Тил Збройних Сил України
Тил Збройних Сил України – основний орган військового управління Генерального штабу Збройних Сил України, який призначений для організації та здійснення в інтересах усіх видів Збройних Сил (родів військ) тилового та технічного (по службах тилу) забезпечення.
Історія розвитку
Будівництво Тилу Збройних Сил України розпочалося у складних умовах. На момент створення Збройних Сил України були відсутні органи управління тилом центральної ланки. Необхідно було створити штаб тилу Міністерства оборони, центральні органи та відділи забезпечення в службах тилу, управління тилом та штаби тилу видів Збройних Сил.
У грудні 1991 року формування Тилу Збройних Сил України було покладено на заступника начальника Тилу Міністерства оборони полковника АВДЄЄВА Григорія Григоровича (з 20 лютого 1992 року — генерал-майора), виконуючого обов‘язки начальника Тилу Збройних Сил. Він був призначений з посади начальника штабу тилу авіаційної армії. Обов‘язки начальника штабу Тилу Збройних Сил у цей період виконував полковник Сапожников Р.Ф
З 23 квітня 1992 року керівництво Тилом Збройних Сил України очолив генерал-майор Гречанінов Віктор Федорович (з 18 серпня 1992 року — генерал-лейтенант). На посаду начальника Тилу Збройних Сил України він був призначений з посади командира механізованої дивізії. Начальником штабу Тилу 14 липня 1992 року був призначений начальник штабу тилу Прикарпатського військового округу генерал-майор Напольських Анатолій Васильович (з 7 травня 1995 року — генерал-лейтенант).
Заступником начальника Тилу Збройних Сил 14 липня 1992 року був призначений заступник командувача армії по тилу полковник Кивлюк Володимир Семенович (з 21 серпня 1993 року — генерал-майор).
У складних умовах розбудови Збройних Сил України були створені штаб і управління Тилу Міністерства оборони.
У 1992 року була розроблена і прийнята перша програми будівництва та розвитку Тилу Збройних Сил України. На базі Київського військового округу був створений тил Центру. Створені тили видів Збройних Сил. Тил ВПС був створений на базі повітряної армії ВГК і очолив його полковник Павленко В.В. (з серпня 1992 року — генерал-майор, із серпня 2000 р. — генерал-лейтенант), тил військ ППО — на базі армії ППО. Створення здійснювалось під керівництвом полковника Олійника О.М. (із серпня 1992 року — генерал-майор), який очолював тил ППО до 1995 року. У період з 1992 по 1994 роки структура цих видів Збройних Сил неодноразово змінювалась як у оперативній, так і у військовій ланках тилу.
Формування тилу ВМС здійснювалося практично на «порожньому» місці, без відповідної інфраструктури тилу, а також в умовах відсутності рішення щодо передачі об‘єктів від Чорноморського флоту. Єдиним вірним кроком у цій ситуації було прийняття командуванням Тилу рішення про створення об‘єктів тилу ВМС шляхом перерозподілу наявних об‘єктів тилу від Одеського військового округу. Були визначені і передані тилу ВМС України ряд складів в містах Севастополь та Євпаторія, військові містечка в Донузлаве й Одесі. Дуже важко вирішувалося також питання щодо підбору кадрів для тилу ВМС.
Подальша розбудова Збройних Сил України вимагала внесення змін в організаційно-штатну структуру військ (сил) і Тилу, в існуючу систему тилового забезпечення, порядку зберігання матеріальних засобів, створення воєнно-наукових закладів, підготовки та розстановки кадрів тилу, пошуку нових джерел отримання матеріальних засобів в умовах інфляції, розробки та забезпечення Збройних Сил новою формою одягу, продовольчого забезпечення офіцерів і прапорщиків (мічманів) та військовослужбовців за контрактом.
Цей великий комплекс заходів із тилового забезпечення військ (сил)
виконувався з 15 листопада 1993 року під безпосереднім керівництвом заступника Міністра оборони України по тилу — начальника Тилу Збройних Сил України генерал-полковника Михайліченка Григорія Миколайовича.
Незважаючи на різноманітні труднощі, були закладені основи Тилу Збройних Сил України.
Управління Тилом Збройних Сил України здійснюється через основний орган управління тилу — Тил Міністерства оборони, який організаційно входить до складу центрального апарату Збройних Сил України.
Найменування основного органу управління Тилом Збройних Сил України при будівництві та розвитку Збройних Сил змінювалось: штаб тилу Міністерства оборони України; тил Збройних Сил України; тил Міністерства оборони України.
У вересні 2010 року, після розформування Командування сил підтримки, було створено Тил Збройних Сил (ЗС) України, що дозволило без збільшення штатної чисельності органів військового управління різних ланок уникнути дублювання функцій, підвищити рівень та якість планування забезпечення ЗС України матеріально-технічними засобами, спростити порядок управління та більш жорстко визначити функції, повноваження і персональну відповідальність посадових осіб за їх реалізацію та кінцевий результат. [1]
Організація
Тил Міністерства оборони України організаційно входить до складу центрального апарату Міністерства оборони України і є основним органом управління тилом Збройних Сил України.
У своїй практичній діяльності Тил керується Конституцією й законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами, директивами Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Тилове забезпечення військ (сил) організовується і здійснюється в усіх видах оперативної, бойової та повсякденної діяльності військ (сил) із метою підтримання їх у боєздатному стані, створення сприятливих умов для виконання поставлених завдань.Через органи тилу безпосередньо здійснюється передача військам (силам) необхідних матеріальних засобів.
Тил Збройних Сил України включає:
• тил Центру;
• тил Сухопутних військ;
• тил Військово-Повітряних Сил;
• тил Військ Протиповітряної оборони;
• тил Військово-Морських Сил;
• тил оперативних командувань.
Основні завдання тилу Збройних Сил України
До основних завдань тилу ЗСУ можна віднести:
• визначення потреби військ (сил) у матеріальних засобах по службах тилу, розміщення замовлень через виконавчі органи Державної влади на їх виготовлення підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності національної економіки держави, їх отримання та доведення до об`єднань, з`єднань, частин (установ, підрозділів та військовослужбовців).
• проведення ветеринарних заходів;
• накопичення, утримання запасів матеріальних засобів по службах тилу та забезпечення ними військ (сил);
• забезпечення базування авіації та Військово-Морських Сил;
• проведення комплексу заходів щодо забезпечення живучості тилу, його захисту, оборони, охорони та маскування;
• підвезення усіх видів матеріальних засобів та здійснення військових перевезень;
• здійснення заходів торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного і фінансового забезпечення;
• підготовка, експлуатація, технічне прикриття, відновлення шляхів сполучення та транспорту сумісно з органами Міністерства транспорту України;
• виконання заходів технічного забезпечення військ (сил) по службах тилу.
Для керівництва Тилом Збройних Сил у всіх ланках є відповідні органи управління.
Ремонтно-виробнича база тилу ЗСУ
• 63 Котельно-зварювальний завод
• 45 Експериментальний механічний завод
Примітки
Посилання
• Міністерство оборони України. - офіційний сайт