Нахімов Павло Степанович
Павло́ Степа́нович Нахі́мов (23 червня (5 липня) 1802, с. Городок, Смоленська губернія — 30 червня (12 липня) 1855, Севастополь) — російський флотоводець,адмірал (в 1855), переможець у СИнопській битві, один із організаторів та керівників оборони Севастополя в 1854-1855 роках, герой Кримської війни.
| Нахімов Павло Степанович | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Народження | 23 червня (5 липня) 1802 Хмеліта (музей-садиба), Вяземський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія | ||||||
| Смерть | 30 червня (12 липня) 1855 (53 роки) Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія[1] | ||||||
| Поховання | Володимирський собор | ||||||
| Країна |  Російська імперія | ||||||
| Приналежність | Російська імперія | ||||||
| Освіта | Морський кадетський корпус і Санкт-Петербурзький військово-морський інститут | ||||||
| Роки служби | 1818—1855 | ||||||
| Звання | адмірал | ||||||
| Війни / битви | |||||||
| Автограф |  | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
 Нахімов Павло Степанович у Вікісховищі | |||||||
Біографія
Павло Степанович Нахімов народився 23 червня (5 липня) 1802 в с. Городок Смоленської губернії. Був четвертим з 5 синів небагатого смоленського поміщика, секунд майора Степана Михайловича Нахімова. Походить з українського роду Нахимовських, засновник якого був з найближчого оточення гетьмана І. Мазепи.
У 1815 був зарахований до Морського кадетського корпусу, де навчався разом з Володимиром Далем. 1818 — мічман; почав службу на Балтійському флоті. У 1822—1825 здійснив навколосвітнє плавання на 36-гарматному фрегаті «Крейсер», яким командував М. П. Лазарєв, а Нахімов служив на кораблі вахтовим начальником.
Після трирічного плавання Павло Степанович служив на кораблях Балтійського флоту. В цей період в Архангельську будувалися кораблі "Азов" та "Ієзекііль", командиром "Азова" був призначений М. П. Лазарєв, який запросив до себе в помічники знайомих йому моряків, серед яких був і Нахімов. 74-гарматний лінійний корабель "Азов" був відправлений в Середземне море для об'єднання з англійською та французькою ескадрами; об'єднані ескадри вели боротьбу з турками.
Бойове хрещення прийняв у 1827, командуючи батареєю на кораблі «Азов» у Наваринському бою проти турецького флоту. Нахімов тоді командував артилерією лівого борту. Турки зосередили весь вогонь на флагмані, але "Азов" відповідав нищівним вогнем. Коли командир артилерії лівого борту лейтенант Бутенєв був поранений, Нахімов взяв на себе командування гарматави обох російських бортів.
За хоробрість отримав Георгіївський хрест і чин капітан-лейтенанта.
Після зняття блокади Дарданелл Нахімова переводять на Балтику, де він 1832 року став командиром фрегата «Паллада».
З 1834 року він уже на Чорному морі. Тут його у 1836 році призначають командиром 84-гарматного лінійного корабля «Сілістрія», який будувався на Миколаївській Адміралтейській верфі.
У 1835 році лінійний корабель "Лілістрія" був спущений на воду, а в 19836 увійшов до складу флоту.
У 1845 його назначено контр-адміралом та командиром бригади кораблів. З 1852 — віце-адмірал.
У 1853, з початком Кримської війни, Нахімов, командуючи ескадрою, знайшов і знищив турецький флот у Синопській бухті. У грудні 1853 його призначили командувачем ескадрою, що захищала севастопольський рейд. Керував формуванням батальйонів з берегових і корабельних команд. У 1855 за відзнаку при обороні Севастополя був нагороджений орденом Білого орла. У лютому 1855 Нахімов став командиром Севастопольського порту й тимчасовим військовим губернатором міста. У березні — адмірал. Слабо захищене з суші місто перетворилося у сильну фортецю, моряки та солдати 349 днів тримали місто.
28 червня 1855 року Павло Нахімов був смертельно поранений пулею в голову на Корніловському бастіоні Малахового кургану; місце, де він був поранений відмісено пам'ятним знаком.
Похований в склепі, де були поховані М. П. Лазарєв, а потім В. А. Корнілов і В. І. Істомін; потім над склепом був побудований Владимирський собор.
Нагороди
1825 - орден Святого Володимира 4-го ступеня. За плавання на фрегаті "Крейсер".
