Свято-Нікольська церква (Миколаїв)
Церква 58-го пішого полку - складалася з двох будівель, останки фундаменту другої були знайдені. Полк розташовувався в місті Миколаєві.
Відкриття місцезнаходження
- У листопаді 2004 року під час будівельних робіт у дворі Чорноморського державного університету ім. П. Могили на вулиці 68-ми Десантників була виявлена кладка фундаменту, яка здалася будівельникам вельми старою. Завдяки проректору з наукової роботи А. П. Мещанінова і завідувачу будівельним відділом А. М. Березанському, роботи на цій ділянці двору були припинені. Щоб з'ясувати, кам'яну кладку якого будинку зберігала в собі земля, запросили працівників Миколаївського краєзнавчого музею.
- Тут знаходилася церква яку збудували наприкінці XIX століття і освятили у 1899 році. Полк, якому призначався цей храм, був сформований в 1831 році в передмісті м. Варшави (раніше - Прага) - звідси і назва «Прагский». Для полку в XIX столітті цілком природним було мати свою церкву.
Історія розвитку
.png){kind=link}
- Перша церква, яка обслуговувалає полк з дня його заснування,була збудована на вул. Таврійської (сучасна вул. Шевченка). І в цій церкві зберігалася ікона Святого Миколая, отримана в дар від Константинопольського патріарха Констанція V в 1837 році. Під час перебування в Константинополі він передав ікону 52-му єгерського полку, який пізніше увійшов до складу 58-го Прагского.
- Вже в новій (1899 року) церкві знаходився чудотворний образ Святого Феодосія Чернігівського: ікона була створена на кошти офіцерів полку в пам'ять про одужання государя Миколи I від хвороби і освячена на мощах святого в Чернігові. У 1902 році, будучи на маневрах в Курській губернії, полк отримав образ Богоматері Курської, як благословення від єпископа Курського і Білгородського.
- Святослужіння в церкві виконував відомий в місті священик, мученик протоієрея Парфеній Михайлович Холодний (1874 - 1937). Його ім'я офіційно не канонізовано, проте багато десятиліть його поминали в своїх таємних молитвах рідні, близькі, парафіяни.
- Перші відомості про Парфенія були отримані від Ю.Є.Кірсанова. Він допоміг встановити листування з онукою померлого протоієрея А.Г Назарової, яка проживає в Москві. Завдяки їй, сьогодні ми маємо в своєму розпорядженні основні документи про життя священика. Протоієрей П.Холодний змінив на посаді настоятеля полкової церкви отця Малявінского, і з початком Першої світової війни приймав участь у бойових діях 58-го піхотного Прагского полку. У серпні 1915 року в газетах Миколаєва з'явилися статті про батька Парфенія, його ім'я стало відоме далеко за межами міста. Дзвін дзвонів у всіх православних храмах Росії сповістив про початок святкової літургії: 15 серпня (за старим стилем) відзначали день Успіння Божої Матері. А далеко від батьківщини, на пропахлій гаром землі, серед окопів і ровів австрійського фронту священик Парфеній, в пропиленій рясі, серед військових наметів, один стояв перед похідним вівтарем: ящики від снарядів були прикриті антимінсом, св. Розп'яття і Євангеліє осявало сонце, що сходить. Священик звів звернувся до Бога: «Господи, не допусти кровопролиття, нехай хоч сьогодні, в день Успіння Божої Матері, серця воїнів пом'якшаться.». Полковий священик брав участь в багатьох боях. Вже другий рік воїни 58-го піхотного Прагского полку брали участь у бойових діях. На старий вокзал м. Миколаєва прибував страшний вантаж - цинкові труни з тілами загиблих офіцерів, вік яких часто не перевищував 25 років. Місцем їх останнього спочинку стало міське кладовище, військовий сектор.Звістка про діяння Парфенія на фронті дійшла через військові зведення до імператора, і Микола II розпорядився нагородити батька Парфенія Холодного золотим хрестом з свого, царського, кабінету. А незабаром сам священик виявився в Миколаєві - його облягали кореспонденти, журналісти, парафіяни, прості люди, які дізналися про його подвиг.
%D1%80%D0%B8%D0%B8.png){kind=link}
- У відділі краєзнавчої літератури обласної бібліотеки ім. А.Гмирева зберігаються пожовклі сторінки «Миколаївській газети» за 1915-1916 рр.. Найбільш затребуваними в ті роки були статті про події на фронті, як же інакше - адже там знаходилися учасники боїв, яких незадовго до цього проводжав весь Миколаїв. Оскільки загиблих було більше ніж очікували збільшили площу кладовища та почали збір пожертвувань для поранених і дітей загиблих, піклування при Свято-Микільської (грецької) церкви в листопаді 1916 року організувало кружечного збір, кошти від якого пішли на виготовлення теплої білизни для воїнів армії, тут же був влаштований і лазарет для поранених воїнів. В цей же час Н. Ф. Холодна, дружина батька Парфенія, що знаходився на фронті, організувала «Гурток дам Прагского і Миколаївського полків», який розташовувався прямо в будинку священика. Учасниці гуртка поміщали в газетах оголошення про приготування подарунків до свят Різдва Христового та Великодня «для воїнів рідних полків». З фронту прибував спеціальний уповноважений і відвозив подарунки, а через деякий час в газеті поміщали листи-подяки від воїнів і їх командирів
- За спогадами його внучки А. Г Назарової, дід брав участь також і в російсько-японській війні, але документально це поки що не підтверджується. Після закриття полкової церкви він був переведений у Свято-Нікольський храм (вул. Фалєєвська, 4), де і служив до арешту в 1937 році. Останні роки його життя пройшли поруч з протоієреєм Н. Романовським. Священик отець Парфеній Холодний був засуджений до розстрілу на підставі статей 54-10 і 54-11 КК УРСР Вирок приведений у виконання 23 серпня 1937. Повністю реабілітований в 1989 році.
Джерела
- Белков X. А. Приходский священник и школа. - Петрозаводск, 1916.
- Вениамин (Федченков). На рубеже двух эпох. - М., 1994.
- Гавриил (Розанов). Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической // ЗООИД - Одесса, 1846. - T.II - Отд.1. - С. 140-210.
- Губская Т. Н. Из истории военного духовенства Херсонской епархии // Матеріали II Миколаївської обласної краєзнавчої конференції „Історія. Культура. Етнографія. Нові дослідження”. - Миколаїв, 1998.-Т.І.-С. 102-103.
- Губская Т. Н. Кто Вы, отец Софроний? // Южная правда, 23 апре¬ля 1998.-С.2.
- Губская Т. Н. Полковая церковь: 100 лет со дня освящения // Но-вый горожанин - 1999. - С. 36-37.
- Губська Т. М. Військові протоієреї Миколаєва (ХІХ-поч. ХХст.) // Матеріали III обласної краєзнавчої конференції „ Історія...”. - Миколаїв, 2000. - С.310-312.
- Губская Т. Н. Погребения священнослужителей на старом городском некрополе // Матеріали IV обласної краєзнавчої конференції „Історія...”. - Миколаїв, 2002. -С. 156-157.