Іспансько-американська війна: відмінності між версіями

Після поразки на суходолі і в морі та після втрати більшості флоту в [[Тихий океан|Тихоокеанському регіоні]] та в [[Карибське море|Карибському морі]] Іспанія запропонувала [[перемир'я]] і бойові дії офіційно припинилися [[12 серпня]] [[1898]] р. [[10 грудня]] того ж року в [[Париж]]і була підписана мирна угода між двома країнами, за якою Іспанія втратила всі свої колонії у Карибському морі, [[Філіппіни]] та [[Гуам]]. Більшість територій були проголошені володінням США. Кубі, яка хоч і знаходиласяперебувала під американською адміністрацією, було дозволено сформувати цивільний уряд і проголосити незалежність [[20 травня]] [[1902]] р. Попри це, американські війська довгий час знаходилися на острові; США закріпили свою присутність на Кубі законодавчо у новій кубинській конституції та взяли в довічну оренду [[Гуантанамо (затока)|затоку Гуантанамо]], яка досі знаходиться у володінні США. На інших територіях іспанська адміністрація змінилася американською, без зміни статусу територій. Таке відношення американців не всюди було сприйнято схвально. Так, коли американські війська висадилися на Філіппінах і відмовилися задовольнити вимоги філіппінських повстанців щодо незалежності країни, на островах вибухнуло повстання, яке згодом переросло у [[Філіппіно-американська війна|Філіппіно-американську війну]].

Цей конфлікт також поклав кінець іспанській колоніальній імперії і довершив процес деколонізації [[Латинська Америка|Латинської Америки]]. Втрата багатьох територій, і особливо Куби, яку вважали частиною Іспанії, а не колонією, була сприйнята дуже болюче. Попри це, втрата великих колоніальних володінь виявилася напрочуд корисною для Іспанії, оскільки втративши колоніальні володіння, капітал почав надходити на розвиток власної країни та модернізацію економіки.