Вікіпедія

Літке Федір Петрович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 4:
}}
{{Однофамільці|Літке}}
[[Граф (титул)|Граф]] '''Федір Петрович ЛіткеЛютке''' ({{Lang-ru|Фёдор Петро́вич Ли́ткеЛютке}}; {{Lang-de|Friedrich Benjamin Graf von Lütke}}, Фрідріх Беньямін Граф фон Лютке; {{OldStyleDate2|28|вересня|1797|17}}, [[Санкт-Петербург]] — {{OldStyleDate2|20|серпня|1882|8}}, Санкт-Петербург) — [[Російська імперія|російський]] мореплавець, географ, дослідник [[Арктика|Арктики]], [[генерал-ад'ютант]], [[адмірал]] ([[1855]]), президент [[Петербурзька академія наук|Академії Наук]] у [[1864]]–[[1882]] роках.
 
== Біографія ==
Рядок 15:
До 15 років жив в будинку свого дядька Ф. І. Енгеля, члена Державної ради. Наданий самому собі, Федір не отримав систематичної освіти, хоча і перечитав, за свідченням його друга [[Врангель Фердинанд Петрович|Фердинанда Петровича Врангеля]], надзвичайно багато книг, чому сприяли «ненаситна жага знань, яка становила характерну рису його характеру, і видатні розумові здібності».
 
У [[1810|1810 році]] одна з сестер Федора вийшла заміж за капітана 2-го рангу Івана Сульменева, що став згодом адміралом. Це визначило подальшу долю хлопчика. Під час [[Французько-російська війна (1812)|війни 1812 року]] Сульменев командував загоном балтійських парусно-гребних канонерських човнів. Коли загін став на зимівлю в Свеаборг, до Сульменева приїхала дружина з юним Федором. Хлопчик все дні проводив на кораблях, а його улюбленими книгами стали твори знаменитих мореплавців. Переконавшись, що Федір серйозно вирішив стати моряком, Сульменев найняв учителів, які знайомили його з основами математики та навігації. Юний гардемарин почав службу в загоні Сульменева. За сміливість, спритність і самовладання в боях проти французьких частин в [[Гданськ|Данцигу]] під командуванням Сульменева Федір ЛіткеЛютке був нагороджений [[Георгіївський хрест|відзнакою Військового ордена]] і поставлений в мічмани.
 
=== Морська служба ===
У [[1817|1817 році]], дізнавшись, що [[Головнін Василь Михайлович |Василь Головнін]] збирається в [[Навколосвітня подорож|навколосвітній похід]] на шлюпі «Камчатка», Сульменев рекомендував йому свого улюбленця. Плавання навколо світу вважалося справою великої важливості, і потрапити в команду було великою честю. На шлюпі ЛіткеЛютке зустрівся з колишнім ліцеїстом, другом [[Пушкін Олександр Сергійович|Олександра Пушкіна]], волонтером Федором Матюшкіним, молодшим вахтовим офіцером [[Врангель Фердинанд Петрович|Фердинандом Врангелем]] (майбутнім відомим дослідником Арктики), гардемарином [[ Лутковский, Феопемпт Степанович |Феопемтом Лутковським]] . Всі вони пристрасно мріяли здійснити навколосвітнє плавання і були щасливі, що Головнін взяв їх.
[[Файл:Litkemap.jpg|міні|ліворуч|450x450пкс| Плавання Ф. П. Літке на шлюпі «Сенявін» в 1826—1828 роках ]]
[[Файл:Litkefp.jpeg|міні|праворуч|363x363пкс| Ф. П. Літке ]]
Плавання тривало з [[26 серпня]] [[1817]] по [[5 вересня]] [[1819]]. Шлюп «Камчатка» перетнув Атлантику, обігнув мис Горн, далі через весь Тихий океан добрався до Камчатки, побував у всіх російських володіннях Північної Америки, на Гавайських, Маріанських і Молуккських островах, перетнув Індійський океан і, обігнувши мис Доброї Надії, повернувся в Кронштадт.
 
