Меморандум про підтримку Україною операцій НАТО
Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і штабом Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці та штабом Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України. Меморандум було ратифіковано 9 липня 2002 року. За Україну Меморандум підписував Державний секретар Міністерства оборони України з питань міжнародного співробітництва генерал-полковник В.І. Банник за штаби верховних головнокомандувачів збройних сил НАТО на Атлантиці та в Європі Заступний Верховного головнокомандувача адмірал Форбс І.А [1]. Меморандум було ратифіковано Україною 3 березня 2004 року.
Стаття 1 Визначення
У цьому Меморандумі термін «сили» означає всі складові сил під проводом НАТО, включаючи весь особовий склад, тварин, матеріально-технічне та продовольче забезпечення, разом з будь-якими цивільними складовими таких сил, як це визначено в угоді НАТО SOFA, Паризькому протоколі і програмі «Партнерство заради миру». Цей термін також включає всі судна, літаки, транспортні засоби, склади, обладнання, боєприпаси, а також усі повітряні, наземні і морські засоби пересування, разом із засобами їхнього забезпечення, включаючи підрядників, які здійснюють розгортання або підтримку таких сил.
Стаття 2 Мета
Метою цього Меморандуму є встановлення політики і процедур для визначення місць забезпечення підтримки операцій або навчань та надання підтримки з боку Країни, що приймає, силам, які дислокуються на її території, або силам, які отримують підтримку з боку Країни, що приймає, під час операцій НАТО
Цей Меморандум, разом з допоміжними документами, слугуватиме основою для здійснення планування відповідним уповноваженим органом Країни, що приймає, а також Командувачами НАТО, які очікують домовленості щодо підтримки з боку Країни, що приймає, для різних операцій НАТО. Ці завдання включають такі, для яких сили, що розгортаються, вже визначені, та такі, для яких сили ще не визначені.
Стаття 3 Загальні застосування та загальні домовленості
Положення угоди PfP/NATO SOFA, Паризького протоколу, Подальшого додаткового протоколу та будь-яких інших відповідних угод, які можуть бути чинними між Стратегічними командуваннями і Країною, що приймає, застосовуватиметься до всіх операцій НАТО, які проводяться відповідно до цього Меморандуму. Країна, що приймає, визнає, що місця забезпечення підтримки операцій або навчань, які визначені у цьому Меморандумі, в межах забезпечення підтримки операцій або навчань, є місцями тимчасової дислокації підрозділів, що підпорядковуються відповідному Стратегічному командуванню, а діяльність, що здійснюється такими підрозділами, є діяльністю відповідного Стратегічного командування в рамках підтримки операцій НАТО. Системи підпорядкування та управління будуть визначатися належними оперативними планами. Цей Меморандум має відповідати докторині та політиці НАТО, а також забезпечувати рамкову домовленість та процедуру для швидкого допуску Сил НАТО на територію Держави, що приймає, а також надання дозволу Державою, що приймає, щодо допуску Сил НАТО на її територію. Країнами, що направляють, буде запропоновано Країною, що приймає, прийняти положення цього Меморандуму шляхом направлення Ноти про приєднання або Заяви про намір. Країна, що приймає, надає підтримку силам, що беруть участь в операціях НАТО, використовуючи всі можливі засоби, в рамках практичних обмежень, що існують на даний час. Докладну інформацію про таку підтримку буде надано у додаткових документах. Країна, що приймає, і країни, що направляють, можуть призначити представників для обговорення документів, які підтримуватимуть і підсилюватимуть цей Меморандум.
Хоча країни,що направляють, заохочуються брати участь в операціях НАТО і приєднуватися до цього Меморандуму як рамкового документа, відповідно до якого Країна, що приймає, надає свою підтримку, окремі двосторонні угоди, раніше укладені з окремими країнами, можуть у кожному конкретному випадку братися до уваги Країною, що приймає.
Операції НАТО, що підтримуються відповідно до цього Меморандуму, можуть потребувати проведення багатонаціональних повітряних операцій з підтримки за участю визначеної кількості літаків і вертольотів, а у випадках польотів – військових ї цивільних суден підтримки. Країна, що приймає, визнає, що пересування до та по території Країни, що приймає таких літаків, вертольотів, суден та їхніх екіпажів проходитиме на основі загального дозволу протягом всієї операції. Країна, що приймає, контролює всі аспекти такого дозволу.
Стаття 5 Сфера відповідальності
У рамках положень цього Меморандуму:
Країна, що приймає.
