Папська інтронізація: відмінності між версіями

Хоча Павло VI вирішив не носити тіару, його апостольська конституція ''Romano Pontifici Eligendo'' 1975 року, передбачала церемонію коронації для його наступників. Однак, Папа Римський Іван Павло I, обраний на серпневому [[конклав]]і 1978, захотів більш проступростішу церемонію і уповноважив Вірджіліо Ної, Папського Обер-церемоніймайстера, спланувати нову церемонію інтронізації, яка і була використана. В контексті «Інтронізаційної меси», найвищою точкою у церемонії було покладання [[Паллій|Паллію]] на плечі нового римського папи та отримання покори [[кардинал]]ів. Його наступник, папа римський [[Іван Павло II]], продовжив наслідувати приклад, підтримуючи зміни, зроблені своїм попередником, хоча і з доповненнями, деякі з яких повторювали колишні коронації. Він провів Інтронізаційну месу, відслужену вранці, а не ввечері, як при Івані Павлові I. Звертаючись у своїй інтронізаційній проповіді до коронації папською тіарою, він сказав: «Ще не час, щоб повернутися до церемонії і розглядати мету неправильно, яка була символом тимчасової влади римських пап». У своїй апостольської конституції Universi Dominici Gregis 1996 року, Іван Павло II встановив, що «урочиста церемонія інтронізації понтифікату» повинна мати місце, але не визначив те, яка форма повинна бути залишаючи це відкритим для кожного папи римського.