ЛіткеЛютке займав на шлюпі пост начальника гідрографічної експедиції. З дворічного плавання, за словами ЛіткеЛютке, він повернувся «справжнім моряком». ЛіткеЛютке і на шлюпі продовжував займатися самоосвітою — вивчив англійську мову, робив переклади, астрономічні спостереження і обчислення.
 
У [[1821]] — [[1824|1824 роках]] в ході самостійних наукових експедицій на шістнадцятигарматному бризі «Нова Земля», які йому доручили за рекомендацією Головніна, ЛіткеЛютке описав береги [[Нова Земля|Нової Землі]], зробив багато географічних визначень місць по березі [[Біле море|Білого моря]], досліджував глибини [[Фарватер|фарватеру]] і небезпечних мілин цього моря. У [[1828|1828 році]] була опублікована книга ЛіткеЛютке «чотириразова подорож в Північний Льодовитий океан на військовому бригу „Нова Земля“ в 1821—1824 роках», яка принесла йому популярність і визнання в науковому світі.
 
У [[1826|1826 році]] ЛіткеЛютке відправився командиром шлюпа «Сенявін» в нове навколосвітнє плавання, що тривало три роки<ref>{{Книга
|автор = ЛиткеЛютке Ф.П.
|заголовок = "Путешествие вокруг света, совершенное по повелению императора Николая I на военном шлюпе Сенявин в 1826, 1827, 1828 и 1829 годах, флота капитаном Федором ЛиткеЛютке : Отделение мореходное. С атласом."
|відповідальний = Ценсор Ф. Шармуа
|посилання = https://search.rsl.ru/ru/record/01003542120
Рядок 41:
}}</ref>. За результатами це була одна з найбільш успішних експедицій першої половини XIX століття: в [[Берингове море|Беринговому морі]] визначені найважливіші пункти берега [[Камчатський півострів|Камчатки]] від [[Авачинська бухта|Авачинської губи]] на північ; описаний до того невідомий [[Карагінський (острів)|острів Карагинський]], [[острів Матвія]] і берег [[Чукотський півострів|Чукотської Землі]]; визначені [[ Острови Прібилова |острови Прібилова]]; досліджені і описані [[Каролінські острови|архіпелаг Каролінський]] (відкриті [[ Острови Сенявіна |острови Сенявіна]]), острови [[Острови Оґасавара|Бонін-Сіма (Оґасавара)]] і багато інших. Зайнятий історичним і гідрографічним описом результатів експедиції, Літке частину своїх наукових матеріалів передав академіку [[Ленц Емілій Християнович|Е.]] [[Ленц Емілій Християнович|Ленцу]] і [[Гельсінкі|Гельсингфорсського]] професору Гельштрему. Перший надрукував в академічних «Мемуарах» «Про нахили і напругу магнітної стрілки за спостереженнями Літке», другий&nbsp;— «Про барометричні та сімпієзометричні спостереження Літке і про теплоту в тропічних кліматах».
 
[[25 серпня]] [[1829|1829 року]] після повернення з плавання шлюп «Сенявін» був зустрітий в [[Кронштадт]]і гарматним салютом. Відразу після повернення ЛіткеЛютке призначили капітаном першого рангу (минаючи чин) і нагородили орденом Св. Анни II ступеня. У 1829 ЛіткеЛютке був обраний членом-кореспондентом Академії наук, а в 1836 він отримав Демидівську премію за опис своїх подорожей. У 1829 був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го класу «за сумлінну вислугу, в офіцерських чинах, 18-ти шестимісячних морських кампаній»<ref>{{Cite web |url=http://george-orden.narod.ru/ordgrg4st1829.html |title=Георгиевская страница: Кавалеры Военного ордена 4-го класса |accessdate=31 липня 2020 |archive-date=1 травня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200501211129/http://george-orden.narod.ru/ordgrg4st1829.html }}</ref> .
 
