Сивілині книги: відмінності між версіями

Відповідно до легенди, Тарквіній відмовився від їх придбання. Тоді сивіла кинула у вогонь три книги й запропонувала цареві купити решту. При повторній відмові царя сивіла спалила ще три книги і знову запропонувала купити за ту саму ціну три книги, які залишилися. Порадившись з [[Авгур|авгурами]], Тарквіній купив ці книги й віддав до [[Храм Юпітера Капітолійського|Капітолійського храму]]. Охороняти книги доручили двом патриціям і ще двом грекам, які їх перекладали й тлумачили. Згодом до трьох книг додали віщування Тібурської сивіли [[Альбунея|Альбунеї]], які, за переказом, були занесені в [[Рим]] водами [[Тибр]]у, а також «Книги братів Мартіїв», укладені латинською мовою.

 

 

За [[Луцій Корнелій Сулла|Сулли]] колегія жреців — зберігачів і тлумачів сивілиних книг — складалася з 15 членів. Жреці були звільнені від усіх державних повинностей і на вимогу сенату мусили в присутності службових осіб відкривати сивілині книги й дізнаватися, що означають ті чи інші прикмети, яка жертва найприємніша богам, чим закінчиться той чи той важливий захід.