [[Центральна Європа|Центральної Європи]]. [[2 травня]] радянські війська [[Битва за Берлін|здобули німецьку столицю]] [[Берлін]]. [[8 травня]] війна скінчилася [[капітуляція Німеччини|капітуляцією Німеччини]]. Внаслідок [[день Перемоги|перемоги СРСР]] зросла його роль на міжнародній арені. У країнах Центральної Європи була створена [[Варшавський Пакт|низка прорадянських режимів]].
 
Німецько-радянське протистояння супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, [[Голокост|знищенням великих груп населення]], [[Депортація кримських татар|депортаціями]], [[остарбайтери|вивезенням населення]]. Жертвами цієї війни стало від 8 до 10&nbsp;млн жителів України<ref>{{Cite web |url=http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272 |title=Професор Олександр Лисенко: «Найбільше трофейного обладнання отримав Донбас» // Історична правда, 9.05.2011 |accessdate=22.01.2012 |archive-date=10.09.2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110910082450/http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272/ }}</ref>. У цій війні українці воювали переважно на боці СРСР у [[Червона армія|Червоній армії]]<ref>«Losses of the Ukrainian Nation», p. 2: [https://web.archive.org/web/20050515091804/http://www.peremoga.gov.ua/index.php?2150005000000000020] ''Peremoga.gov.ua''</ref>, певні формування, як то дивізія «[[Дивізія Галичина|Галичина»]], на боці Німеччини. Частина українців воювала в складі [[Українська повстанська армія|Української повстанчої армії]] (УПА), що боролася за незалежну від радянського та нацистського панування Україну<ref>«Ukrainian Insurgent Army»: [http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkPath=pages\U\K\UkrainianInsurgentArmy.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110224035739/http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CU%5CK%5CUkrainianInsurgentArmy.htm|date=24 лютого 2011}} ''Encyclopedia of Ukraine''.</ref>.
<gallery caption="Українські діячі періоду [[Друга світова війна|Другої світової війни]]" widths="" heights="180" mode="packed" perrow="" class="style=">
Теліга О.jpg|'''[[Теліга Олена Іванівна|Олена Теліга]]'''<br/><small>(1906—1942)</small>
SBandera.jpg|[[Бандера Степан Андрійович|'''Степан Бандера''']]<br/><small>(1909—1959)</small>
Scaled Stecko-photo-processed~3.jpg|'''[[Стецько Ярослав Семенович|Ярослав Стецько]]'''<br/><small>(1912—1986)</small>
Amet-khan Sultan.jpg|'''[[Амет-Хан Султан]]'''<br/><small>(1920—1971)</small>
</gallery>
 
==== Повоєнний радянський період ====
{{main|Шістдесятники|Український дисидентський рух в СРСР|Правозахисний рух в УРСР|Задушене відродження}}
[[Файл:Shistdesyatnyky - First day cover 2019.jpg|міні|200px|праворуч|[[Алла Горська]] та [[Іван Світличний]] на конверті та марці, присвяченим [[Шістдесятники|шістдесятникам]]]]
 
У [[1945]] році Українська РСР стала одним із членів-засновників [[Україна в ООН|ООН]]. Перший [[комп'ютер]] радянської [[МЕСМ]] був побудований у [[Інститут електродинаміки НАН України|Київському інституті електротехніки]] і почав функціонувати в [[1950]]-му.
 
Післявоєнні [[етнічні чистки]] відбувалися з новим розширенням Радянського Союзу. Згідно зі статистикою, станом на 1 січня 1953 року, [[українці]] були другими у списку серед дорослих «[[спецпереселенці]]в», що включає 20&nbsp;% загальної суми. Крім українців, понад 450 тисяч етнічних німців з УРСР та понад 200 тисяч кримських татар стали жертвами примусової депортації<ref>Migration and migration policy in Ukraine: [http://www.niisp.gov.ua/articles/78/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110510095807/http://www.niisp.gov.ua/articles/78/|date=10 травня 2011}} ''Національний інститут проблем міжнародної безпеки''</ref>.
 
УРСР була сильно зруйнована під час війни, знищено понад 700 міст та {{nts|28000}}&nbsp;сіл, тому відновлення потребувало значних зусиль<ref>«Ukraine: World War II and its aftermath»: [https://web.archive.org/web/20070929133150/http://www.britannica.com/eb/article-30082/Ukraine] ''Encyclopædia Britannica''</ref>. Ситуація ускладнювалася післявоєнним голодом [[1946]]—[[1947]] років, який був викликаний посухою і військовими руйнуваннями інфраструктури. Він забрав десятки тисяч життів<ref>Особливості та проблеми відбудови господарства України в післявоєнні роки: [http://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/osoblivosti-ta-problemi-vidbudovi-gospodarstva-ukraini-v-pislyavoyenni-roki] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130204013036/http://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/osoblivosti-ta-problemi-vidbudovi-gospodarstva-ukraini-v-pislyavoyenni-roki|date=4 лютого 2013}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://pidruchniki.ws/11301107/istoriya/trudnoschi_pislyavoyennoyi_vidbudovi_ukrayini_golod_1946-1947 |title=Труднощі післявоєнної відбудови в Україні. Голод 1946—1947 рр. |accessdate=6 листопада 2011 |archive-date=17 травня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120517140110/http://pidruchniki.ws/11301107/istoriya/trudnoschi_pislyavoyennoyi_vidbudovi_ukrayini_golod_1946-1947 }}</ref>.
 
