Велика ідея: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Sanya3 (обговорення | внесок) м дoдана Категорія:Політичні ідеології з допомогою HotCat |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Історія: replaced: більш вагомих → вагоміших |
||
Рядок 13:
Повстання у [[Морея|Мореї]] [[1821]] року, за підтримки європейських держав і [[Російська імперія|Російської імперії]] (за царювання ''[[Микола I (російський імператор)|Миколи I]]''), призвело до утворення незалежної грецької держави, визнаної у [[1830]] році, хоча в ньому проживало лише 800 тисяч греків з 2,5 мільйонів по всій Османській імперії. Таке становище викликало прагнення до [[енозіс|возз'єднання]] з греками територій, які не ввійшли в незалежну Грецію: [[Епір]]а, [[Фессалія|Фессалії]], [[Грецька Македонія|Македонії]], [[Фракія|Фракії]], [[Крит]]у, [[Кіпр]]у, [[Егейські острови|осторовів в Егейському морі]], [[Константинополь|Константинополя]], частини [[Анатолія|Анатолії]], а також [[Іонічні острови|Іонічних островів]] (тоді володіння Британії). Наслідком успішної війни за незалежність греків став кардинальний підрив привілейованого становища [[фанаріоти|фанаріотів]] в Османській імперії, на яких тепер, як і на всіх греків, дивилися з особливою підозрою. У банківській справі і торгівлі більшої ваги стали набувати відповідно [[вірмени]] та [[болгари]].<ref>Jelavich, History of the Balkans, 18th and 19th Centuries, стр. 229.</ref>
Завданням розповсюдження [[панеллінізм]]у тепер зайнявся уряд незалежного Грецького Королівства. У [[1864]] році [[міністр народної освіти Греції]] Нікопулос заснував комісію для виділення коштів до поширення панеллінізму поза королівством, що було сприйнято співчутливо грецькою пресою у Константинополі та інших містах Османської імперії.<ref>Проф. Ѳ. Кургановъ. «Историческiй очеркъ греко-болгарской распри» // «Православный Cобесѣдникъ. 1873: май, стр. 6.</ref> Позначилась серйозна політфілософска розбіжність у поглядах між греками у вільній Греції та греками в Османській імперії. Російський дипломат князь Григорій Трубецькой описував його так: ''»Якщо греки королівства називають себе наступниками давніх еллінів, то греки, що живуть у [[Туреччина|Туреччині]], чи не за
Видатним прихильником Великої ідеї був премєр-міністр Греції [[Елефтеріос Венізелос]], який зумів розширити вдвічі територію Грецької республіки Балканських війнах 1912—1913 років з 64 657 до 121 268 кілометрів<sup>2</sup> завдяки приєднанню південної частини [[Епір]]у, острова [[Крит]] і південної частини [[Грецька Македонія|Македонії]]. Решта території області Фессалія була включена до складу грецької держави тільки [[1881]] року.
| |||