Костел і монастир кармелітів (Бєлиничі)
Бєлиницький костел і монастир кармелітів — колишній римсько-католицький сакральний комплекс у містечку Бєлиничі, Могильовська область. Один з найбагатших у Великому князівстві Литовському. У монастирі знаходився чудотворний образ Божої Матері, шанований християнами різних конфесій. Через численні процесії і паломництва до ікони Белинічи називали «Білоруський Ченстохова».
| Бєлиницький костел і монастир кармелітів | |
|---|---|
| Бялыніцкі касцёл і кляштар кармелітаў | |
.jpg) Малюнок Наполеона Одри, 1873—1883 | |
| 53°59′39″ пн. ш. 29°42′31″ сх. д. / 53.9943139° пн. ш. 29.7086639° сх. д.Координати: 53°59′39″ пн. ш. 29°42′31″ сх. д. / 53.9943139° пн. ш. 29.7086639° сх. д. | |
| Тип споруди | монастир |
| Сучасний статус | Знищений |
| Розташування |
 Білорусь, Бєлиничі |
| Початок будівництва | 1742 |
| Кінець будівництва | 1763 |
| Зруйновано | 1960-i |
| Стиль | Бароко |
| Належність | Католицтво |
| Реліквії | чудотворний образ Божої Матері |
  Костел і монастир кармелітів (Бєлиничі) (Білорусь) | |
 | |
 Костел і монастир кармелітів у Вікісховищі | |
Історія
Заснований у 1624 році канцлером великим литовським Львом Сапегою. Пізніше опікунами монастиря були власники Бєлиничів Огинські. У 1634 році невідомий художник зобразив тут ікону Богоматері, котра зникла y період Німецько-радянської війни. У середині 18 ст. початкові дерев'яні будівлі замінені кам'яними. Костел y стилі пізнього бароко побудований у 1742—1763 рр.
У 1876 році влада Російської імперії закрила костел і монастир кармелітів і передали їх у володіння православної церкви.
У 1960-ті роки храм було підірвано, y 1970-ті роки — знищено монастир.
Архітектура
До комплексу входили Успенський костел, Т-подібний в плані корпус монастиря, огорожа з вхідними брамами, дзвіниця, вежа з годинником.
Церква
Костел мав хрестово-купольну базиліку з трансептом. Багато декорований орнаментальними елементами та скульптурами головний фасад поділявся по горизонталі на три яруси, та на п'ять частин зв'язками пілястр. Середня частина завершувалася фігурним фронтоном, бічні — масивними валютами, проміжні — вежами.
Інтер'єр був багато прикрашений дерев'яною скульптурою та сюжетними розписами.
Література
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.3: Беларусы — Варанец / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн.: БелЭн, 1996. — Т. 3. — 511 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0068-4 (т. 3).
- Насевіч В. Бялынічы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1994. С. 166.