Після смерті [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] в [[1953]] році [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] став [[Генеральний секретар ЦК КПРС|першим секретарем ЦК КПРС]]. Бувши першим секретарем Компартії Української РСР у [[1938]]—[[1949]] роках, Хрущов був глибоко обізнаний із республікою і після приходу до всесоюзної влади, він почав підкреслювати дружбу між українським і російським народами. У [[1954]] році широко відзначалося 300-річчя [[Переяславська рада|Переяславської Ради]] і, зокрема, Крим був переданий із РРФСР до Української РСР<ref>{{Cite web |url=http://www.iccrimea.org/historical/crimeatransfer.html |title=The Transfer of Crimea to Ukraine" |accessdate=6 листопада 2011 |archive-date=9 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190409040418/http://www.iccrimea.org/historical/crimeatransfer.html }}</ref>.
 
Вже до [[1950]] року республіка повністю перевершила довоєнний рівень промисловості й виробництва<ref>«Ukraine&nbsp;— The last years of Stalin's rule»: [https://web.archive.org/web/20080115052626/http://www.britannica.com/eb/article-30084/Ukraine]''Encyclopædia Britannica''</ref>. У [[1946]]—[[1950]] роках [[П'ятирічки в СРСР|п'ятирічного плану]] майже 20&nbsp;% радянського бюджету було вкладено в радянську Україну. У результаті українська робоча сила зросла на 33,2&nbsp;% з 1940 по 1955 рік, а той час як обсяг промислового виробництва зріс у 2,2 раза за той же період. Радянська Україна незабаром стала європейським лідером в області промислового виробництва, важливим центром радянської військової промисловости та високотехнологічних досліджень. Така важлива роль була зумовлена і доповнена значним впливом місцевої еліти.
 
Внаслідок тимчасового послаблення радянських репресій протягом [[Хрущовська відлига|хрущовської відлиги]] з кінця 1950-х років до 1970-х років в Україні сформувалася літературно-мистецька та суспільно-політична течія серед інтелігенції, що дістала назву [[Шістдесятники|Шістдесятництво]].<ref name="Шістдесятництво">[[Бажан Олег Григорович|Бажан О. Г.]] [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=shistdesjatnytstvo Шістдесятництво] // [[Енциклопедія історії України]]: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: [[Наукова думка]], 2013. 688 с.</ref> Шістдесятники являли собою внутрішню моральну [[опозиція|опозицію]] до радянського [[Тоталітаризм|тоталітарного]] державного режиму. В основі світоглядних засад шістдесятників були визнання свободи, ідеї гуманізму та антропоцентризму.<ref name="Шістдесятництво"/> Серед найвідоміших представників шістдесятників були письменники [[Ліна Костенко]], [[Григір Тютюнник]], [[Василь Симоненко]], [[Іван Драч]], [[Василь Стус]], літературні критики [[Іван Світличний]], [[Іван Дзюба]], художники [[Алла Горська]], [[Севрук Галина Сильвестрівна|Галина Севрук]], кіномитці [[Іллєнко Юрій Герасимович|Юрій Іллєнко]], [[Іван Миколайчук]], публіцисти [[В'ячеслав Чорновіл]], [[Марченко Валерій Веніамінович|Валерій Марченко]] та інші<ref name="Шістдесятництво"/>. Після відновлення тиску та репресій радянського режиму частина шістдесятників пішла на частковий компроміс з владою, інші обрали шлях відкритого протистояння тоталітарному режиму і стали частиною [[Дисидентський рух у СРСР|дисидентського руху]], представники якого відкрито критикували радянську владу і були фактичною опозицією до неї. Значною подією дисидентського руху в УРСР було створення у 1976 році правозахисної [[Українська Гельсінська група|Української Гельсінської групи]], серед найвідоміших засновників якої були [[Микола Руденко]] та [[Левко Лук'яненко]]. Також у цей період існував [[кримськотатарський правозахисний рух]], одним з найвідоміших діячів якого був дисидент [[Мустафа Джемілєв]]. Дисиденти зазнавали політичних репресій радянською владою, багато зазнало тривалих ув'язнень.<ref>[[Бажан Олег Григорович|Бажан О. Г.]] [http://history.org.ua/?termin=Dysydentski_rukhy_1960_1980_v_Ukr Дисидентські (опозиційні) рухи 1960–1980-х років в Україні] // {{ЕІУ|2| }}</ref><ref>[[Бажан Олег Григорович|Бажан О. Г.]] [http://history.org.ua/?encyclop&termin=pravozakhysnyjj_rukh_v_ursr_v Правозахисний рух в УРСР в 1960—1980-ті роки] // {{ЕІУ|8|480}}</ref> Згодом у 1991 році авторами [[Акт проголошення незалежності України|Акту проголошення незалежності України]] стали дисиденти [[Левко Лук'яненко]], [[В'ячеслав Чорновіл]] і [[Горинь Михайло Миколайович|Михайло Горинь]].
 
