Шу цзін: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
м Відкинути редагування Слобожан до зробленого EmausBot |
||
Рядок 17:
== Історія появи ==
[[Файл:Zhu xi.jpg|міні|ліворуч|140пкс|[[Чжу Сі]] — текстолог і коментатор конфуціанських канонічних творів]]
Укладання та обробка «Шу Цзін» традиційно приписуються Конфуцію. Тексти «Шу Цзін» були знищені в період правління [[Династія Цінь|династії Цінь]] (221–207 до н. е.) і в 178 до н. е. частково відновлені (29 пяней — глав) завдяки усній передачі [[Фу Шен]]ом. Цей варіант відомий як «Цзінь вень Шан шу» ("Поважні писання «в сучасних знаках», тобто записаний ієрогліфами реформованого накреслення). Близько 154 до н. е. нібито були знайдені частини «Шу Цзін», записані дореформеним ієрогліфами. На основі дешифрування цих текстів і їх зіставлення з варіантом Фу Шена один з нащадків Конфуція [[Кун Ань-го]] склав 25 пяней «Гу вень Шан шу» ("Поважні писання «в стародавніх знаках»), забезпечивши коментарями. До III столітті варіанти «Шу Цзін» були знову втрачені і близько 320 року опубліковані [[Мей Цзе]] як версія Кун Ань-го. У XII столітті [[Чжу Сі]] висловив сумніви щодо автентичності тексту, представленого Мей Цзе. В канонознавстві XIV–XIX століть запанувала думка, що частина «Шу Цзін», записана ієрогліфами старого стилю, сфальсифікована Мей Цзе, а частина, передана «сучасними знаками», автентична. Нині текст «Шу Цзін», представлений в «Ши сань цзін чжу шу» (Тринадцятикнижжя «з коментарями і тлумаченнями» (головний упорядник [[Жуань Юань]], кін. XVIII — поч. XIX століть)і містить 58 пяней «сучасного» і «стародавнього» письма, 33 з яких було визнано безсумнівно автентичними.<ref name="Шу цзин">[http://www.synologia.ru/a/%D0%A8%D1%83_%D1%86%D0%B7%D0%B8%D0%BD Шу цзин]</ref>
== Зміст збірки ==
У пам'ятнику знайшли відображення світоглядні, релігійні та протофілофські уявлення, які в VI–III столітті до н. е. лягли в основу навчань різних філософських шкіл, зокрема, ідей шанування предків, впливу Неба на долі людей і державну владу, взаємозв'язку гармонії в суспільстві й природі. Переважання конфуціанських положень в «Шу Цзін» пояснюється, мабуть, редакторським втручанням в текст вчених-конфуціанців.<ref name="Шу цзин">[http://www.synologia.ru/a/%D0%A8%D1%83_%D1%86%D0%B7%D0%B8%D0%BD Шу цзин]</ref>
== Будова збірки ==
Особливою увагою коментаторів користувався розділ «Хун фань» — «Великий /Величний план/закон/ зразок», одна з найбільш філософічних частин «Шу Цзін», в якій сформульовані переважно конфуціанські принципи державного управління та вимоги до правителя, критерії оцінки людських якостей, ставлення до систематизації природних явищ, виявленні їх закономірностей. Принципи підтримки суспільного порядку викладені за дев'ятериковою схемою [[цзю чоу]], що відбиває уявлення про вищі сакральні «небесні» цінності («досконале» число 9 в китайській [[нумерологія|нумерології]] сяншучжі — Сює відповідає небу як вищому природному початку) і гармонійному улаштуванні універсуму. У «Хун фані» встановлена ієрархія «восьми державних справ» (ба чжен), що стала канонічною для подальшої [[конфуціанство|конфуціанської]] думки: продовольство; товари (торгівля); жертвопринесення; суспільні роботи; культова практика і освіта; юридична сфера («суд і покарання»); дипломатія («правила прийому державних гостей»); військова справа.<ref name="Шу цзин">[http://www.synologia.ru/a/%D0%A8%D1%83_%D1%86%D0%B7%D0%B8%D0%BD Шу цзин]</ref>
Головні «Моральні якості» («три чесноти» — сань де) правителя зводяться до «вміння робити речі правильними і прямими» в обстановці «миру і спокою», «вміння бути твердим» з непокірними і вміння бути «м'яким» з покірними підданими, а також «знатними і освіченими». Головна умова «умиротворення» народу — «вища досконалість» самого правителя, виражена в наявності у нього «п'яти благ» («п'ять проявів щастя» — у фу), якими він може «обдарувати» народ: довголіття (шоу), багатство (фу), «(тілесне) здоров'я і спокій (духу)» (кан нін), «любов до цнотливості» (ю хао де) і «спокійна кончина, завершення життя» (као чжун хв). У «Хун фані» фіксується кореляція «п'яти елементів/фаз» (у сін) (вода, вогонь, дерево, метал, земля) — з п'ятьма «смаками» — солоним, гірким, кислим, гострим і солодким, що закріпилася в медичних нумерологічних схемах до цього часу.<ref name="Шу цзин">[http://www.synologia.ru/a/%D0%A8%D1%83_%D1%86%D0%B7%D0%B8%D0%BD Шу цзин]</ref>
Далі розвивається зв'язок «п'яти елементів/фаз» з п'ятьма людськими здібностями («п'ять справ» — у ші): зовнішнім виглядом, мовою, зором, слухом, мисленням — кожному з яких має бути притаманна визначена якість: гідність, послідовність, гострота, тонкість і проникливість. У свою чергу ці якості пов'язані з більш широкими характеристиками особистості. — Строгість [поведінки], акуратність, далекоглядність, обачність і мудрість (шен).<ref name="Шу цзин">[http://www.synologia.ru/a/%D0%A8%D1%83_%D1%86%D0%B7%D0%B8%D0%BD Шу цзин]</ref>
== Коментарі й переклади ==
Із середньовічних коментарів до «Хун Фаню» найбільш відома праця [[Ван Ань-ші]] (XI століття), в якій він під видом тлумачення стародавнього пам'ятника виклав власні філософські і соціально-політичні погляди. Найавторитетніші коментарі до «Шу Цзін» — «Шан шу чжен і» («Правильний сенс» поважних писань») [[Кун Ін-да]] (кін. VI–VII ст.), «Шу цзін цзи цзе» («Зведені тлумачення» Канон [історичних] писань «із зібранням роз'яснень») [[Цай Шень|Цай Шеня]] (XII — поч. XIII ст.).<ref name="Шу цзин">[http://www.synologia.ru/a/%D0%A8%D1%83_%D1%86%D0%B7%D0%B8%D0%BD Шу цзин]</ref>
Найбільш повний звід коментарів до «Шу Цзін» за період з II століття до н. е. по X століття н. е. склав [[Сунь Сін-янь]] (XVIII — поч. XIX століття): «Шан шу цзінь гу вень чжу шу» («Поважні писання «в сучасних і стародавніх знаках з коментарями і тлумаченнями»). Є переклади на англійській (J.Legge, 1861; B.Karlgren, 1950), латинській і французькій мові (S.Couvreur, 1897), а також перекладено 3 розділи російською мовою (С.Кучер, 1972).<ref name="Шу цзин">[http://www.synologia.ru/a/%D0%A8%D1%83_%D1%86%D0%B7%D0%B8%D0%BD Шу цзин]</ref>
== Джерела ==
| |||