Єнікальський маяк
Єнікальський маяк — маяк, розташований на мисі Фонар — самій східній точці Кримського півострова — біля входу в Керченську протоку з Азовського моря. Неподалік від маяка є обеліск, встановлений на згадку про воїнів, полеглих у боях за визволення Керчі в роки Німецько-радянської війни. Найближчий до маяка населений пункт — селище Підмаячне.
 | |
.svg)  | |
| Розташування | 45°23′08″ пн. ш. 36°38′17″ сх. д. / 45.3854909° пн. ш. 36.6380739° сх. д. |
|---|---|
| Збудований | 1820 |
| Введений в експлуатацію | 1953 |
| Автоматизований | 1953 |
| Світлові характеристики[en] | Fl WR 12s |
| Номер UKHO[en] | E5422 |
| Номер NGA | 113-18560 |
| Номер ARLHS[en] | UKR009 |
 Єнікальський маяк у Вікісховищі | |
Історія
Перша згадка про маяковоі вогні на мисі Фонар наводяться в периплах Скілака, датованих 350 роком до н. е.
У 1820 році для забезпечення проходу кораблів через Керченську протоку був побудований маяк, названий Єнікальським — по імені фортеці Єнікале, що знаходилася в 5 км південніше. Джерелом світла служили 12 ґнотових ламп на суріпцевій олії[1].
Доглядачем маяка в ті роки зазвичай призначали відставного офіцера, а в служителі йшли місцеві жителі, вони чистили маяк, прибирали і проводили дрібний ремонт[1].
У 1861 році на маяку встановили френелівський оптичний апарат з керосино-ґнотовим освітленням. Такі оптичні апарати в той час вміли виробляти лише Франція і Великобританія, тому апаратура для Єнікальського маяка була закуплена за кордоном, загальна вартість обладнання склала близько 200 тис. руб. З 1898 року на Єнікальському маяку стали використовувати керосино-калильний апарат[2].
До війни маяк був найстарішим в Криму. У 1941 році доглядач маяка Михайло Миколайович Єгоров евакуював апаратуру маяка на таманський берег. У травні 1942 року батареї 571-го окремого зенітного артилерійського дивізіону тримали оборону проти наступаючих в районі маяка німецьких танків. Старший червонофлотець Олександр Філімонов коригував вогонь радянських батарей. При появі німецьких танків над маяком підняли прапор, що викликав вогонь з коси Чушка. Маяк був зруйнований снарядами, обложені в маяку гідрографи, які забезпечували переправу відступаючої Червоної армії, загинули. У 1943 році маяк відновив освітлення тимчасовим ліхтарем, встановленим на руїнах вежі. Після звільнення Керчі в 1944 році апаратуру маяка привезли назад. У 1946 році на місці зруйнованого маяка поставили тимчасову дерев'яну вежу висотою 20 метрів з ліхтарною спорудою нагорі[3].
У 1953 році побудована сучасна кам'яна вежа маяка, споруджено маяково-технічний будинок, де встановлені дизель-електричні агрегати і стаціонарна акумуляторна батарея. Старий світлооптичний апарат був змонтований з новим джерелом світла — електричною лампою. У 1957 році встановлена більш досконала оптична система ЕМВ-3.
У 2002 році на Єнікальському маяку встановили контрольно-коригуючу станцію морської диференціальної підсистеми ГЛОНАСС-GPS[4].
Поряд розташований пост технічного спостереження прикордонної служби Росії.
Примітки
- ↑ а б Еникальский маяк, Керчь. «Все маяки Украины». Архів оригіналу за 14 липня 2012.
- ↑ Свет в Керченском проливе. «Моряк». Архів оригіналу за 7 квітня 2012.
- ↑ Эскин Борис. Вот одна из таких историй. «Графская пристань».
- ↑ Мыс Фонарь. «Ai-Petri.info — путеводитель по Крыму». Архів оригіналу за 7 квітня 2012.