Вікіпедія

Едіт Еґер

американська психологиня та психотерапевтка, що пережила Аушвіц
Версія від 09:51, 9 березня 2023, створена Нікіта Журавель (обговорення | внесок)

Едіт Єва Егер (англ. Edith Eva Eger) — американський психологиня словацького походження. Народилася в родині угорських євреїв, пережила Голокост, спеціалістка у лікуванні посттравматичного стресового розладу .[4] Її мемуари під назвою «Вибір», які були опубліковані в 2017 році, стали міжнародним бестселером.[5] Друга книга під назвою «Дар — 12 уроків, які врятують ваше життя» була опублікована у вересні 2020 року.

Едіт Еґер
англ. Edith Eva Eger
Народилася 29 вересня 1927(1927-09-29) (96 років)
Кошиці, Чехословаччина
Країна  США
 Угорщина
Діяльність психологиня
Галузь психологія[1], клінічна психологія[1], посттравматичний стресовий розлад[1] і Голокост[1]
Знання мов англійська[2][1][3]
Конфесія юдаїзм

Біографія

Едіт Еґер — молодша дочка Лайоша та Ілони Елефант, угорських євреїв із Чехословаччини. Її батько працював кравцем.[6][4]

Рідне місто Кошиці, яке тоді називалося Касса, належало Угорщині до червня 1920 року та після 1938 року. Еґер відвідувала середню гімназію та брала уроки балету. Була членкинею олімпійської збірної Угорщини зі спортивної гімнастики.[7][8] У 1942 році угорський уряд прийняв нові антиєврейські закони, тому її було виключено з гімнастичної команди. Старша сестра Клара грала на скрипці і була прийнята до Будапештської консерваторії. Під час війни Клару переховував її вчитель музики.[9] Її інша сестра Магда була піаністкою.

У березні 1944 року, після німецької окупації Угорщини, Еґер була змушена жити в гетто Касса разом зі своїми батьками та Магдою. У квітні вони були жили протягом місяця на цегельному заводі разом з 12 тисячами інших євреїв.[4] У травні того ж року їх депортували до Аушвіцу. Її забрали від матері, яку відправили до газової камери, розлучив їх Йозеф Менгеле. У своїх мемуарах Еґер розповідає, що того ж вечора Менгеле змусив її танцювати для нього у своїй казармі.[8] На «подяку» вона отримала коровай, яким поділилася з іншими дівчатами.[10]

За власними спогадами, жінка перебувала в різних таборах, у тому числі й в Маутгаузені.[9] Нацисти евакуйовували Маутгаузен та інші концентраційні табори в міру наближення американців та росіян.[4] Еґер відправили на марш смерті разом із сестрою Магдою до концентраційного табору Ґунскірген[11], відстань якого становила близько 55 кілометрів.[10] Умови в Ґунскіргені були настільки поганими, що Еґер доводилося їсти траву, щоб вижити, інші в'язні стали жертвами канібалізму.[12] Коли американські військові звільнили табір у травні 1945 року, за словами Еґер, її залишили мертвою серед кількох трупів. Кажуть, солдат врятував її, оскільки побачив, що її рука ще ворушилась. Військовий швидко звернувся за медичною допомогою та врятував їй життя. На той час вона важила 32 кілограми, у неї була зламана спина, черевний тиф, пневмонія та плеврит.[13][4]

Життя після війни

Едіт та Магда одужали в американських польових госпіталях і повернулися в Кассу, де знайшли свою сестру Клару. Їхні батьки та наречений Едіт Ерік не пережили Аушвіцу. Вона вийшла заміж за Белу Еґера, з яким познайомилася у лікарні.[4] Він також був вцілілим євреєм, який під час війни приєднався до партизанів. У 1949 році після погроз комуністів вони втекли разом із донькою до США. Там вона страждала від травми війни та почуття провини, що пережила, і не хотіла говорити про війну зі своїми трьома дітьми.[4]

Еґер подружилася з Віктором Франклом, пішла на терапію та отримала ступінь доктора філософії з клінічної психології в Техаському університеті в Ель-Пасо у 1978 році. Також отримала ліцензію на практику психолога.[7] Вона відкрила терапевтичну клініку в Ла-Хойя, Каліфорнія, і викладала на факультеті Каліфорнійського університету в Сан-Дієго .