<gallery caption="[[Шістдесятники]] та [[дисидент]]и" widths="" heights="170" mode="packed" perrow="" class="style=">
НДУ 1 Лук'яненко Левко Григорович.jpg|'''[[Левко Лук'яненко]]'''<br/><small>(1928—2018)</small>
Костенко Л.jpg|'''[[Ліна Костенко]]'''<br/><small>(нар. 1930)</small>
Симоненко.jpg|'''[[Василь Симоненко]]'''<br/><small>(1935—1963)</small>
НДУ 1 Чорновіл Вячеслав Максимович.jpg|'''[[В'ячеслав Чорновіл]]'''<br/><small>(1937—1999)</small>
EthnoCarpathians 22082017DolynaUA-26 Crop and fix.jpg|'''[[Василь Стус]]'''<br/><small>(1938—1985)</small>
НДУ 5 Джемілєв Мустафа.jpg|'''[[Мустафа Джемілєв]]'''<br/><small>(нар. 1943)</small>
</gallery>
 
=== Незалежність ===
{{main|Хронологія історії України (з 1990 року)}}
 
==== Проголошення незалежності, президентства Кравчука та Кучми ====
{{main|Проголошення незалежності України 1991}}
[[Файл:Akt proh Nezalezhnosty.jpg|міні|праворуч|200пкс|Мітинг на площі біля Верховної Ради України. [[Київ]], [[24 серпня]] [[1991]]]]
[[Файл:Проголошення незалежності України.pdf|міні|праворуч|200пкс|Газета «Голос України» №&nbsp;165 від 27 серпня 1991 року з текстом Постанови та Акту проголошення незалежності України.]]
[[16 липня]] [[1990]] року [[Верховна рада Української РСР|Верховна Рада УРСР]] прийняла [[Декларація про державний суверенітет України|Декларацію про державний суверенітет]]<ref name="декларація_про_суверенітет">{{стаття|назва=Декларація про державний суверенітет України|журнал=Відомості Верховної Ради УРСР|посилання=http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=55-12|рік=1990|випуск=31|сторінки=429}}</ref>, що поклало початок конфронтації між урядами СРСР і УРСР. [[19 серпня]] [[1991]] року в [[Москва|Москві]] комуністи-консерватори здійснили невдалу спробу [[Серпневий путч|державного перевороту]], аби відновити владу партії. Після провалу путчистів, [[24 серпня]] [[1991]] року, Верховна Рада УРСР прийняла [[Акт проголошення незалежності України]]<ref>{{cite web|url=http://gska2.rada.gov.ua/site/postanova/akt_nz.htm|назва=Акт проголошення незалежності України|вебсайт=Офіційний портал [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 листопада 2011|archive-date=20 листопада 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6CK4Nsl4a?url=http://gska2.rada.gov.ua/site/postanova/akt_nz.htm}}</ref>. Цей акт підтримало 90,32&nbsp;% українців на [[Всеукраїнський референдум 1991|Всеукраїнському референдумі]] [[1 грудня]] [[1991]] року. Це ознаменувало появу незалежної держави Україна. Того ж дня відбулися [[Вибори Президента України 1991|перші президентські вибори]], на яких переміг голова Верховної Ради України, у [[1988]]—[[1990]]&nbsp;роках&nbsp;— завідувач ідеологічного відділу, секретар [[Центральний комітет Комуністичної партії України|ЦК КПУ]], [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]]. [[8 грудня]] [[Біловезька угода|у Біловезькій пущі]] і [[21 грудня]] [[Алма-Атинська декларація|в Алма-Аті]] лідери України, [[Білорусь|Білорусі]] та [[Росія|Росії]] підтвердили [[розпад СРСР]] і утворили [[Співдружність Незалежних Держав]] (СНД)<ref>{{cite web|url=http://www.history.org.ua/?termin=Bilovezka_uhoda_1991|назва=Біловезька угода про створення СНД 1991|вебсайт=Офіційний сайт [[Інститут історії України НАН України|Інституту історії України НАН України]]|автор=Кубальський О. Н.|accessdate=4 січня 2014|archive-date=5 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140105041116/http://www.history.org.ua/?termin=Bilovezka_uhoda_1991}}</ref>. Хоча Верховна Рада України ніколи не ратифікувала вступ, тобто [[Відносини Україна — СНД|Україна ніколи не була членкинею СНД]].<ref name=":2">[https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-dosi-v-snd-chy-ni/30969197.html ''«''Україні не потрібно виходити із СНД&nbsp;— вона ніколи не була і не є зараз членом цієї структури»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210817153101/https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-dosi-v-snd-chy-ni/30969197.html |date=17 серпня 2021 }} ''– [[Клімкін Павло Анатолійович|Павло Клімкін]]''</ref>
 
Україна спочатку розглядалася як республіка зі сприятливими економічними умовами, проте країна пережила глибший економічний спад, ніж деякі з інших колишніх радянських республік. Під час [[Рецесія|рецесії]] Україна втратила 60&nbsp;% свого [[ВВП]] з 1991 року по 1999 рік<ref>Український ВВП: [http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2007/02/weodata/weoreptc.aspx?sy=1992&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=926&s=PPPGDP&grp=0&a=&pr1.x=41&pr1.y=2] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131014173757/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2007/02/weodata/weoreptc.aspx?sy=1992&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=926&s=PPPGDP&grp=0&a=&pr1.x=41&pr1.y=2|date=14 жовтня 2013}}''World Economic Outlook Database, October 2007''</ref><ref>{{cite web|url=http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/NEWSLETTERS/EXTTRANSITION/EXTDECBEYTRANEWLET/0,,contentMDK:20692620~menuPK:1544646~pagePK:64168445~piPK:64168309~theSitePK:1542353,00.html|назва=Can Ukraine Avert a Financial Meltdown?|дата=06-1998|мовою=en|вебсайт=web.worldbank.org|accessdate=4 січня 2014|archive-date=10 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140410203632/http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/NEWSLETTERS/EXTTRANSITION/EXTDECBEYTRANEWLET/0,,contentMDK:20692620~menuPK:1544646~pagePK:64168445~piPK:64168309~theSitePK:1542353,00.html}}</ref> і постраждала від п'ятизначних темпів [[Інфляція|інфляції]]<ref>{{cite web|url=http://www.imf.org/external/np/vc/2002/083102.htm|назва=The IMF and Ukraine: What Really Happened|дата=31-08-2002|мовою=en|вебсайт=imf.org|accessdate=05-11-2011|archive-date=17-04-2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070417143301/http://www.imf.org/external/np/vc/2002/083102.htm}}</ref>. Невдоволені економічними умовами, а також кількістю злочинів і [[Корупція в Україні|рівнем корупції]], українці протестували і влаштовували страйки.
 
