Дифірамб: відмінності між версіями

'''Дифірамб'''<ref>{{СУМ-11|Дифірамб}}</ref> або '''дитирамбДитирамб'''<ref>{{Cite web|title=Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні {{!}} Нова редакція «Українського правопису». Повний текст.|url=http://www.inmo.org.ua/news/нова-редакція-українського-правопису.-повний-текст.html|website=www.inmo.org.ua|accessdate=2020-04-17|archive-date=20 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201020052812/http://www.inmo.org.ua/news/нова-редакція-українського-правопису.-повний-текст.html}}</ref> ({{lang-el|Διθύραμβος}})&nbsp;— особливий вид [[Давньогрецька література|давньогрецької лірики]]. Первісно культова пісня на честь [[Діоніс]]а.

У переносному значенні дифірамбдитирамб&nbsp;— перебільшена похвала; вживається також у вислові «співати дифірамбидитирамби».

Стародавні греки визначили критерії дифірамбдитирамб наступним чином:

Змагання між групами, які співали дифірамбидитирамби було важливою частиною фестивалів Діоніса, таких як [[Діонісії|Діонісія]] та [[Ленеї|Ленея.]] В кожну групу входило два хори, один з чоловіків та один з хлопців, кожен під керівництвом корифея. Назви команд-переможців змагань з дифірамбдитирамб в Афінах були записані на дошці. Успішний хорегос отримав би статую, яку було б встановлено&nbsp;— за його кошти&nbsp;— як громадський пам'ятник для вшанування перемоги. Однак більшість поетів залишаються невідомими.

Найдавніша згадка про діфірамбдітирамб, знайдена сером [[Артуром Уолласом Пікардом-Кембриджем]] [<ref name=":0">{{Cite book|url=https://www.worldcat.org/oclc/43714436|title=Dithyramb, tragedy and comedy|last=Pickard-Cambridge, Arthur Wallace, Sir, 1873-1952.|date=1997, ©1927|publisher=Clarendon Press|edition=Special ed|location=Oxford|isbn=0-19-814227-7|oclc=43714436}}</ref>], є у фрагменті [[Архілох]]а, який був відомим у першій половині сьомого століття до н.&nbsp;е.: «Я знаю, як вести чудову пісню лорда Діоніса, дифірамбдитирамб, коли моя дотепність злита з вином». Як літературна композиція для хорів, їх натхнення невідоме, хоча дифірамбидитирамби, мабуть, були написані грецькою мовою, оскільки [[Геродот]] прямо говорить про [[Аріон]]а з [[Лесбос]]а як про «перших із людей, про яких ми знаємо, що склали дифірамб та назвали його та створили в [[Коринф]]і».<ref name=":0"/>

Слово ''дифірамбдитирамб'' не має відомого походження, але часто вважається, що воно не походить з [[Грецька мова|грецької мови]].<ref>{{Cite news|title=BEEKES, ROBERT S. P.: Etymological Dictionary of Greek|url=http://dx.doi.org/10.1515/9783110223354.204|work=Zeitschrift für celtische Philologie|date=2011-01-14|accessdate=2020-05-01|issn=1865-889X|doi=10.1515/9783110223354.204|volume=58|first=Irene|last=Balles|archive-date=6 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200606102342/https://www.degruyter.com/view/journals/zcph/58/2011/article-p204.xml}}</ref> Стара гіпотеза полягає в тому, що слово запозичене з [[Фригійська мова|фригійської]] чи [[Палайська мова|пеласгійської]] і буквально означає «чотири-кроковий», уподібнений до [[ямб]]а, але Х.&nbsp;С.&nbsp;Верснель відкидає цю етимологію і пропонує замість цього похідне від культового вигуку. ДіфірамбиДітирамби складали поети [[Сімонід]] та [[Вакхілід]], а також [[Піндар]] (єдиний, чиї твори збереглися уподібнено до їх первісної форми)

Пізніші приклади були присвячені іншим богам, але згодом дифірамб був розроблений (традиційно [[Аріон]]ом) у літературну форму. За [[Арістотелева логіка|Арістотелем]], афінська трагедія розвивалася з дифірамбидитирамби; дві форми розвивалися поруч одна з одною протягом певного часу. Найясніший сенс дифірамбудитирамбу як прототрагедії походить від вцілілого дифірамбудитирамбу Вакхіліда, хоча він був складений після того, як трагедія вже повністю розвинулася. ДифірамбДитирамб Вакхіліда&nbsp;— це діалог між одиночним співаком та хором. Це говорить про те, що саме трагедія могла нагадувати, перш ніж [[Есхіл]] замість хору додав другого актора.

У пізньому V столітті до нашої ери дифірамбдиттрамб «став улюбленим засобом музичних експериментів поетів „нової музики“». До цього руху входили поети [[Тимофій Мілетський]], Кінезій, Меланіпід і [[Філоксен|Філоксен Кітерський]]. До IV століття до н.&nbsp;е. жанр був у занепаді, хоча змагання з дифірамби не закінчилися аж до римського захоплення Греції.