У 1990 році Еґер повернулася до Аушвіцу, щоб зіткнутися зі своїми пригніченими емоціями. За наполяганням Філіпа Зімбардо вона опублікувала свій досвід у своїй першій книзі «Вибір» у 2017 році[13]

У своїй роботі психолога Еґер допомагає своїм клієнтам звільнитися від власних думок і допомагає їм остаточно вибрати свободу. «Вибір» став бестселером New York Times і Sunday Times .[14][15] У своїй другій книзі «Дар» вона заохочує читача змінити думки, які, на думку Еґер, ув'язнюють нас. Те, що з нами трапляється в житті, зрештою не є найважливішим, каже вона. Швидше, найважливіше те, що ми робимо зі своїм життям.

Родина

Після переїзду в США в родині Еґер народилося ще двоє дітей. Їхня дочка Маріанна одружена з Робертом Енґлом, лауреатом Нобелівської премії з економіки.[11]Чоловік помер у 1993 році[16]

Примітки

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ а б в г д е ж Mind power in Auschwitz – and healing decades later. The Guardian. 2 вересня 2018. Процитовано 8 листопада 2020. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «:1» визначена кілька разів з різним вмістом
  5. ↑ How to Break Free From Your Mental Prisons, With Psychologist Dr. Edith Eger. Lifehacker Australia. 5 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
  6. ↑ Marci Jenkins (14 August 1992). Oral history interview with Edith Eva Eger. United States Holocaust Memorial Museum. Процитовано 9 November 2020.
  7. ↑ а б Holocaust-overlevende Edith Eger vertelt over donkere tijd | KRO-NCRV. www.kro-ncrv.nl (нід.). Процитовано 7 листопада 2020.
  8. ↑ а б Lori Gottlieb (6 October 2017). What a Survivor of Auschwitz Learned From the Trauma of Others. The New York Times. Процитовано 7 November 2020. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «NYT» визначена кілька разів з різним вмістом
  9. ↑ а б Eger, Dr. Edith. El Paso Holocaust Museum. Процитовано 6 November 2020. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «EPHM» визначена кілька разів з різним вмістом
  10. ↑ а б Oprah's SuperSoul conversations:Dr. Eith Eva Eger - The Choice. YouTube. 30 August 2020. Процитовано 8 November 2020. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Oprah» визначена кілька разів з різним вмістом
  11. ↑ а б Antoinette Scheulderman (2017). De ballerina van Auschwitz. de Volkskrant Kijk Verder (нід.). Процитовано 6 November 2020. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «VK» визначена кілька разів з різним вмістом
  12. ↑ Dr. Edith Eger: 'A dialogue with Edie'. De School voor Transitie. May 2019. Процитовано 6 November 2020.
  13. ↑ а б Ykje Vriesinga (9 October 2020). Auschwitz-overlevende Edith Eger: ‘Mijn wens is gelukkig te sterven’. NRC Handelsblad (нід.). Процитовано 6 November 2020. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «NRC» визначена кілька разів з різним вмістом
  14. ↑ Melissa Simon (1 September 2020). NYT Bestselling Author and Holocaust Survivor Edith Eger on Her Self-Help Book ‘The Gift’. Jewish Journal. Процитовано 6 November 2020.
  15. ↑ The Sunday Times Bestsellers, February 17. The Sunday Times. 17 February 2019. Процитовано 8 November 2020.
  16. ↑ Eger, Albert. El Paso Holocaust Museum. Процитовано 19 December 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едіт_Еґер&oldid=38748835