У 1832 ЛіткеЛютке отримав орден св. Володимира 3-го ступеня за керівництво доставкою провіанту через Данциг по Віслі для діючої армії в Царстві Польському.
 
=== ЛіткеЛютке і князь Костянтин Миколайович ===
1 лютого [[1832]] ЛіткеЛютке був призначений флігель-ад'ютантом, а в кінці року став вихователем п'ятирічного князя [[ Костянтин Миколайович |Костянтина Миколайовича]], якому його батьком, імператором Миколою I, була призначена служба у флоті. Цій справі ЛіткеЛютке віддав 16 років.
 
Костянтин Миколайович полюбив море і з [[1855|1855 року]] керував флотом і морським відомством на правах міністра. Саме йому після поразки в Кримській війні судилося провести ряд важливих реформ: замінити вітрильний флот паровим, скоротити берегові служби, заборонити у флоті тілесні покарання і ін. При імператорі Олександрі II князь сприяв проведенню перших реформ, включаючи скасування кріпацтва, запровадження гласного суду і обмеження тілесних покарань.
 
У бесідах з [[Струве Василь Якович|В.&nbsp;Я.&nbsp;Струве]], [[Бер Карл Максимович|К.&nbsp;М.&nbsp;Бером]], К.&nbsp;І.&nbsp;Арсеневим і бароном [[Врангель Фердинанд Петрович|Ф.&nbsp;П.&nbsp;Врангелем]] у ЛіткеЛютке виникла ідея про утворення [[Російське географічне товариство|Імператорського російського географічного товариства]], яке після його створення в [[1845|1845 році]] і очолив князь Костянтин Миколайович.
 
У [[1835|1835 році]] ЛіткеЛютке було надано чин [[Контрадмірал|контр-адмірала]], в [[1842]]&nbsp;— звання [[Генерал-ад'ютант|генерал-ад'ютанта]], в [[1843]]&nbsp;— чин [[Віцеадмірал|віце-адмірала]]. У [[1850|1850 році]] віце-адмірал Літке був призначений головним командиром Ревельского порту і військовим губернатором [[Таллінн|Ревеля]]. У 1852 році Федір Петрович був нагороджений [[Орден Святого Олександра Невського|орденом Св. Олександра Невського]] з даруванням в 1858 році до нього алмазних знаків.
 
Під час [[Кримська війна|Кримської війни 1853—1856]] ЛіткеЛютке організував дієву оборону [[Фінська затока|Фінської затоки]] від переважаючих сил англо-французької ескадри, за що отримав чин повного адмірала і був призначений членом [[Державна Рада Російської імперії|Державної ради]].
 
У [[1866|1866 році]] «за довготривалу службу, особливо важливі доручення і вчені праці, що придбали європейську популярність», був зведений у графський титул. У [[1870|1870 році]] нагороджений орденом [[Орден Андрія Первозванного|Св. Андрія Первозванного]] з дарування в [[1876|1876 році]] до нього алмазних знаків.
 
== Наукова робота ==
Двадцять років (з перервою на службу на посаді командира порту і військового губернатора в [[Таллінн|Ревелі]] і [[Кронштадт]]і) ЛіткеЛютке був віце-президентом [[Російське географічне товариство|Російського географічного товариства]]. Він також брав діяльну участь в заняттях Миколаївської головної обсерваторії, у свій час керуючи її справами.
 
Великі були заслуги ЛіткеЛютке і на посаді президента [[Петербурзька академія наук|Академії Наук]] (1864—1882). При ньому були розширені засоби головної фізичної обсерваторії, метеорологічної та магнітної обсерваторій в Павловську; збільшено число премій за наукові та літературні твори, покращено стан музеїв, колекцій та інших вчених посібників.
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Літке_Федір_Петрович