Ганькевич Анатолій Борисович
Анато́лій Бори́сович Ганьке́вич (1912—1986) — директор Суднобудівного заводу імені 61 комунара (1950−1959 рр.), а потім Чорноморського суднобудівного заводу (1959−1979 рр.).
| Анатолій Борисович Ганькевич | |||
|---|---|---|---|
 Директор Заводу ім. 61 комунара і ЧСЗ | |||
| Народився |
2 січня 1912 рік (за старим стилем) Миколаїв | ||
| Помер |
11 вересня 1986 рік Миколаїв | ||
| Поховання | почесний сектор міського кладовища м. Миколаїв | ||
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР | ||
| Діяльність | інженер-механік | ||
| Партія | КПРС | ||
| Нагороди |
| ||
Біографія
Анатолій Борисович народився в місті Миколаїв 2 січня 1912 року. Його батько Борис Васильович Ганькевич - потомственний дворянин, мати Клара Генрихівна - міщанка, лютеранського віросповідання. Анатолій рано залишився без батьків: в 1922 році померла мати, а в 1929 - і батько. Хлопчикові довелося залишити школу і вступити учнем розмітника корпусного цеху на Суднобудівний завод імені 61 комунара. Згодом без відриву від виробництва він вступає на фабрично-заводські технічні курси - згодом вони були реорганізовані в Миколаївський суднобудівний технікум. У 1933 А.Ганькевич отримав диплом техніка-суднокорпусника і почав працювати за фахом, помічником будівельника суден. У той же рік він вступив на вечірнє відділення до Миколаївського кораблебудівного інституту, який і закінчив 1938 року (нині Миколаївський кораблебудівний інститут[1].) У зв'язку з початком Великої Вітчизняної війни, у серпні 1941 року разом з колективом заводу евакуювався спочатку в м. Сталінград, потім - в Горківську область. (нині - суднобудівний завод "Ока"). За самовіддану працю в тилу 31 жовтня 1946 року отримує першу урядову нагороду - медаль "За доблесну працю в великій Вітчизняній війні 1941-1945рр."
У 1945 році Анатолій Борисович повернувся до Миколаєва і приступив до роботи начальником механічного цеху заводу імені 61 комунара. За три роки йому доручили підвищити якість роботи занедбаного добудовного цеху. Під керівництвом А.Б.Ганькевича за короткий час цех почав перевиконувати план з місяця в місяць.
З 1950 по 1959 рр. керував Суднобудівним заводом імені 61 комунара. За ці роки на заводі побудовано багато суден: ескадрений міноносець "Кмітливий", сторожові кораблі типу "Горностай" проекту 50 (всього 32 одиниці), ескадрений міноносець "Бідовий" проекту 56 (10 одиниць), китобойні судна типу "Мирний" (27 одиниць), ескадрені міноносці "Полум'яний" і "Прозорливий" проекту 56, рятувальні судна "СС-26".
З квітня 1959 по вересень 1979 року керував Чорноморським суднобудівним заводом. Час вступу на посаду директора збігся з будівництвом китобази "Радянська Україна" - промислового судна, здатного за добу переробляти 75 китів. Незабаром, раніше наміченого терміну, побудовано іншу таку ж китобазу - "Радянська Росія". Колектив заводу гордилися будівництвом науково-дослідних суден - "Академік Кніпович", "Воєйков", "Ю.М. Шокальський", "Академік Сергій Корольов" - судно космічної служби.
При А.Б. Ганькевичу здані Військово-Морському флоту СРСР ВАКР "Київ", "Мінськ", спущений на воду "Новоросійськ" і закладений "Баку".
Награды
- 1966 — золота медаль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці.
- Почесний громадянин Миколаєва
- медаль "За доблесну працю в великій Вітчизняній війні 1941-1945рр."
- 1947 орден Знак Пошани
- 1950 орден Трудового Чевоного Прапора
- 1974 орден Жовтневої революції за успіхи в виконанні і перевиконанні планів 1973 року і соцзобов'язань
- 1977 Державна премія СРСР "за роботу в області суднобудування"
Пам'ять
- На честь А. Б. Ганькевича була названа площа в Миколаєві біля Чорноморського суднобудівного заводу. Один із супертраулерів, побудованих на ЧСЗ в 1990 році, назвали "Анатолій Ганькевич". Будинок, в якому проживав Анатолій Борисович по вул. Адміральській, зараз прикрашений меморіальною дошкою на його честь.