Турецьке вторгнення на Кіпр
|
Статтю «Турецьке вторгнення на Кіпр» створено або суттєво доповнено в рамках конкурсу «Військова справа у Вікіпедії». Від розміру та якості цієї статті станом на 10 грудня 2014 року залежатиме остаточний бал конкурсанта, який її створив чи доповнив. Стаття оцінюватиметься в номінації «Найкращий внесок із написання статей про військову справу у Вікіпедії». |
|
Турецьке вторгнення на Кіпр - військове вторгнення Туреччини на острів Кіпр 20 липня 1974 року. В результаті війни Туреччина захопила близько 40% території острова.
Ситуація на острові
16 серпня 1960 року Кіпр офіціально став незалежною державою.
У 1964 - 1967 роках на острові Кіпр спостерігалися спалахи міжетничної різні між турками та греками. Обставини на острові були досить няпруженими. Велика Британія зберігала за собою частину території острова. Право на розміщення військових контингентів мали Туреччина та Греція. У 1963 році греко-кіпріотська сторона намагалася передивитись конституцію країни, добиваючись більшої державної централізації, створення єдиних муніципалітетів, скасування вето президента й віці-президента. Побачивши у цьому поркшення прав турецької спільноти, Туреччина та турки-кіпріоти відкинули пропозицію президента Макаріоса III. Турецькі депутати та міністри відмовились приймати участь у роботі спільних органів.
Криза переросла у збройне противостояння, після чого на острів були висаджені війська трьох країн гарантів. Кіпрське керівництво звернуоося зі скаргою у Раду Безпеки ООН.
У липні 1974 року президент Кіпру архієпископ Макаріос був відсторонений від влади, а контроль над островом перейшов до представників грецької організації ЕОКА-В, яка виступала за приєднання Кіпру до Греції. Нове керівництво запевняло, що лояльно ставицься до турецького населення оторова. 17 червня НАТО заявило про широку підтримку президента Макаріоса й територіальної цілісності Кіпру. 19 червня Макаріос прибув у Раду Безпеки ООН й заявив, що переворот був здійснений грецьким Військовим Режимом.20 липня 1974 року Туреччина відправила на острів свою армію (операція «Атілла»). Туреччина пояснила свої дії Угодою про гарантії незалежності Кіпра 1960 року, згідно з яким гарантами незалежності виступала Греція, Туреччина та Великобританія.
План роздподілу острова Туреччина розробила давно, тільки висадці у 1964 році завадили присутність грецької дивізії та втручання США, з метою попередити військове зіткнення між союзниками. Після уходу з острова грецької дивізії турецьке вторгнення стало лише питанням часу.
Вторгнення
20 червня на світанку почалися дії турецьких військ з висадки морського десанту (близько 30 десантних човнів й катерів, які прикривали ескадринні миноносці) в 5-7 кілометрів західніше Кіреніі. одночасно південніше Кіреніі в аеропорту Нікосії були кинуті на парашутах та висаджені з вертольотів повітряний десант. Всього протягом доби на острів Кіпр були перекинуті близько 6 000 чоловік. Через деякий час загальна кількість турецького експедиційного корпусу досягла 40 000 чоловік. Першочергова задача турецьких військ полягала у створенні плацдарму, у захопленні порта Кіренія та наступ в напрямку Нікосії для об'єднання з повітряним десантом. Одночасно ВМС Туреччини блокували південні порти Кіпру (Лімасол, Пафос) та перешкоджали перекидуванню грецьких військ морським шляхом. 21 червня відбувся морський бій між турецькими та грецькими ВМС в районі Пафос. Греки в бою понесли тяжкі втрати. Турецьким військам вдалося заволодіти Кіренією, аеропортом Нікосії й встановити контроль над дорогою між столицею й морським портом.
22 червня у відповідності з резолюцією ООН № 353, вступало в силу положення про тимчасове припинення вогню. У Женеві велися переговори між Грецією, Велико Британією й Туреччиною при участі СРСР та США. Однією з вимог турецької сторони було виділити 34% территорії острова для створення держави турчан-кіпріотів.
14 серпня бойові дії відновилися й через два дні турецькі війська вийшли на кордон розділу Кіпру, яку пропонувало турецьке керівництво. Одночасно турки встановили контроль над портами, серед яких були Фамагуста, Богаз та Морфу. 17 серпня керівництво Кіпру заявило, що турецькі війська захопили близько 40% території острова. 18 серпня сторони припинили вогонь.
Результатом війни був розкол острова на дві частини: грецьку (Республіку Кіпр) та турецьку (Республіка Північний Кіпр). На острові були розміщенні миротворчі сили ООН.