Сільське господарство Сербії
Сільське господарство Сербії завжди було однією з основних складових економіки цієї країни. До 1961 року в цій сфері працювало 55,7 % населення. З плином часу галузь не втратила своїх позицій, змогла модернізуватися під стандарти Європейського Союзу, а тому основна частина ВВП країни забезпечується саме сільським господарством.
До основних напрямків зайнятості населення в цьому секторі відносять:
1) землеробство;
2) тваринництво;
3) бджільництво.
Землеробство
З давніх давен обробка земель залишалося основою сільськогосподарської діяльності сербів. Так, до 1961 року розораними були до 66% земельних угідь.
На початку ХХ століття тоді ще в складі Федеративної республіки, Сербія ативно нарощувала темпи вирощування технічних культур, таких як цукровий бцряк, соняшник, хміль, льон, конопля, тютюн. Згодом почався поступовий перехід до посіву зернових, що є складовою щоденного раціону сербів та кормом для худоби. Так основні посівні площі засаджені кукурудзою, пшеницею та ячменем. Найбільш сприятливою областю для вирощування, як технічних так і зернових культур є Воєводина.
Кукурудза є основною експортною зерновою культурою Сербії, та складає п’яту частину від загального виробництва сільського господарства країни. Окрім неї значний прибуток приносить також пшениця – до 300 мільйонів доларів на рік.
Ще одним напрямком в землеробстві є вирощування сої. 2012 року Сербія вийшла на перше місце в Європі по кількості земель, зайнятих під цю культуру – 160 тисяч гектарів. Це дозволяє не тільки збирати великі врожаї, а також і виводити нові сорти цієї культури, що вирощують в інших країнах Європи.
Окрім масового сільського господарства розвинене також і індивідуальне городництво. На своїх наділах селяни вирощують картоплю, капусту, цибулю, перець, квасолю. Серед фруктових дерев головне місце займає слива, оскільки вона вважається національною культурою. Зі слив тут роблять горілку, варення та чорнослив, що йде на експорт. Також культивують яблука, груші, персики, черешні, а в південних районах - виноград.
Цікавим фактом є те, що Сербія займає третє місце в Європі з виробництва малини (65 тисяч тон щорічно), що складає 12,5 % світового виробництва, а також ожини, чорниці та інших ягід. Загальний дохід від експорту тільки малини 2013 року склав 173 мільйони доларів.
За даними 2011 року згідно звіту ООН загальний об’єм виробництва в сільському господарстві та отриманий прибуток склав 4,75 мільярди доларів, що дозволило Сербії обійти такі країни, як Болгарія, Словаччина та Чехія. Потрібно враховувати, що потенціал країни значно більший, оскільки понад 200 тисяч гектарів є резервним і можуть бути використані для землеробства.
Варто звернути увагу, що близько 90% земельних угідь перебувають в приватній власності, що володіють 96% сільськогосподарської техніки та худоби. В середньому кожне таке приватне фермерське підприємство обробляє 3 гектари наділу.
Тваринництво
Завдяки сприятливим кліматичним умовам та великій кількості пасовищ в Сербії розвинене скотарство. Зокрема тут тримають рогату худобу, таку як корови та воли, а також коней, свиней та овець. До районів, що віддають перевагу тваринництву відносять Златібор, околиці С’єніци і Нови-Пазара, Пештар. Окрім вище зазначених тварин сербські селяни також розводять курей, качок та гусей.
Згідно даних, велика рогата худоба складає близько 1,1 мільйона голів, 3,16 мільйонів свиней, 1,57 мільйонів овець, 152, 5 тисяч кіз та 17 мільйонів домашньої птиці.
По величині доходу перше місце в тваринництві займає молоко – понад 400 мільйонів на рік, а друге (шосте в сільськогосподарській галузі) – виробництво яловичини.
Бджільництво
Серед бджіл, що розводять в Сербії, найбільш поширена порода Apis mellifera camica. Є навіть село бджолярів Каменово, де три чверті населення зайняті у цій сфері. Поки що це не передова галузь сільського господарства і орієнтована на внутрішній ринок, проте має перспективу розвитку.
Щороку в Нови-сад та Белграду проходять фестивалі бджільництва за підтримки Союзу бджолярів Сербії.
Розвиток галузі
Отримання стабільно високих прибутків в галузі сільського господарства забезпечує добре налагоджена науково-дослідницька робота різних профільних інститутів, університетів, що готують кадри, та різноманітні установи, що займаються селекцією в рослинництві та тваринництві.