Передміхурова залоза: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок)
м replaced: найбільш активний → найактивніший (2)
Рядок 11:
== Функція ==
 
Передміхурова залоза секретує рідину, або слиз, який становить 75% загального об’єму еякуляту та містить різноманітні продукти з різними функціональними властивостями: [[Білок|білки]], імуноглобуліни, [[фермент|ферменти]], [[вітамін|вітаміни]], іони металів і ін. Такий набір речовин забезпечує енергетичні потреби [[сперматозоїд|сперматозоїдів]], бере участь у процесах розрідження еякуляту і несе захисну функцію. Слиз також забезпечує пересування сперматозоїдів [[сім’явиносна протока|сім’явиносною протокою]] а також процес сім’явипорскування. Структуру і функцію простати контролюють [[андрогени]], [[естрогени]], [[гормони]] [[гіпофіз|гіпофізу]], стероїдні гормони. Різні частини простати мають неоднакову чутливість: андрогени стимулюють задню частину залози, естрогени – передню ділянку. Як гормонозалежний орган, передміхурова залоза є основною мішенню андрогенів [[Яєчко|яєчка]], причому найбільш активнийнайактивніший у ній дегідротестостерон.
 
== Захворювання передміхурової залози ==
Рядок 17:
=== [[Простатит]] ===
 
Простатит — запальне захворювання передміхурової залози, одне з найбільш поширенихнайпоширеніших захворювань [[Статеві органи|статевих органів]] у чоловіків. Вважається, що простатитом частіше усього хворіють чоловіки найбільш працездатного та репродуктивного віку — 20 - 45 років. [[Запалення]] простати виникає внаслідок проникнення [[інфекція|інфекції]], а також внаслідок розвитку різних [[патологія|патологічних]] реакцій.
 
Збудниками неспецифічного запалення у передміхуровій залозі вважаються [[стафілококи]], іноді [[ентерококи]], протей, [[ехінококи]] та дуже рідкісна синьогнійна паличка. Специфічне запальне захворювання передміхурової залози викликають мікобактерії [[Туберкульоз|туберкульозу]], гонококи, [[трихомонади]], [[хламідія|хламідії]], мікоплазми та [[Вірус|віруси]]. Шляхи проникнення неспецифічної та специфічної інфекції частіше усього: уретральний або висхідний. Мікобактерії туберкульозу проникають гематогенним шляхом. Лімфогенний шлях проникнення інфекції можливий при запальних захворюваннях сусідніх органів тазу.