|
=== Поховання з села Іванне ===
Поховання в с. Іванне було відкрите в 1986 р. під час сільськогосподарських робіт на полі. Поховання складалося з кам'яної скрині-саркофагу направленої по лінії схід-захід. Поховання складалося з двох скелетів (старшому 40-50 років, молодшому 17-22 років), миски з рівним дном, кулястої амфори з чотирма вушками, уламку циліндричної невеликої посудини, фрагменту вінце від циліндричної посудини, миски лійчастої миски, амфори яйцеподібної форми та двома вушками, амфори з рівним дном та чотирма вушками та бурштиновим диском амулетом. Унікальним це поховання робить останній предмет. Бурштиновий диск амулет має розміри; діаметр 11,5 на 12 см, товщина 1,4 см, діаметр центрального отвору 2,4 см. На диску є зображення хреста який складається з чотирьох ліній утворених точками. З іншого боку є зображення трьох людей та декілька нарізів. Один із чоловіків (той, що більшого розміру) має лук і стріли. Ми можемо припустити, що тут зображена сцена релігійного або міфологічного сюжету. Можемо припустити що, тут відбувається якась релігійна подія, можливо сюжет того що бог іде з людьми заселити землю або зібрання воїнів, які ідуть за вождем. Також це поховання є унікальним з причини в ньому є предмет зі зображення людини (бурштиновий амулет). Ніде немає предметів зі зображенням людини цієї культури. В наш час цей бурштиновий диск зберігається в Дубнівському краєзнавчому музеєві.
Студенти ВНУ Привіт :). Треба буде що спитати звертайтесь до Назарка)
=== Сліди поселення в селі Бродів ===
Бродів — сліди поселення на північ від села на першій надзаплавній терасі лівого берега Горині виявив наприкінці 1970-х рр. О.А. Бондарчук. У 2008 р. у місці найбільшого скупчення знахідок О.Л. Позіховський і В.О. Самолюк заклали розкоп площею 23,8 м2 і шурфи, в яких виявлені матеріали від доби енеоліту до XVII ст. (Прищепа та ін. 2008). Об’єкт ККА (за польовою документацією, об’єкт К) поруйнований збоку обривом, а зверху — котлованом споруди ХVІІ ст. В її долівці виявлено нижню частину округлої в плані ями діаметром 1,1 м, що розширювалася до дна до 1,7 м. Висота вцілілої частини 0,7 м . У заповненні ями виявлені дрібні уламки посуду, оздоблені прямокутним штампом, вдавленнями від пальця зі слідами нігтя (найбільше), два фрагменти зі шнуровим орнаментом і оздоблений ритованими лініями, заповненими білою пастою. Привертають увагу уламки великої амфори з вушками та рельєфним горизонтальним валиком на плічках, від якого вверх відходить вертикальний. Діаметр вінець 24,0 см, товщина стінок 0,5—0,7 см. Загалом кераміка виготовлена з добре вимішаної щільної маси з домішкою дрібної жорстви, перегорілого кременю та природного дрібнослюдистого піску. Поверхня загладжена, іноді підлощена, чорно-коричневих відтінків.
З-поміж інших знахідок — чотири кістяні проколки (рис. 6, 1—4), крем’яні вироби із західноволинського туронського креміню сірих відтінків, зокрема кутовий різець на сколі шліфованої сокири і 12 річкових мушель з просвердленим отвором. Мушлі родини Theodoxus (визначення канд. геогр. наук Р.Я. Дмитрука), які були, мабуть, разком на шию чи руку (браслет), вперше знайдені на Західній Волині та вкрай рідкісні і в сусідній (польській) групі ККА. Зокрема, разок намиста з мушель Himnea ovata трапився в Потирах у похованні 1 (Nosek 1967, s. 335, ryc. 101). У культурному шарі знайдено ще декілька уламків кераміки, зокрема й оздоблений візерунком у вигляді риб’ячої луски (рис. 6, 10—13). За стилем орнаментації посуду об’єкт К iз Бродова дещо перегукується з матеріалами з Пересопниці (Терський 1998), де об’єкт (яма) за кістками тварин датований 14С 2460—2320 саl ВС.
=== Новомалин ===
Новомалин — пункт внесений І.К. Свєшніковим до зведення пам’яток ККА як непевно документована через невцілілий супровід кам’яна гробниця, виявлена випадково наприкінці 19 ст. (Свешников 1983, с. 28). Нині він надійно лишається в списку пам’яток ККА. 1983 р. на північно-східній околиці села, на пологому схилі краю плато, селяни зруйнували гробницю з вапнякових плит і брукованою дрібним камінням долівкою, орієнтовану південь—північ. За їхньою інформацією, в ній був один скелет. У викиді О.А. Бондарчук і О.Л. Позіховський знайшли фрагмент середньої частини тулуба амфори. Місцеві мешканці також передали до Державного історико-культурного заповідника м. Острог трапецієподібну сокиру-тесло з темно-сірого волинського туронського кременю. Її розміри: довжина 11,7 см, ширина обуха 1,8 см, леза — 3,7 см (рис. 2, 6). Додамо, що на захід від села обстежені два поселення значних (за поширенням матеріалу на поверхні) розмірів, де 2007 р. зібрані артефакти різних культур, зокрема й ККА.
=== Біле Озеро1 ===
В 2004 р. на пам’ятці Біле Озеро 1, розташованій вздовж берегової лінії Канівського водосховища, в зоні розмиву знайдено кілька фрагментів тонкостінної ліпної посудини із врізним орнаментом. Орнаментальні композиції та деталі оформлення посудини, що збереглися на знайдених фрагментах, були непритаманні відомим на пам’ятці різночасовим керамічним комплексам. Найближчі аналогії їм віднаходяться в кераміці культури кулястих амфор.
=== Лючин ===
Лючин, уроч. Полянки — у 1980-х рр. О.Л. Позіховський виявив багатошарове поселення на південь від церкви, в широкій долині р. Збитенька, на східному краї низького останця. З-поміж інших зібраних на поверхні знахідок трапилося кілька уламків кераміки ККА.
== Інтерпретація ==
* ''Л. А. Черних''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kulyastih_Amfor_K-ra Кулястих амфор культура] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160414145936/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Kulyastih_Amfor_K-ra |date=14 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|5|492}}
* ''Л. А. Черних''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=45413 Кулястих амфор культура] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160820154952/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=45413 |date=20 серпня 2016 }} // {{ЕСУ}}
* http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/70045/06-PozikhovskyiNEW.pdf?sequence=1
* http://www.gisgroup.narod.ru/KUL_AMF.pdf
{{refbegin|2}}
* ''Левицький І.'', Пам'ятки мегалітичної культури на Волині // Антропологія. Річник кабінету антропології ім. Ф. Вовка. — т. 2. — 1928.
|
