Військова структура НАТО

Військова структура НАТО — це сукупність підрозділів та комітетів, які забезпечують постійне проведення консультацій і здійснення співробітництва у військовій сфері, розробці спільних планів колективної оборони та створення відповідної інфраструктури, необхідної для функціонування збройних сил Альянсу.

Літак НАТО E-3A летить разом з літаками F-16s ВПС США під час навчань.

Основними військовими компонентами НАТО є:

• військовий комітет (вищий військовий орган НАТО);
• два Верховних головнокомандувача;
• військова командна структура.

Військовий комітет

Військовий комітет (МС) — є вищим військовим органом НАТО під загальним керівництвом Північноатлантичної ради, а також, в разі необхідності, Комітету оборонного планування та Групи ядерного планування.

Військовий комітет є головним джерелом військох порад для всіх структур НАТО; проводить свої регулярні засідання під головуванням обраного голови (СМС) на вищому рівні, тобто на рівні керівників оборонних відомств (СРОDs), коли на засідання запрошуються обидва верховних головнокомандувача НАТО. До складу МС входять старші військові офіцери, які обіймають посади національних військових представників.

Очолює військовий комітет голова, який обирається керівниками оборонних відомств країн на трирічний термін. Голова Військового комітету має міжнародний статус й отримує свої повноваження від Військового комітету, перед яким він відповідає за виконання своїх обов'язків. У випадку відсутності голови його обов'язки на засіданнях Військового комітету виконує заступник голови Військового комітету.

Функції

Основні функції:

• надання рекомендацій та порад політичному керівництву НАТО щодо військової політики і стратегії;
• розробка рекомендацій щодо здійснення тих заходів, які є необхідними для забезпечення колективної оборони держав-членів та для виконання оперативних рішень, прийнятих Північноатлантичною радою;
• розробка керівних напрямів військової діяльності Верховних головнокомандувачів НАТО, чиї представники буруть участь у його засіданнях;
• відповідальність за загальне управління військовими справами Альянсу під керівництвом Північноатлантичної ради й ефективну роботу агенств Військового комітету;
• допомога у розробці загальних стратегічних концепцій Альянсу і щорічний аналіз та оцінка військової потужності й можливостей держав і регіонів, що становлять загрозу інтересам НАТО;
• у часи криз, політичного напруження або війни Комітет консультує Північноатлантичну раду і Комітет оборонного планування з питань військової ситуації та надає рекомендації щодо використання військової сили, впровадження відповідних планів дій за особливих обставин, а також щодо правил участі Альянсу в певних діях.

Військова командна структура

Військова командна структура НАТО, на відміну від структури збройних сил НАТО, є механізмом, за допомогою якого військове керівництво альянсу здійснює командування та управління силами, що надаються йому для проведення об'єднаних операцій за участю декількох родів військ — сухопутних, ВПС і ВМС. Вона грунтується на ієрархічній структурі стратегічних та підпорядкованих командувань, сформованій, швидше, на функціональному, ніж на територіальному розподілі командних функцій.

На даний час основою командної структури НАТО є два Стратегічних командування, якими керує Військовий комітет. Перше займається плануванням і виконанням усіх операцій, що ухвалені Північноатлантичною радою. Друге займається розвитком військових можливостей і засобів НАТО з метою пристосування їх до нових вимог та забезпечення збройних сил виконувати всі військові завдання, що можуть бути поставлені перед ними.

Стратегічні командування розділені за функціанальними та оперативними обов'язками. Відповідальність за оперативні питання, яку раніше поділяли між собою Командування об'єднаних збройних сил НАТО в Атлантиці, тепер лежить на єдиному стратегічному командуванню, яке з 2003 року називається Командуванням об'єднаних збройних сил НАТО з питань операцій (АСО), що розміщене в містечку Касто, неподалік від Монсу (Бельгія). Вищим військовим командувачем цього оперативного командування є Верховний головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО в Європі (SACEUS). Призначений на цю посаду офіцер несе подвійну відповідальність, оскільки він також керує Європейським командуванням США.

Військові сили НАТО

Гелікоптер CH-47 «Чінук» в Афганістані, 2004 рік

Збройні сили НАТО формуються із частин збройних сил країн-членів Альянсу. Держави-члени НАТО визначають, які саме підрозділи національних збройних сил і за яких умов мають бути передані в розпорядження НАТО. Проте ці формування постійно перебувають під національним контролем аж до прийняття спеціального рішення. До них можуть приєднуватися військові підрозділи з інших країн, які не є членами НАТО, але вони є учасниками програм «Партнерство заради миру» або Середземноморського діалогу.

В існуючій військовій структурі НАТО є три головні категорії сил:

• Сили реагування;
• Багатонаціональні об'єднанні оперативно-тактичні сили;
• Резервні сили.

Сили реагування НАТО — це мобільні військові частини сухопутних, повітряних і військово-морських сил та сил спеціального призначення, що утримуються на високому рівні бойової готовності і можуть швидко вводитися в дію в разі потреби швидкого реагування.

Багатонаціональні об'єднані оперативно-тактичні сили (БООТС) є багатонаціональним та загальновійськовим тактичним угруповуванням, яке здійснює специфічні місії (завдання) і виконує спектр військових завдань Альянсу.

Резервні сили складаються з інших формувань, які є в наявності та перебувають на різних етапах готовності.

Міжнародний військовий штаб

Виконавчий орган, що забезпечує діяльність Військового комітету, є Міжнародний військовий штаб (МВШ) або секретаріат. Його очолює директор, який мусить бути в ранзі генерала чи адмірала.

Функції

Головними функціями Міжнародного військового штабу є:

• підготовка та координація роботи Військового комітету в сфері оборонної політики і стратегічного планування;
• забезпечення співробітництва та регіональної безпеки у рамках програм НАТО;
• надання підтримки Військовому комітету в розробці поточних оперативних планів, аналізі стану збройних сил НАТО та в розгляді аспектів військового управління, які повёязані з участю НАТО у врегулюванні міжнародних конфліктів;
• забезпечення повсякденної стратегічної розвідувальної підтримки Генеральному секретарю, північноатлантичній раді і комітету оборонного планування, Військовому комітету та іншим установам НАТО;
• розробка принципів та політики забезпечення, транспортування та управління ресурсами Альянсу.

Література

1. Федонюк С. В., Лажнік В. Й., Моренчук А. А., Романюк Н. І. НАТО: історія, структура, діяльність, перспективи: Навч. посіб. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. націон. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — 258 с. (ISBN 978-966-600-313-6)
2. Україна-НАТО: від знайомства до повноцінного членства // Укл. Павлюк М. В. — Чернівці, 2008. — 38 с.

Див. також

• Цивільна структура НАТО