а) Протягом розробки допоміжних документів до цього Меморандуму та беручу до уваги поточні зміни та подальше закінчення опрацювання цих документів, Країна, що приймає, надаватиме відповідному командувачу НАТО вчасну інформацію стосовно наявності або відсутності своїх сил та засобів для надання підтримки. Країна, що приймає, братиме до уваги, що органи НАТО, які здійснюють планування, спираються на розроблені допоміжні документи до цього Меморандуму та потребують вчасного надання інформації щодо запланованих змін і національних структурах та можливостях щодо забезпечення підтримки операцій та навчань.
b) Для забезпечення підтримки, Країна, яка приймає, має надати всі необхідні ресурси з підтримки, включаючи цивільні та комерційні ресурси.
c) Країна, що приймає, розробляє адміністративні та фінансові документи, необхідні для отримання відшкодування за ресурси, виділені для цих сил, Країною, що приймає.
d) Стандарти товарів та послуг, наданих Країною, що приймає, повинні відповідати критеріям, зазначеним у допоміжних документах до цього Меморандуму.
e) Країна, що приймає, утримує контроль над своїми власними ресурсами доти, поки це необхідно.
f) Країна, що приймає, заздалегідь до будь-якої операції НАТО надає прейскурант щодо будь-якої необхідної або визначеної підтримки Країни, що приймає.
g) Країна, що приймає, запрошує, як тільки це стане можливим, Країни, що направляють, брати участь в організації та процедурах надання допомоги з боку Країни, що приймає, шляхом приєднання до цього Меморандуму або через Заяви про намір з метою участі у визначених операціях або навчаннях.
h) Країна, що приймає, забезпечує медичне та стоматологічне обслуговування особового складу сил, яке здійснюється її власним персоналом та за допомогою її обладнання на таких самих умовах, що і українських військовослужбовців. i) Протягом розробки допоміжних документів Країна, що приймає, надає Командувачу НАТО та Країнам, що направляють, копії будь-яких правил щодо здоров’я, безпеки, та навколишнього середовища, які можуть мати відношення до операцій або навчань, що проводяться відповідно до цього Меморандуму, а також будь-яких правил щодо зберігання, перевезення або утилізації небезпечних металів.J) Країна, що приймає, залежно від обставин, інформуватиме Країну, що направляє та Командувача НАТО про запропоновані заходи щодо захисту військ, обмеження та застереження. За жодних обставин вимоги щодо захисту сил не будуть суперечити угоді NATO/PfP SOFA або чинному законодавству Країни, що приймає.
Командувач НАТО:
a) Відповідний Командувач НАТО забезпечить, найбільш можливою мірою, щоб допоміжні документи чітко визначали тип, кількість та якість необхідної підтримки. Крім того зазначається, що завдання та структура сил, які повинні визначатись у Плані проведення операцій або навчань, оперативному наказі або навчальному оперативному наказі не можуть визначатись вчасно. Командувач НАТО, як тільки це стає можливо, надає додаткову інформацію, необхідну для проведення планування Країною, що приймає.
b) Командувач НАТО має вчасно інформувати Країну, що приймає, про будь-які зміни в обставинах та пропонує, залежно від обставин, зміну допоміжних документів.
с) Командувач НАТО має визначати наявність загального фінансування та вимоги, які підпадають під загальне фінансування.
d) Командувач НАТО визначає та встановлює пріоритетні щодо необхідних заходів підтримки з боку Країни, що приймає та встановлює розмір загального фінансування.
e) Командувач НАТО має нагадувати відшкодуванні коштів Країні, що приймає, за її підтримку, якщо вона оплачувалась із загального фінансування. В інших випадках Командувач НАТО буде надавати, наскільки це можливо, допомогу у вигляді фінансових зобов’язань між Країною, що приймає, і Країною, що направляє.
f) Якщо вимоги Країни, що направляє, суперечить пріоритетам розділу ресурсів Командувача НАТО, відповідний Командувач НАТО вирішує це питання із зацікавленою країною, що наполягає.
g) Командувач НАТО має визначати особовий склад та інші вимоги для того, щоб запровадити проведення операцій з підтримки в Україні.
h) Командувач НАТО буде сприяти стандартизації необхідних вимог до підтримки та витрат протягом переговорів або в Об’єднаному керівному комітеті з питань надбання підтримки з боку Країни, що приймає.
Країни, що направляють:
a) Країни, що направляють, можуть прийняти рішення щодо участі у роботі та процедурах надання підтримки з боку Країни, що приймає, шляхом приєднання до Меморандуму або через Заяву про намір з метою участі у визначених операціях або навчаннях.
b)Країни, які направляють, визначають вимоги щодо підтримки з боку Країни, що приймає, та до відповідного Командувача НАТО.
c) Країна, що направляє бере участь у переговорах щодо підтримки з боку Країни, що приймає, під час роботи Об’єднаного керівного комітету з питань надання підтримки з боку Країни, що приймає, або з Країною, яка приймає, у разі якщо комітет не створено. Країна, що направляє, забезпечує пряму виплату чи відшкодування коштів за підтримку Країни, що приймає, тільки за послуги, надані з військових джерел, якщо інші погоджені процедури виплат не використовуватимуться. Підтримка надана з комерційних або цивільних ресурсів, оплачується безпосередньо Країнами, що направляють.
d) В межах обставин, що переважать, визначені Країни, що направляють, можуть брати участь у підготовчих обговореннях додаткових угод щодо підтримки з боку Країни, щ приймає.