У [[1996]] році була ухвалена [[Конституція України]], що сприяло стабілізації політичної системи і в той же час зосереджувало більшість владних повноважень у руках тодішнього президента [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]]. У вересні того ж року проведено грошову реформу і введено нову валюту&nbsp;— [[гривня|гривню]]. [[Економіка України|Українська економіка]] стабілізувалася до кінця [[1990-ті|1990-х]] років, а з 2000 року почало відбуватись її зростання, в середньому на 7&nbsp;% щорічно.
 
==== Помаранчева революція, президентства Ющенка та Януковича ====
{{main|Помаранчева революція|Справа «Ющенко проти ЦВК» (2004)}}
[[Файл:Joesjtsjenko Marion Kiev 2004.jpg|міні|200px|ліворуч|Перший день [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]]]]
[[2004]] року, другий тур президентських виборів відбувся з масовими системними фальсифікаціями<ref>{{cite web|url=http://www.skubi.net/ukraine/judgment-december-3.html|назва=The Supreme Court findings|дата-доступу=07-07-2008|видавництво=Supreme Court of Ukraine|дата=03-12-2004|мовою=uk|url-архіву=https://www.webcitation.org/6HZ9wqN35?url=http://www.skubi.net/ukraine/judgment-december-3.html|дата-архіву=22-06-2013|deadurl=no}}</ref> на користь провладного кандидата [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]]. Це призвело до початку всеукраїнської акції протесту, що дістала назву «[[Помаранчева революція]]». [[Верховний суд України]] скасував рішення [[ЦВК України|ЦВК]] про перемогу на виборах Віктора Януковича і призначив переголосування, за результатами якого президентом обрано [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]].
Янукович повернувся до влади у [[2006]] році, коли він став [[Прем'єр-міністр України|прем'єр-міністром]] під час [[Антикризова коаліція|«Антикризової коаліції»]]<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/5242860.stm Ukraine comeback kid in new deal] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180819011159/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/5242860.stm |date=19 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (4 серпня 2006)</ref>, що призвело до дострокових парламентських виборів у вересні [[2007]] року<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7149549.stm Tymoshenko picked for Ukraine PM] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180819011142/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7149549.stm |date=19 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (18 грудня 2007)</ref>.
В [[2010]] році Янукович був обраний президентом<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8508276.stm Ukraine election: Yanukovych urges Tymoshenko to quit] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180812023024/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8508276.stm |date=12 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (10 лютого 2010)</ref> та сформував новий уряд на чолі з [[Азаров Микола Янович|Миколою Азаровим]]. [[21 квітня]] Віктор Янукович підписав [[Харківські угоди|угоду]] з президентом Російської Федерації [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитром Медведєвим]] про продовження терміну перебування [[Чорноморський флот Російської Федерації|Чорноморського флоту Російської Федерації]] у [[Севастополь|Севастополі]] до [[2042]] року.
[[11 жовтня]] [[2011]] року [[Печерський районний суд міста Києва|Печерський суд]] міста Києва засудив колишнього прем'єр-міністра України і основного суперника Януковича на президентських виборах, [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлію Тимошенко]] до семи років ув'язнення.
 
