Адольф Андерсен: відмінності між версіями

Партії Андерсена з [[Ліонель Кізерицький|Кізерицьким]] (Лондон, 1851) і Дюфренем (Берлін, 1852) увійшли до історії під епітетами [[безсмертна партія|«безсмертна»]] і «[[вічнозелена партія|вічнозелена]]» — настільки сильно сучасників уразила комбінаційна майстерність Андерсена. Проте згодом при більш ретельномуретельнішому вивченні стало ясно, що комбінації стали можливі завдяки грубим помилкам суперників і що у разі кращої гри суперники Андерсена навіть могли отримати над ним перемогу. Втім, не зважаючи на досить слабу (унаслідок романтичної пристрасті Андерсена до атаки) гру, Андерсен в цих і інших партіях продемонстрував виключно глибоке комбінаційне бачення. В кінці життя Андерсен прийшов до розуміння деяких принципів [[позиційна гра|позиційної гри]] (наприклад, партія з [[Паульсен Луїс|Паульсеном]] у [[Відень|Відні]], [[1873]]).