1827 - орден Святого Георгія 4-го ступеня. За мужність, проявлену в Наваринській битві.
1830 - орден Святої Анни 2-го ступеня.
1837 - орден Святої Анни 4-го ступеня з імператорською короною.
1842 - орден Святого Володимира 3-го ступеня. За відмінну службу.
1846 - відзнака безпорочной служби за XXV років.
1847 - орден Святого Станіслава 1-го ступеня.
1849 - орден Святої Анни 1-го ступеня.
1851 - орден Святої Анни 1-го ступен з імператорською короною.
1853 - орден Святого Володимира 2-го ступеня.
1853 - орден Святого Георгія 2-го ступеня. За перемогу при Синопі.
1855 - орден Білого орла.
Нахімов отримав одразу 3 ордени: російський - Георгія, анлійський - Лазні, грецького - Спасителя.
Вшанування пам'яті
У березні 1944 року були затверджені ордена Нахімова 1 та 2 ступеню і медаль Нахімова.
У 1959 році в Севастополі споруджений пам'ятник адміралу Нахімову, скульптор - М. В. Томський (бронза, граніт).
Створювалися Нахімовські воєнно-морські училища, де готувалися хлопці для навчання у вищих поєнно-морських училищах.
У Миколаєві біля Миколаївського музею суднобудування і флоту встановлено погруддя Павлові Нахімову.
Кораблі
Ім'я Нахімова у різні часи носили різноманітні військові кораблі та громадські судна:
«Нахімов» - російський вантажний пароплав (затонув 1897).
«Адмірал Нахімов» - російський броненосний крейсер (загинув у Цусімському бої 1905).
«Червона Україна» - колишній «Адмірал Нахімов», легкий крейсер типу «Світлана» (загинув 13 листопада 1941 року в Севастополі). «Адмірал Нахімов» - радянський крейсер класу «Свердлов» (злам 1961).
«Адмірал Нахімов» - колишній «Берлін III», радянське пасажирське судно (затонуло в 1986 році).
«Адмірал Нахімов» - радянський великий протичовновий корабель (злам 1991).
«Адмірал Нахімов» - колишній «Калінін», атомний ракетний крейсер проекту 1144 (на модернізації).
Географія
Озеро Нахімовське у Виборзькому районі Ленінградської області.
Нахімовське (Смоленська область) - село перейменовано в 1952 році на честь 150-річчя з дня народження П. С. Нахімова.
Музеї
Молодіжний центр-музей імені Адмірала Нахімова в Смоленську
Музей ім. Нахімова на батьківщині адмірала в Хмелю, Смоленська область.
Монети
У 1992 році ЦБ РФ випустив мідно-нікелеву монету номіналом 1 рубль, присвячену 190-річчю від дня народження П. С. Нахімова.
У 2002 році ЦБ РФ випустив срібну монету (Ag 900) номіналом 3 рублі, присвячену 200-річчю з дня народження П. С. Нахімова.
Цитати
- Навіщо мічману зарплатня? Хіба тільки для того, щоб краще пофарбувати і обробити ввірену йому шлюпку або при вдалій шлюпкової гонці дати веслярам по чарці горілки.
- Пора нам перестати вважати себе поміщиками, а матросів кріпосними людьми.
- Одружений офіцер - не служака.
- Не бійся падати, вниз впадеш, а не вгору!
- Якщо цей пан хотів зробити мені задоволення, то вже краще б надіслав кілька сотень відер капусти для моїх матросів. (про поета, що прислав Нахімову оду на Синопський бій).
- Уб'ють вас, уб'ють мене, це нічого, а от коли вб'ють Тотлебена або Хрулева, це буде недобре. (Відповідь барону Остен-Сакену на зауваження, що Нахімов ходить по бастіонах в еполетах і його легко можуть вбити).
- Я - Нахімов і по трущобах не ходжу. Будьте ласкаві йти по стінці! (Нахімов вимагав вести себе прямо по стінці 4-го бастіону - під вогнем, а не за батареями, де було безпечно).
- Як їдеш на бастіон, то веселіше дихаєш.
- Ех, боже мій, що за дурниця! (останні слова Нахімова)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Pavel Nakhimov |
Посилання
Література
- Советская историческая энциклопедия / Глав. ред. Е. М. Жуков. Т. 9: Мальта — Нахимов. — М.: Сов. энциклопедия, 1966. — 1000 с.: ил., карт.
Див. також
- ↑ Нахимов Павел Степанович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.