==== Революція гідності, початок російсько-української війни, президентство Порошенка ====
{{main|Революція гідності|Російсько-українська війна (з 2014)|Анексія Криму (2014)}}
[[Файл:SState flag of Ukraine carried by a protester to the heart of developing clashes in Kyiv, Ukraine. Events of February 18, 2014.jpg|міні|right|[[Барикади]] [[Євромайдан]]у 18 лютого 2014]]
Невдоволення правлінням Януковича вилилося протягом 2010—2013 років у численні акції протесту, зокрема «[[Податковий майдан]]», «[[Україна проти Януковича]]», [[протести у Врадіївці]] тощо, а [[21 листопада]] [[2013]] відмова Кабінету міністрів від [[Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом|підписання угоди про асоціацію України з ЄС]], запланованої попередньо на час саміту [[Східне партнерство|Східного партнерства]] спричинила до багатотисячних акцій протесту, проведених прихильниками ЄС напередодні майбутніх [[Вибори Президента України|президентських виборів]]. Ці акції дістали назви [[Євромайдан]] і «Революція гідності»&nbsp;— після приєднання до протестувальників, які принципово виступили проти силового порушення громадянських прав українців. [[Силовий розгін Євромайдану в Києві|Силовий розгін протестувальників]] (переважно студентів) у Києві в ніч на 30 листопада, спричинив вихід на вулиці [[1 грудня]] сотень тисяч (за деякими підрахунками близько мільйона) громадян із вимогами відставки уряду Азарова і самого президента. Розвиток конфлікту досяг апогею [[Протистояння в Україні 18—20 лютого 2014|18—20 лютого 2014]], коли внаслідок протистояння силовиків і протестувальників у центрі [[Київ|Києва]] загинуло [[небесна сотня|більш як сотня людей]], півтори тисячі поранено, сотні вважаються зниклими безвісти<ref>{{Cite web |url=http://nbnews.com.ua/ua/news/113543/comments/ |title=За добу в зіткненнях у Києві поранено 1,5 тисяч осіб, 100 зникли безвісти |accessdate=25 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140225051846/http://nbnews.com.ua/ua/news/113543/comments/ |archivedate=25 лютого 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140222_a.html |title=Архівована копія |accessdate=25 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140724070743/http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140222_a.html |archivedate=24 липня 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/985411 |title=Архівована копія |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=24 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140224024629/http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/985411 }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://tsn.ua/ukrayina/onovleniy-spisok-zagiblih-pid-chas-krivavih-podiy-v-kiyevi-335724.html |title=«список загиблих під час кривавих подій в Києві» — tsn.ua |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=26 лютого 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210226034115/https://tsn.ua/ukrayina/onovleniy-spisok-zagiblih-pid-chas-krivavih-podiy-v-kiyevi-335724.html }}</ref>. Наслідком тих подій стало відсторонення [[22 лютого]] [[Верховна Рада України|Верховною Радою]] від виконання обов'язків [[Президент України|Президента України]] [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]] та призначення [[Вибори Президента України 2014|дострокових президентських виборів]] на [[25 травня]] 2014 року<ref>{{cite web |url=http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/yanukovich-ne-priznaet-svoe-otstranenie-ot-vlasti---german-22022014183700 |title=Янукович не визнає своє відсторонення від влади, - Герман |date=20 лютого 2014 |publisher=РБК Україна |accessdate=24 лютого 2014 |archive-date=28 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140228095015/http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/yanukovich-ne-priznaet-svoe-otstranenie-ot-vlasti---german-22022014183700 }}</ref>. Виконувати обов'язки президента України Верховна Рада з 23.02.2014 тимчасово, до обрання Президента, доручила [[Турчинов Олександр Валентинович|Олександру Турчинову]] (напередодні він також був обраний Головою Верховної Ради України замість В. Рибака).<ref>{{Cite web |url=http://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/88371.html |title=Офіційне повідомлення на порталі Верховної Ради України |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=6 серпня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140806221052/http://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/88371.html }}</ref>.
 
Скориставшись політичною кризою, російські спецслужби інспірували численні [[Проросійські виступи в Україні 2014|антидержавні виступи]] у містах [[Крим]]у (з 23.02.2014), а незабаром&nbsp;— і на сході України. У Криму миттєво були створені так звані «загони самооборони» (як виявилось згодом, вони складалися з завезених напередодні з Росії найманців<ref>{{Cite web |url=https://www.yuga.ru/news/362981/ |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019163852/https://www.yuga.ru/news/362981/ }}</ref>), які підбурювали на захоплення державних установ, а також разом із російськими військовослужбовцями (які на той час були [[зелені чоловічки|без відзнак на одязі та техніці]]) почали блокування військових частин [[ЗСУ]] на півострові. Під час сутичок загинула низка військовослужбовців [[ЗСУ]] і громадських проукраїнських активістів<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ru/blogs/1099567/ob_etom_vsem_nam_nado_pomnit|назва=Крым: Об этом всем нам надо помнить (Юрий Бутусов)|видавець=[[Цензор.нет]]|дата=21 березня 2015|url-архіву=https://web.archive.org/web/20171019220002/https://censor.net.ua/blogs/316/ob_etom_vsem_nam_nado_pomnit|дата-архіву=19 жовтня 2017|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}} {{ref-ru}}</ref>. Також росіяни блокували кораблі ВМС України у Криму і суходільні в'їзди на півострів. 16 березня був проведений нелегітимний референдум, який на думку російської влади, узаконив [[Анексія Криму (2014)|захоплення]] української території.
 