е) Країни, які направляють мають інформувати Країну, що приймає та відповідного Командувача НАТО про зміни, що відбуваються у вимогах до підтримки з боку Країни, що приймає та подаватиме переглянуті вимоги щодо підтримки з боку Країни, що приймає, або доповіді про стан справ.
f) Країни, що направляють, є відповідальними за витрати щодо цивільних медичних або стоматологічних послуг, наданих Країною, що приймає.g) Країни, що направляють, мають дотримуватися правил та процедур щодо здоров’я, безпеки та охорони навколишнього середовища, визначених для місць проведення операцій, а також інших правил Країни, що приймає, стосовно зберігання, перевезення або утилізації небезпечних матеріалів.
h) Кожна Країна, що направляє, залежно від обставин відповідає за визначення та надання вимог щодо захисту сил Країни, що приймає та Командувачу НАТО.
Стаття 6 Фінансові положення
Відповідно до двосторонньої угоди діяльність Міжнародного штабу, містить проведення операцій, а також сил, наданих НАТО, у максимальних можливих обсягах звільняється від усіх податків, мита, внесків та інших тому подібних зборів.
Остаточні фінансові угоди будуть визначені перед початком операцій або навчань НАТО. Витрати, не погоджені окремо як витрати, фінансовані НАТО, перш ніж вони були здійснені, не отримують загального фінансування НАТО. У випадку якщо Командувач НАТО визначає, що певні витрати є прийнятними та допустимими для загального фінансування НАТО, СК розпоряджатиметься коштами загального фінансування для таких витрат та здійснюватиме пряму оплату або відшкодування Країні, що приймає. Збори за цивільні та військові матеріали і послуги повинні дорівнювати розміру зборів зі Збройних Сил України.
Країна, що приймає, не матиме будь-яких фінансових зобов’язань від імені Командувачу НАТО або Країни, що направляють, якщо стосовно цього не буде зроблено попереднього запиту уповноваженого представника та якщо не буде погоджено щодо відповідальності а відшкодування витрат. Будь яке фінансування не надаватиметься, доки СК або Країни, що направляють, залежно від обставин, не схвалять відповідні документи та не керуватимуть їхнім виконанням. Деталі фінансової угоди та процедури відшкодування мають визначатися у допоміжних документах Меморандуму.
Встановлення місць забезпечення підтримки операцій та навчань НАТО не передбачає створення або відновлення інфраструктури.
Стаття 7 Правові питання
Статус сил, розгорнутих на території Країни, що приймає, визначається відповідно до угоди PfP або NATO SOFA, Паризького протоколу та Подальшого додаткового протоколу. Обладнання, запаси, товари та матеріали, тимчасово ввезені на територію та вивезені з території Країни, що приймає, у зв’язку з проведенням операцій або навчань НАТО звільняються від мита, податків та зборів.
Стаття 8 Захист та розвиток інформації
Кожен Учасник та Країна, що направляє має вжити всіх законних заходів, які їй доступні, для збереження від розкриття всієї інформації, якою вони конфіденційно обмінюються згідно з цим Меморандумом, якщо інший Учасник або Країни, що направляють, не дадуть згоди на таке розкриття.Для сприяння у надання рівня захисту, кожен Учасник, або Країна, що направляє, буде надавати гриф секретності інформації, надій як конфіденційна, із розкриттям її походження, категорії захисту, умов її розкриття, її відношення до цього Меморандуму і того, що вона надана як конфіденційна.
Стаття 9 Набуття чинності
Меморандум набуває чинності з дати його ратифікації Верховною Радою України і залишається чинним, якщо один з учасників письмово не повідомить всіх інших учасників про свій намір припинити його дію. Через шість місяців після такого повідомлення Меморандум втрачає чинність.
Стаття 10. Зміни та тлумачення
Зміни та доповнення до цього Меморандуму можуть вноситися за взаємною письмовою згодою Учасників. Меморандум не має на меті суперечити законодавству Країни, що приймає та її договірним зобов’язанням або обмежуванням її державний суверенітет. Конфлікти щодо тлумачення та застосування цього Меморандуму мають вирішуватися шляхом консультацій між Учасниками на якомога нижчому рівні, без звернення до національних або міжнародних судових органів або третьої сторони.
Стаття 11. Заключні висновки
Меморандум було підписано у трьох примітках, кожний з англійською та українською мовами. У разі виникнення розбіжностей щодо перекладу або тлумачення Меморандуму перевага надається тексту англійською мовою.