Гарагонич Іван Георгійович
Іван Георгійович Гарагонич (12 квітня 1917, Чинадійово — 15 квітня 1993, Ужгород) — український радянський партійний і державний діяч.
| Іван Георгійович Гарагонич | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| червень 1955 — червень 1963 | |||
| Попередник: | Туряниця Іван Іванович | ||
| Спадкоємець: | Русин Василь Павлович | ||
| Народження: |
12 квітня 1917 Чинадійово | ||
| Смерть: |
15 квітня 1993 Ужгород | ||
| Партія: | Комуністична партія Чехословаччини | ||
| Військова служба | |||
| Звання: | ? | ||
| Командував: | взвод противотанкової батареї | ||
| Битви: | Друга світова війна | ||
| Нагороди: |
| ||
Біографія
Народився 12 квітня 1917 року в селі Чинадійовому (нині селище міського типу Мукачівського району Закарпатської області) в багатодітній селянській родині. Навчався в народній школі, Мукачівській горожанці, Мукачівській торговельній академії.
З 1936 року член Підкарпатської спілки молоді. Член Комуністичної партії Чехословаччини з 1937 року. У 1937 році брав участь у антифашиському зльоті молоді у Празі. З жовтня 1937 по березень 1939 року проходив строкову службу в Чехословацькій армії.
У ніч на 7 травня 1940 року нелегально перейшов угорсько-радянський кордон. Був засуджений до п'яти років виправно-трудових таборів, працював табельником на шахтах Печори. У 1942 році був звільнений і у грудні того ж року вступив до чехословацької військової частини, навчався на офіцерських курсах. Учасник Другої світової війни. Із жовтня 1943 року — командир взводу противотанкової батареї. Нагороджений чехословацьким військовим хрестом та радянською медаллю «За відвагу». Був поранений, лікувався в Москві і Гаграх.
З грудня 1944 року на Закарпатті. З січня 1945 року — інструктор Центрального комітету Комуністичної партії Закарпатської України. З 15 березня 1945 року по вересень 1947 року — перший секретар Мукачівського окружкому партії. Навчався у Вищій партійній школі при ЦК КПУ у Києві, після чого працював другим секретарем Мукачівського окружкому партії, а з грудня 1950 року знову першим секретарем.
У 1952–1953 роках — другий секретар Закарпатського обласного комітету КП(б) У. З 1953 року по червень 1955 року керував трестом «Закарпатліспром». З червня 1955 по червень 1963 року — голова Виконавчого комітету Закарпатської обласної ради. З травня 1963 по жовтень 1981 року працював на посаді голови Закарпатської обласної спілки споживчої кооперації.
Був кандидатом в члени ЦК КПУ. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 5-го скликання (1959–1963 роки). У жовтні 1957 року був нагороджений орденом Леніна.
Література
- Лозицький В. С. Полiтбюро ЦК Компартiї Україны: iсторiя, особи, стосунки (1918–1991), Київ, Генеза, 2005.