Після анексії Криму російські керівники на чолі з [[Путін Володимир Володимирович|Володимиром Путіним]] намагались проголосити Південно-східну Україну [[Новоросія (конфедерація)|російською територією]]<ref>{{Cite web |url=http://news.bigmir.net/world/809994-Vystuplenie-Putina---Novorossija--i-drugie-jarkie-citaty |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019163427/http://news.bigmir.net/world/809994-Vystuplenie-Putina---Novorossija--i-drugie-jarkie-citaty }}</ref> і з квітня 2014-го намагались втілювати на цих землях подібний кримському сценарій<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ru/news/279856/rossiya_hochet_povtoreniya_krymskogo_stsenariya_no_v_luganskoyi_oblasti_eto_ne_proyidet_zamgubernatora|назва=Россия хочет повторения крымского сценария, но в Луганской области это не пройдет, - замгубернатора|видавець=[[Цензор.нет]]|дата=7 квітня 2014|url-архіву=https://web.archive.org/web/20190421140520/https://censor.net.ua/news/279856/rossiya_hochet_povtoreniya_krymskogo_stsenariya_no_v_luganskoyi_oblasti_eto_ne_proyidet_zamgubernatora|дата-архіву=21 квітня 2019|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}} {{ref-ru}}</ref>. На початку квітня були [[Захоплення Донецька сепаратистами|захоплені]] державні установи у [[Донецьк]]у і [[Луганськ]]у, схожі спроби відбулися і в деяких інших містах, зокрема, у Харкові (07.04.2014) і Одесі (22.04.2014). А вже 12 квітня військовий загін російських бойовиків захопив м.&nbsp;[[Слов'янськ]] і [[Краматорськ]]. В.&nbsp;о. Президента [[Турчинов Олександр Валентинович|Олександр Турчинов]] проголосив початок антитерористичної операції ('''[[Антитерористична операція на сході України|АТО]]'''). На захоплених територіях проросійські терористи проголосили [[Донецька народна республіка|Донецьку]] (06.04.2014) та [[Луганська народна республіка|Луганську]] (27.04.2014) народні республіки, контрольовані Москвою, яка їх фінансувала й організовувала їм постачання зброї, [[Пально-мастильні матеріали|ПММ]] та надсилала бойовиків. Протягом травня-серпня 2014&nbsp;р. Збройним силам України разом із добровольчими батальйонами вдалося звільнити значну територію від загарбників і майже оточити [[Донецьк]]. Проте, раптове [[Бої за Іловайськ|пряме вторгнення збройних сил Російської Федерації]] під [[Іловайськ]]ом<ref>{{Cite web|url=http://gordonua.com/news/war/rossiyskaya-armiya-pod-debalcevo-pokazyvaem-dokazatelstva.html|назва=Российская армия под Дебальцево. Представляем доказательства|видавець=[[Гордон (інтернет-видання)|Гордон]]|дата=21 лютого 2015|url-архіву=https://web.archive.org/web/20220709201546/https://gordonua.com/news/war/rossiyskaya-armiya-pod-debalcevo-pokazyvaem-dokazatelstva.html|дата-архіву=2022-07-09|мертвий-url=no|дата-доступу=12 лютого 2023}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://argumentua.com/stati/kak-armiya-rossii-zakhodila-v-donbass-23-avgusta |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019220034/http://argumentua.com/stati/kak-armiya-rossii-zakhodila-v-donbass-23-avgusta }}</ref>, дозволило Кремлю врятувати так звані «[[ДНР]]» та «[[ЛНР]]» та заморозити конфлікт.
 
1 січня 2016 року Україна приєдналася до Зони вільної торгівлі з ЄС. 11 червня 2017 року українські громадяни отримали [[Безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом|безвізовий режим]] поїздки до [[Шенгенська зона|Шенгенської зони]] терміном до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду, а Угода про асоціацію офіційно набула чинності 1 вересня 2017 року.
 
[[Стокгольмський арбітраж|Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма]] задовольнив вимоги «<nowiki/>[[Нафтогаз України|Нафтогазу]]<nowiki/>» про відшкодування постачань газу за транзит, які не були поставлені «<nowiki/>[[Газпром]]ом<nowiki/>». Відповідно до рішення Стокгольмського арбітражу, «Нафтогаз» домігся компенсації у розмірі 4,63 мільярда доларів за те, що «Газпром» не поставив узгоджені обсяги газу для транзиту. За підсумками двох арбітражних проваджень у Стокгольмі, «Газпром» мав сплатити (і згодом сплатив) 2,56&nbsp;млрд доларів на користь «Нафтогазу»<ref>{{Cite web|title=Нафтогаз виграв історичну суперечку з Газпромом|url=http://www.pravda.com.ua/news/2018/02/28/7173207/|access-date=2021-06-14|website=Українська правда|language=uk|archive-date=2021-06-16|archive-url=https://web.archive.org/web/20210616031744/https://www.pravda.com.ua/news/2018/02/28/7173207/}}</ref>.
 
25 листопада 2018 року стався [[Інцидент у Керченській протоці]], коли берегова охорона [[Федеральна служба безпеки Російської Федерації|Федеральної служби безпеки Росії]] (ФСБ) обстріляла і захопила три судна [[Військово-Морські сили Збройних сил України|ВМС України]], які намагалися пройти з [[Чорне море|Чорного моря]] в [[Азовське море]] через [[Керченська протока|Керченську протоку]] на шляху до порту [[Маріуполь]]<ref>{{Cite news|date=2018-11-26|title=Tension escalates after Russia seizes Ukraine naval ships|work=BBC News|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-46338671|access-date=2021-06-14|archive-date=2018-11-26|archive-url=https://web.archive.org/web/20181126095932/https://www.bbc.com/news/world-europe-46338671}}</ref><ref>{{Cite news|last=Polityuk|first=Andrew Osborn, Pavel|date=2018-11-26|title=Russia fires on and seizes Ukrainian ships near annexed Crimea|work=Reuters|url=https://www.reuters.com/article/us-ukraine-crisis-russia-idUSKCN1NU0DL|access-date=2021-06-14|archive-date=2021-06-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20210614103926/https://www.reuters.com/article/us-ukraine-crisis-russia-idUSKCN1NU0DL}}</ref>.
 
У 2018 році розпочато процес [[Надання автокефалії православній церкві України|надання автокефалії]] [[Київська митрополія|Київській митрополії]] від [[Патріарх Константинопольський|Вселенського патріарха]] [[Варфоломій I|Варфоломія]] ([[Томос про автокефалію Православної церкви України|Томос]]), який був отриманий 6 січня 2019 року на [[Фенер]]і, чому передував [[Об'єднавчий собор українських православних церков|Об'єднавчий собор]], який утворив [[Православна церква України|Православну церкви України]].
 
