Бинтування ніг: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Походження та історія практики: Як не крути, а ця комбінація літер читається як «джа» Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного |
Як не крути, а ваше твердження суперечить правилам українського правопису – Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а у звукосполученнях [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я Мітки: Скасування Скасовано |
||
Рядок 124:
Ідеальна нога повинна була не перевищувати 7 сантиметрів завдовжки; такі стопи називалися ''«золоті лотоси»''{{sfn|Manning, M.E.}}. Ступня завдовжки 10 сантиметрів мала назву «срібний лотос», якщо ж довжина перевищувала 10 см — «залізний лотос» і не сильно котирувалася. Стопа не повинна була виглядати як опора для тіла{{sfn|Chinese Foot Binding}}.
За свідченням місіонера {{нп|
Передбачається, що практика бинтування ніг у значній мірі пов'язана з панівною в середньовічному Китаї патріархальною філософією [[конфуціанство|конфуціанства]]. [[Конфуцій]] дотримувався давньої концепції [[інь і ян|''«інь і ян»'']], згідно з якою жінка повинна нести в собі початок «інь», тобто слабкість та пасивність. Деформація стопи прищеплювала ці якості жінці. Окрім того, конфуціанство насаджувало сувору соціальну ієрархію, в якій жінки знаходилися в підпорядкованому становищі відносно до чоловіків. Складність самостійного пересування для жінок обмежувала їхні можливості та тим самим гарантувала непорушність цієї ієрархії{{sfn|Fan Hong|1997}}.
| |||