Антун Августинчич: відмінності між версіями

Народився у селянській родині. У роки навчання у гімназії виявив художній талант, займаючись малюнком і ліпленням. Навчався у класі скульптури Вищої мистецької школи у Загребі у Р. Вальдеца і Р. Франгеша-Михановича (1918—1922). Продовжив навчання у майстерні [[Іван Мештрович|Івана Мештровича]] (1922—1924) у загребській Академії мистецтв, перетвореної з Вищої художньої школи. Удосконалювався у [[Париж]]і у Школі декоративного мистецтва та Академії витончених мистецтв (1924—1926, клас Ж. А. Інжальбера). У [[1926]] році повернувся у Загреб. Один із засновників загребського мистецького об'єднання «Земля» (1929). Починаючи з [[1930-ті|1930-х]] років успішно брав участь у багатьох конкурсах на створення пам'ятників на батьківщині і за кордоном. З [[1940]] року почав викладати у загребській Академії мистецтв. У період [[Операція «Ауфмарш 25»|окупації Югославії]] фашистською Німеччиною заарештований [[Гестапо|гестапівцями]]. Звільнившись, взяв активну участь у народно-визвольній війні. Після звільнення країни жив у Загребі, продовжуючи творчу та викладацьку діяльність. Почесний член [[Академія мистецтв СРСР|Академії мистецтв СРСР]] (1973). У [[1976]] році у рідному селі майстра Кланец відкрита його галерея.

 

 

Августинчич — переважно майстер монументальної скульптури. Його перші монументи пов'язані з увічненням пам'яті співвітчизників, що вели багатовікову боротьбу за національне визволення. Ці пам'ятники у сербських містах [[Крагуєваць]] (1930—1932) і [[Ниш]] (1934—1937). Вже у цих роботах позначилася характерна для монументального творчості майстра риса — він бажає ставити пам'ятники не окремому герою, а народним масам. І у крагуєвацькому, і, особливо, у ниському монументах велику роль відіграють групові композиції. Надалі цей принцип продовжив розвиватися. Ниський меморіал цікавий і тим, що тут скульптор звертається до зображення кінної фігури у поєднанні із рельєфами. Кінна статуя як ядро монументального ансамблю стало характерним мотивом творчості Августинчича [[1930-ті|1930-х]]. В цей час майстер, продовжуючи працювати на батьківщині, брав участь у багатьох міжнародних конкурсах, отримуючи на них вищі премії. Більшість з отриманих замовлень залишилися, однак, лише у проектах і макетах. Виконаний у бронзі пам'ятник сілезьким повстанцям для м. [[Катовіце]] у [[Польща|Польщі]] не було встановлено через те, що почалася [[Друга світова війна]]. Тему кінної статуї Августинчич блискуче дозволив згодом у монументі Світ, поставленому у [[Нью-Йорк]]у перед будівлею ООН (1952—1954).