21 лютого 2019&nbsp;р. внесено зміни до [[Конституція України|'''Конституції України''']], норми про стратегічний курс України на членство в [[Європейський Союз|Європейському Союзі]] та [[НАТО]] закріплені у преамбулі Основного Закону, трьох статтях та перехідних положеннях.<ref name=":3">{{Cite web|title=The law amending the Constitution on the course of accession to the EU and NATO has entered into force {{!}} European integration portal|url=https://eu-ua.org/novyny/zakon-pro-zminy-do-konstytuciyi-shchodo-kursu-na-vstup-v-yes-i-nato-nabuv-chynnosti|website=eu-ua.org|language=uk|accessdate=2021-03-23|archive-date=2020-09-28|archive-url=https://web.archive.org/web/20200928024828/https://eu-ua.org/novyny/zakon-pro-zminy-do-konstytuciyi-shchodo-kursu-na-vstup-v-yes-i-nato-nabuv-chynnosti}}</ref>
 
==== Президентство Зеленського: COVID-19, масштабне російське вторгнення ====
{{main|Коронавірусна хвороба 2019 в Україні|Російське вторгнення в Україну (2022)}}
[[Файл:Stamp of Ukraine s1809.jpg|150px|міні|right|Поштова марка, 2020]]
2 березня 2020 року було підтверджено перший випадок інфікування [[Коронавірусна хвороба 2019|COVID-19]] у [[Чернівці|Чернівцях]]<ref name="TCH2">{{cite web|url=https://tsn.ua/ukrayina/koronavirus-v-ukrayini-analizi-chernivchanina-vidpravili-za-kordon-dlya-ostatochnogo-pidtverdzhennya-1501602.html?&|title=Коронавірус в Україні. Аналізи чернівчанина відправили за кордон на остаточне підтвердження COVID-2019|work=TCH.ua|date=2020-03-03|accessdate=2020-03-03|archive-date=2021-08-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815185825/https://tsn.ua/ukrayina/koronavirus-v-ukrayini-analizi-chernivchanina-vidpravili-za-kordon-dlya-ostatochnogo-pidtverdzhennya-1501602.html?&}}</ref>. 12 березня в Україні було запроваджено загальнодержавний карантин й оголошено [[Надзвичайна ситуація|надзвичайну ситуацію]], були закриті кордони, заклади освіти, частина підприємств і громадського транспорту, заборонені масові заходи, перебування у громадських місцях без [[Медична маска|медичної маски]] тощо. Епідемія охопила всі області України. Через карантинні обмеження в країні посилилась економічна криза, кількість офіційних безробітних зросла на 67&nbsp;%. 20 березня вилікувався перший хворий, на той час хворі були вже в кількох областях<ref name=":3" /><ref name=":4">[https://www.bbc.com/ukrainian/news-51974818 Коронавірус в Україні: видужав перший хворий] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210815185825/https://www.bbc.com/ukrainian/news-51974818 |date=15 серпня 2021 }}, БіБіСі Україна, 20 березня 2020</ref>. [[23 лютого]] [[2021]] року в Україні було зареєстровано 2 вакцини проти коронавірусу: [[AstraZeneca]] та [[Комірнаті|Pfizer/BioNTech]]<ref>{{Cite web|title=МОЗ: в Україні зареєстрували вакцину Oxford/AstraZeneca (Covishield)|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukraina-zareestruvala-vaktsynu-covishield/31116982.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-08-17|archive-url=https://web.archive.org/web/20210817153059/https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukraina-zareestruvala-vaktsynu-covishield/31116982.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=В Україні зареєстрували вакцину Pfizer від COVID-19 – МОЗ|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-zareestrovana-vaktsyna-pfizer/31117706.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-05-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20210504181613/https://www.radiosvoboda.org/a/news-zareestrovana-vaktsyna-pfizer/31117706.html}}</ref>. [[24 лютого]] було вакциновано першу людину<ref>{{Cite web|title=В Україні вже вакцинували від коронавірусу першу людину: хто отримав щеплення|url=https://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini-vzhe-vakcinuvali-vid-koronavirusu-pershu-lyudinu-hto-neyu-stav-1732645.html|website=ТСН.ua|date=2021-02-24|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-08-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20210810154748/https://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini-vzhe-vakcinuvali-vid-koronavirusu-pershu-lyudinu-hto-neyu-stav-1732645.html}}</ref>. Карантин було офіційно скасовано [[1 липня]] [[2023]] року, хоча де-факто його перестали дотримуватися з початком [[Російське вторгнення в Україну (2022)|російського вторгнення]] [[24 лютого]] [[2022]] року.
 
На [[Брюссельський саміт НАТО 2021|червневому саміті в Брюсселі 2021 року]] лідери НАТО повторили рішення, ухвалене на Бухарестському саміті 2008 року про те, що Україна стане членом Альянсу з [[План дій щодо членства в НАТО|Планом дій щодо членства]] ([[План дій щодо членства в НАТО|ПДЧ]]) як невід'ємною частиною процесу та правом України визначати своє майбутнє і зовнішню політику, звичайно, без втручання ззовні<ref name=":02">{{Cite web|url=https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_185000.htm?selectedLocale=en|title=NATO - News: Brussels Summit Communiqué issued by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Brussels 14 June 2021, 14-Jun.-2021|accessdate=15 серпня 2021|archive-date=15 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815103825/https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_185000.htm?selectedLocale=en}}</ref>.
 
У четвер [[24 лютого]] [[2022]] року, після звернення президента РФ В. Путіна, розпочалася [[Російське вторгнення в Україну (2022)|повномасштабна агресія російської армії проти України]]. Зранку, о 4:00 за Київським часом територія України була атакована крилатими ракетами «Калібр» та «Іскандер». Російські військові розпочали наступ з території Білорусі, вздовж російсько-українського кордону і з тимчасово окупованого Криму.
 
28 лютого 2022 року президент України Володимир Зеленський підписав заявку про негайний вступ України до Європейського Союзу. 28 лютого 2022 року [[президент Європейської комісії]] [[Урсула фон дер Ляєн]] заявила, що [[Вступ України до Європейського Союзу|Україна належить до Європейського Союзу]], і блок хоче, щоб [[Вступ України до Європейського Союзу|Україна приєдналася]], але для цього знадобиться час.<ref name=":5">{{Cite web|title=Ukraine belongs in EU, Commission chief von der Leyen says|url=https://www.politico.eu/article/ukraine-eu-commission-chief-von-der-leyen-invite/|website=POLITICO|date=2022-02-28|accessdate=2022-07-09|language=en-US}}</ref> 1 березня 2022 року [[Європейський парламент]] рекомендував зробити Україну офіційним кандидатом на членство,<ref>{{Cite web|date=2022-03-01|title=Європарламент рекомендував надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС|trans-title=The European Parliament has recommended that Ukraine be granted EU candidate status|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/03/1/7135011/|access-date=2022-03-28|website=www.eurointegration.com.ua|language=uk}}</ref> а 10 березня 2022 року [[Рада Європейського Союзу]] звернулася до [[Європейська комісія|Європейської Комісії]] з проханням дати висновок щодо заявки.<ref name=":03">{{Cite web|last=[[European Council]]|date=2022-03-11|title=Statement of the heads of state or government, meeting in Versailles, on the Russian military aggression against Ukraine, 10 March 2022|url=https://www.consilium.europa.eu/press/press-releases/2022/03/11/statement-of-the-heads-of-state-or-government-on-the-russian-aggression-against-ukraine-10-03-2022|access-date=2022-03-28|website=Consilium|language=bg, es, cs, da, de, et, el, en, fr, ga-IE, hr, it, lv, lt, hu, mt, nl, pl, pt, ro, sk, sl, fi, sv, ru|archive-date=2022-04-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20220420210950/https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2022/03/11/statement-of-the-heads-of-state-or-government-on-the-russian-aggression-against-ukraine-10-03-2022/|url-status=dead}}</ref> 8 квітня 2022 року фон дер Ляєн особисто передала Зеленському законодавчу анкету.<ref name="DW">{{cite news|author=<!--not stated-->|date=8 квітня 2022|title=Ukraine: EU chief offers Kyiv fast track to membership|url=https://dw.com/en/ukraine-eu-chief-offers-kyiv-fast-track-to-membership/a-61409635|work=[[Deutsche Welle|DW]]|location=|access-date=8 квітня 2022}}</ref>
 
[[14 квітня]] [[2022]] року [[Верховна Рада України]] визнала дії, вчинені [[Росія|Російською Федерацією]] під час [[Російське вторгнення в Україну (2022)|останньої фази]] [[Російсько-українська війна (з 2014)|збройної агресії Російської Федерації проти України]], яка розпочалася [[24 лютого]] [[2022]] року, [[Геноцид українців|геноцидом українського народу]]. Вказується, що акти геноциду в діях Росії проявляються, зокрема, у вчиненні масових звірств у містах [[Буча]], [[Бородянка]], [[Гостомель]], [[Ірпінь]] та інших.<ref>{{Cite web|title=Рада визнала дії військ Росії в Україні геноцидом українського народу|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-rada-vyznala-diyi-viysk-henotsydom/31803585.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2022-04-14|language=uk}}</ref>
 
[[Геноцид українців]], влаштований російськими військами в Україні під час [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-української війни]], може стати найбільшим у Європі з часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]].<ref>[https://www.facebook.com/StratcomCentreUA/posts/301383202145668 Facebook | Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.]</ref>
 
[[Європейський парламент]] 23 червня 2022 ухвалив резолюцію із закликом невідкладно надати статус кандидата на членство в Європейському Союзі для України.<ref name=":7">{{Cite web|title=Європарламент підтримав кандидатський статус для України і Молдови|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/06/23/7141870/|website=www.eurointegration.com.ua|accessdate=2022-06-23|language=uk}}</ref><ref name=":9">{{Cite web|title=Grant EU candidate status to Ukraine and Moldova without delay, MEPs demand {{!}} News {{!}} European Parliament|url=https://www.europarl.europa.eu/news/en/press-room/20220616IPR33216/grant-eu-candidate-status-to-ukraine-and-moldova-without-delay-meps-demand|website=www.europarl.europa.eu|date=2022-06-23|accessdate=2022-06-23|language=en}}</ref> [[23 червня]] [[2022]] року [[Європейська рада|Європейська Рада]] надала Україні [[Кандидат на членство в ЄС|статус кандидата]] на [[Вступ України до Європейського Союзу|вступ до Європейського Союзу]].<ref name=":1">{{Cite web|title=Україна офіційно отримала статус кандидата на вступ в ЄС|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/06/23/7141922/|website=www.eurointegration.com.ua|accessdate=2022-06-23|language=uk}}</ref>
 
== Державний устрій ==